Тарас Шевченко

…Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Продовження →

І день іде, і ніч іде.
І голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки!

У березневі дні Львівський національний університет імені Івана Франка традиційно вшановує пам’ять Великого Кобзаря. Цьогорічне святкування в Актовій залі Університету відкрила урочиста академія “Апостол нації”, присвячена 197-й річниці від дня народження Тараса Шевченка. Піднесено-врочисту атмосферу заходу створили гармонійне поєднання музичних композицій у виконанні Народної капели бандуристок “Зоряниця” (керівник – Зеновія Сичак), майстерного виконання пісенних творів Народним дівочим хором “Ліра” (керівник – Оксана Мельничук) та невмирущих поезій Тараса Шевченка, які декламували ведучі вечора – студенти нашого Університету. Художнє читання поезій Кобзаря зворушувало всіх присутніх, наповнювало Актову залу силою слова, енергією духу та невичерпною любов’ю великого українського Генія – Тараса Шевченка. Продовження →

Скільки рук, і не завжди чистих, розпанахували своїм аналізаторським скальпелем тіло поетичного універсуму Шевченка. Отак, вириваючи з контексту потрібні цитати-думки, представники різних світоглядно-ідеологічних доктрин повсякчас намагалися і намагаються прихилити до себе світ генія, жодним чином не маючи на меті зазирнути всередину, збагнути ті невидимі, але дієві важелі, які мали безпосередній вплив на формування ідейного осердя його творчості. Тоді як саме через пізнання основоположних пунктів життєвого кредо письменника можна глибше зазирнути у неповторний світ його поетичного слова. Опорні світоглядні орієнтири Шевченка наскрізно наявні в його творах, їх виразно акцентовано, часто виведено на авансцену. Ідеал особистих життєвих цінностей, помножений на власне оригінальне розуміння національної аксіології, Шевченко прагнув донести до кожного. Всеосяжним зором пророка він зумів добачити й чітко окреслити заокруглену систему українських національних пріоритетів, які випливають із пізнання тривалого, нерідко досить гіркого, історичного досвіду буття етносу і з прогностичного бачення його майбутнього. Продовження →

Патетичне декламування віршів Тараса Шевченка – наслідок надто сакрального ставлення до нього, сприйняття його життя як вияву мучеництва, але водночас, попри патетичність, часто маємо вузькі чи однобічні знання про життя нашого поета-пророка.
У житті Шевченка було чимало подій, знайомств, учинків, які стали важливими ферментами для формування нашої національної самосвідомості.
Студенти філологічного факультету вирішили висвітлити одну з граней життя Тараса Григоровича. Вистава, яку вони підготували до Шевченківських днів, мала назву “Інтимне життя Тараса Шевченка”. Утілили атмосферу того часу, зобразили соціальні зв’язки Шевченка. У концерті-виставі постали образи жінок, у яких Шевченко шукав свій ідеал дружини: сусідська дівчина Оксана Коваленко, Ганна Закревська, Варвара Рєпніна, Агата Ускова, молода Катерина Піунова, Ликера Полусмакова. Спілкування з кожною із них так чи інакше впливало на світогляд Шевченка. Особисте життя Тараса Григоровича, періоди його закоханостей – важлива частина в складній конструкції його життя, яку ще не цілковито пройдено і досліджено. Продовження →

В Університеті відкрили виставку Романа та Надії Федини
 2 березня 2011 року в Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відкрили виставку робіт Романа та Надії Федини під назвою “…Люб’ю з любком танцювати, що файно трісесі”. Представлено роботи з життя Карпатського краю, колористичного світу Гуцульщини, які намалювали в чотири руки Роман та Надія Федини.
Довідка. Роман та Надія Федини – члени творчого активу Львівської організації Національної спілки художників України. Їхні творчі роботи з кераміки та живопису є в приватних колекціях багатьох країн світу: США, Канади, Англії, Німеччини, Польщі, Бельгії, Шотландії. Організували дві персональні виставки у Львівському палаці мистецтв, брали участь у трьох міжнародних виставках.

