16 листопада міністрові освіти і науки України Іванові Вакарчуку присвоїли звання Почесного доктора (Honoris Causа) Вроцлавського університету (Польща).
Як зазначив ректор Вроцлавського університету Марек Боярський, українського міністра удостоїли цього звання за значний внесок у наукову, громадську діяльність і розвиток міжуніверситетської співпраці.
У відповідь Іван Вакарчук подякував професорам, ректорові і сенатові університету: “Висловлюю сердечну вдячність Вам, Ваша магніфіценціє, і всій академічній спільноті за таку високу честь, якої Ви мене удостоїли. Поступ у добрих і дружніх стосунках між польським та українським народами, між Польщею та Україною складається саме з таких конкретних творчих зв’язків між окремими інституціями й окремими людьми”.
Представники Вроцлавського університету під час урочистої церемонії наголосили на досягненнях професора Івана Вакарчука в галузі теоретичної фізики та на його заслугах у зміцненні ролі львівського академічного середовища в українській і світовій науці. Продовження →

Наша поїздка у польське місто Вроцлав розпочалася 4 червня 2009 року. Кожен колектив, зокрема Народна капела бандуристок “Зоряниця”, квартет “Квітоніка”, Народний камерний оркестр і студенти факультету культури і мистецтв, наполегливо готувалися до представлення української культури у Вроцлавському університеті. Рано-вранці делегація в складі в. о. ректора, викладачів і студентів Львівського національного університету імені Івана Франка вирушила до міста маленьких гномиків, яких звуть краснолюдками.
Наше перебування у Вроцлаві було сповнене приємних несподіванок. Відразу ж після приїзду польська сторона запропонувала нам відвідати відкриття найбільшого в місті фонтана, третього за величиною у світі. Попри цілоденну подорож, нашу втому зняло як рукою. 40-хвилинне шоу гармонійним поєднанням кольорів, мелодійністю музики, висотою води і феєрверками вразили кожного. Продовження →

Львівський національний університет імені Івана Франка – один із найдавніших вищих навчальних закладів Європи – уже четверте століття творить свою історію. Змінювалися епохи і політичний статус Галичини, а Університет завжди був дієвим осередком науки, культури і духовності.
 На фронтоні головного корпусу читаємо напис, який є гаслом Університету: “Patriae decori civibus educandis” (“Освічені громадяни – окраса Батьківщини”). Колектив Університету докладає всіх зусиль, щоб ці крилаті слова наповнювалися реальним змістом.
Історія Львівського університету розпочалася ще в середині XVII ст.: 20 січня 1661 р. підписано привілей, який надавав Львівській єзуїтській колегії “гідність академії і титул університету”. Тоді діяли лише філософський і теологічний відділи.
У 1784 р. австрійський імператор Йосиф ІІ відновив діяльність Університету, в якому працювали чотири факультети – філософський, теологічний, правничий і медичний. Продовження →

Вроцлавський університет із його 300-річною традицією – ідеальний приклад вищої школи і невід’ємна частинка міста, яке його створило. У ньому поєдналися спадщина історії Сілезії, надбання австрійської, пруської, чеської, єврейської та польської культур. Пам’ятаючи про свої початки, як Академії імені Леопольда, і про традиції пруського університету, він продовжує традиції польських університетів у Львові та Вільнюсі.
Перші спроби відкрити вищу школу у Вроцлаві були вже на початку XVI ст. У 1505 р. Владислав ІІ Ягелоньчик підписав акт заснування Гуманітарних студій (Studium Generalne typu humanistycznego), однак до заснування вищої школи справа не дійшла – незважаючи на політичне та економічне значення Вроцлава, у ньому й надалі не було університету.
21 жовтня 1702 р. у Відні цісар Леопольд І підписав Золоту буллу заснування Вроцлавського університету імені Леопольда. Продовження →

Біографічні нотатки про Альфреда Яна

Альфред Ян (Alfred Јahn) народився 25 квітня 1915 року в передмісті Львова (Клепарів). У 1991 році опублікував книгу спогадів “Z Kleparowa w swiat szeroki”. Навчався у п’ятій львівській гімназії, яку у 20–30-ті роки ХХ ст. називали “пролетарською” і яка була розміщена на межі трьох тодішніх передмість: Клепарова, Замарстинова і Знесіння, а також району європейських поселень (Кракідали). Серед учнів – 2/3 євреї, третина – поляки й українці (здебільшого із довколишніх сіл Голоско Мале і Велике).
По закінченні гімназії (1933) вступив до університету Яна Казимира у Львові, де студіював в Інституті географії. Його керівником, аж до захисту докторської дисертації (1939), був професор Август Ціргофер, який 1933 р. став директором інституту, після виходу на пенсію професора Є. Продовження →

