Росте Антонич і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи,
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова
Зі збірки “Зелена євангелія” (1938), “Весна” (“Росте Антонич і росте трава…”)
В Актовій залі нашого Університету 18 лютого відбувся літературно-музичний вечір за мотивами творчості Богдана-Ігоря Антонича. Вступне слово про поета виголосив лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Ігор Калинець. У своїй доповіді поет і громадський діяч розповів про деякі маловідомі сторінки з життя Богдана-Ігоря Антонича. Ігор Калинець та дослідник Данило Ільницький ретельно вивчили причини смерті молодого 28-річного поета. Після операції (діагностували гострий апендицит) юнак Б.?І. Антонич отримав ускладнення. Ігор Калинець назвав декілька можливих версій смерті: запалення легенів (плеврит), туберкульоз легенів, вроджена вада серця та серцево-легенева недостатність. Висновок: Б.?І. Антонич – “жертва різних компільованих недуг”. Також Ігор Калинець ретельно описав день похорону поета (8 липня 1937 року). Доповідь містила цікаві факти й має неабияку наукову цінність.
У літературно-музичному вечорі взяли участь актори навчально-професійного театру “Просценіум” і творчі колективи Університету: Народний камерний оркестр та Народний дівочий хор “Ліра”. Актори представили театралізоване бачення життя і творчості Б.?І. Антонича. Блискуче роль Антонича зіграв актор Дмитро Бартков, студент нашого Університету. Наприкінці вистави вийшов маленький хлопчик, що, за задумом режисера, уособлював нове покоління поетів.
Розповідає Дмитро Бартков: “У мене дуже гарні відчуття після вистави… Адже Б.?І. Антонич – справжній поет!!! Велике задоволення працювати з такими текстами. Завдяки виставі я глибше пізнав творчість Антонича, і тепер він – один із моїх улюблених поетів. 
Наш театр намагався представити свою візію Б.?І. Антонича. Адже він – багатогранний поет. Писав і про місто (Львів), і про Лемківщину, і про Бога, і про Людину, і про Природу… Ми намагалися зосередити увагу на темі Бога і людини, на темі пошуку людини на цій землі. Також торкнулися проблеми взаємин людини й природи, адже поет каже: “Я мудрий лис”, “Антонич був хрущем”, “Росте Антонич і росте трава”… І ми намагалися це відтворити.
Наш театр хоче знайти своє місце у цьому житті (як і Антонич). Ми намагалися багато сказати через пластику. Адже наш колектив – не тільки театр слова, а, передусім, пластики і слова. Режисер вистави та художній керівник театру “Просценіум” Федір Макулович доклав чималі зусилля, щоб ми належно передали сутність поезії Б.-І. Антонича.”
Наталя Драган-Іванець
Фото Юліїі Мілянич