У Педагогічному коледжі відбулася зустріч із Деніелем Літчем
11 березня 2011 р. в Педагогічному коледжі ЛНУ ім. Продовження →

14 березня відкрили Виставкову залу Львівського національного університету імені Івана Франка експозицією творів Софії Караффи-Корбут.
Софія Караффа-Корбут народилася у Львові 23 серпня 1924 року. Початкову освіту здобула в с. Куткір Буського району Львівської області, звідки родом її мати. Згодом навчалася в гімназії сестер василіянок, а в 1944–1946 роках – у Львівському художньо-промисловому училищі. 1953 року закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (ЛІДПМ). Спершу пробувала працювати з технікою гуаші, ілюструвала дитячі книжки з народними казками. Згодом знайшла себе в техніці кольорової ліногравюри. Цю техніку започаткувала Олена Кульчицька, а Софія Караффа-Корбут її відновила.
Художниця зуміла утвердитися й здобути визнання. У роботах використовувала історичні мотиви, зокрема періоду козаччини. Була прихильницею ідей національно-культурного та суспільно-політичного руху опору шістдесятників, що теж відображено в її творчості. Продовження →

Гостем “Університетських діалогів” Центру гуманітарних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка став відомий австрійський професор славістики Віденського університету (Австрія), Українського вільного університету в Мюнхені (Німеччина) та Католицького університету в Будапешті й Пілішчабі (Угорщина), україніст та мовознавець Міхаель Мозер.
У рамках візиту Міхаель Мозер виступив 16 березня в Дзеркальній залі Університету з публічною лекцією “Український П’ємонт? Галичина і українська мова у ХІХ–ХХІ ст.” Під час лекції австрійський професор розглянув історію української мови в Галичині, проблему розуміння “язичія” як історично виправданого терміна та проаналізував мовну спадщину Галичини і її внесок у сучасну українську мову.
“Стереотип Галичини як П’ємонту походить від початків ХІХ століття, міцніше він утверджується, коли в Російській імперії розвиток української мови гальмувався мовними заборонами 1863 та 1876 рр. Продовження →

У Львівському національному університеті імені Івана Франка почав діяти Центр іспаністики (Centro De Hispanistica), який урочисто відкрили за участі офіційних осіб і почесних гостей Університету 9 березня на факультеті іноземних мов. У відкритті взяли участь проректор з науково-педагогічної роботи Володимир Кирилич, декан факультету іноземних мов Володимир Сулим, професор Національного університету Кордоби Альдо Парфенюк (Аргентина), падре Король та представники посольства Аргентини.
Ініціатор створення Центру іспаністики – викладач кафедри французької філології ЛНУ ім. Івана Франка Сусана Троць. Саме вона зробила новоствореному центру безцінний подарунок – близько тисячі книг з особистої бібліотеки: твори іспанської та латиноамериканської літератури, словники й енциклопедії, підручники та добірки фільмів іспанською мовою. Продовження →

Фото 1. Студенти Університету – учасники Другої світової війни (1949)

Історія профспілкового руху у Львівському університеті почалася 1868 року. Саме тоді крайова шкільна рада Галичини ініціювала заснування “Товариства педагогічного” у Львові. Згідно зі статутом, основним його завданням була турбота про шкільництво і справи виховання в краї. До товариства увійшли викладачі Університету, вчителі – поляки й українці.
Друкованим органом товариства був двотижневик “Школа”, що виходив польською мовою й одержував щедрі дотації від Галицького сейму.
Попри свою змістовність, пропольський часопис не надавав проблемам українського шкільництва належної уваги, оскільки їх не було серед пріоритетних завдань “Товариства педагогічного”.
1869 року в Східній Галичині польську мову запроваджено як державну. В умовах подвійного іноземного панування ідея національної консолідації українців набуває особливої гостроти. Продовження →

Близько п’яти тисяч освітян Львівщини зібралися біля пам’ятника Тарасові Шевченку в центрі Львова на мітинг із вимогою збільшити фінансування сфери освіти з державного бюджету.
Освітянське віче відбулося 21 березня. В акції взяли участь співробітники та студенти ЛНУ ім. Івана Франка. Результатом віча стало звернення до Президента, Голови Верховної Ради і Прем’єр-міністра України, в якому освітяни вимагають збільшення заробітної плати та відновлення 20-відсоткових надбавок за престижність праці на всі категорії педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Окрім названих вище вимог, учасники віча вимагали відновлення 15-відстоткової надбавки працівникам вищих навчальних закладів, які мають статус “національний”, та підвищення з 1 квітня стипендії студентам до рівня прожиткового мінімуму.

Олег Вівчарик