Хімічний факультет Вроцлавського університету

У середині травня ми гостимо наших польських друзів – співробітників і студентів Вроцлавського університету, які приїжджають для святкування днів братнього Університету в нашій alma mater. На початку червня минулого року численна делегація Франкового університету брала участь у відзначенні днів Львівського університету у Вроцлавському університеті. Пригадаймо, як започатковано співпрацю між нашими університетами.
За ініціативою завідувача кафедри кристалографії Вроцлавського університету професора Тадеуша Глов’яка у 1994 р. наші університети підписали договір про співпрацю в науковій та освітній сферах. Факультети одержали змогу скеровувати своїх співробітників на короткотермінові наукові стажування. Тісно співпрацювати почали хімічні факультети обох вищих навчальних закладів. Палким прихильником такого співробітництва був професор Вроцлавського університету Тадеуш Глов’як, на кафедрі кристалографії в якого я мав приємність проходити річне наукове стажування у 1975–1976 рр. Продовження →

Учасники спільного засідання завідувачів кафедр юридичних факультетів ЛНУ ім. Івана Франка і Вроцлавського університету

Упродовж останніх років значно активізувалася співпраця юридичних факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка та Вроцлавського університету. У рамках такої співпраці декани обох факультетів визначили основні напрями наукового, видавничого та навчально-методичного співробітництва, можливості обміну викладачами й студентами.
Наступний етап міжфакультетського спілкування – щорічні спільні засідання завідувачів кафедр, на яких обговорюють навчальні плани з урахуванням вимог Болонського процесу, діляться навчально-методичними напрацюваннями, обмінюються новими підручниками.
Тішить, що ці засідання вдається поєднати з цікавими заходами. Наприклад, улітку 2008 року відбулася дуже гарна спільна поїздка у “Скельне місто” (Чеська Республіка), під час якої українські і польські колеги-науковці виявили гостинність і взаємне дружнє ставлення. Продовження →

Упродовж останнього десятиріччя у рамках українсько-польської освітньої співпраці триває активний діалог викладачів кафедри педагогіки Львівського університету і викладачів Інституту педагогіки Вроцлавського університету. Напрацьовано й апробовано різноманітні форми освітньо-наукової спів­пра­ці, що дають змогу розширити горизонти взаємопізнання, сприяють пошуку спільних шляхів вирішення проблем освіти, навчання і виховання молоді.
Ефективною формою запозичення досвіду, підвищення фахового і наукового рівня викладачів обох інституцій є добре налагоджена система взаємного стажування. Викладачі кафедри – доценти Дмитро Герцюк, Надія Заячківська, Ірина Мищишин, Галина П’ятакова, Лариса Ковальчук, Світлана Когут, асистент Теодор Лещак, аспіранти Наталія Троханяк, Оксана Копанська – мали змогу ознайомитися із системою педагогічної освіти у Польщі, змістом теоретичної та практичної підготовки майбутніх учителів, особливостями впровадження у навчальний процес Болонського процесу в польській вищій школі. Продовження →

У математиці, як і в кожній науці, є періоди відкриттів і періоди осмислення та оцінки здобутих результатів, вивчення їх джерел та історії. Перші спроби написання історичних екскурсів із математики сягають античності (Арістотель, Евдем Родоський, Прокл). У ХІХ ст. історія математики стає повноправним і професійним розділом математики завдяки працям видатних математиків, насамперед А. Пуанкаре, Ф. Клейна, Г. Кантора. Їхню традицію продовжили у ХХ столітті Г. Вейль, Ж. Дедоне, Н. Бурбакі.
Яскравий епізод в історії світової математики ХХ ст. – творчість колективу математиків, які працювали в 20-30?х роках у Львові. Цей творчий колектив увійшов в історію як Львівська математична школа. Безперечні лідери й творці цієї школи – польські математики Стефан Банах та Гуго Штайнгауз. Досягнуті результати, атмосфера праці та джерела успіху школи і нині цікавлять багатьох дослідників історії математики. Продовження →