(до 70-річчя масових розстрілів у Галичині)
Академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка 21 червня 2011 року вшанувала пам’ять десятків тисяч мешканців Галичини  – невинних жертв, знищених злочинним комуністичним режимом наприкінці червня 1941 р.
Вечір-реквієм “Над могилою вашою тиша і спокій, та по рідному краю – зловіщі вогні…” (рядки з поезії “Засудженим” Олени Теліги) розпочався музичною композицією Б. Лятошинського у майстерному виконанні заслуженого діяча мистецтв України, професора Олександра Козаренка. “Повертайте мене Україні, / Не забудьте мене в чужині. / І вовіки, і присно, і нині / Повертайте мене Україні, / А її – повертайте мені”, – закликала поезія Богдана Стельмаха, яку декламував народний артист України Сергій Кустов. Бій дзвону карбував пам’ять про невинну смерть галичан, для яких 22 червня стало днем останнього відліку перед кривавою розправою більшовицького режиму. Продовження →

Людина споконвіку прагне до однієї мети – до щастя.
Того щастя вона досягне аж тоді,
коли наука і праця зіллються до неї воєдино;
коли всяка її наука буде корисною працею для суспільства,
а всяка праця буде виявом її розвинутої думки, розуму, науки.
Іван Франко

“Сорокатисячне місто під назвою Львівський національний університет імені Івана Франка – це спільнота людей, яка творить науку, пізнає світ і збагачує цей світ знаннями. Ця спільнота повинна жити в гармонії академічної свободи і порядку”, – такими словами розпочав свою доповідь Ректор Львівського національного університету імені Івана Франка Іван Вакарчук, звітуючи про свою роботу впродовж року на Конференції трудового колективу, що відбулася 26 травня 2011 року. Продовження →

(секрети успіху)

Шукати формулу геніальності – як і формулу кохання – справа ризикована й невдячна. Проте людство в усі часи, від сивої давнини до нашого розхристаного сьогодення, завше цікавили й досі ваблять секрети творчого успіху видатних діячів науки та культури. Одним із таких духовних велетів, які силою свого героїчного інтелекту здійнялися понад своєю сучасністю, щоб самим стати епохою, є патрон нашого Університету – Іван Франко. У чому ж таємниця його унікальної особистості та феноменального культуро- й націотворчого чину, який Євген Маланюк свого часу означив як “духово-інтелектуальний подвиг”?
Що Франко – геній, відчували вже його сучасники, ще далекого 1885 року повеличавши його – тоді ще навіть не 30-річного рудовусого парубка! – українським Мойсеєм, покликаним вивести своїх земляків із “духоти”, “як Мойсей Ізраїля із дому роботи”. Продовження →

Уже сьомий рік поспіль на базі Львівського національного університету імені Івана Франка відбуваються “Франкові читання”. Безперечно, і цей рік не був винятком. У дні пам’яті видатного письменника за круглим столом Дзеркальної зали нашої alma mater зібралися ті, хто любить і шанує Каменяра, ті, хто готовий вістити його слово. З ініціативи завідувача кафедри перекладознавства професора Роксолани Зорівчак, доктора філологічних наук, професора Михайла Гнатюка та Інституту франкознавства звучала лірична поезія Івана Франка. Захід розпочався з програмної доповіді доцента кафедри теорії і практики журналістики Богдана Тихолоза під назвою “Іван Франко – Doctor universalis”.
Михайло Гнатюк (один із співорганізаторів) в інтерв’ю нашій газеті поділився своїми враженнями від чергових “Франкових читань”.
– Михайле Івановичу, що спонукало Вас уже вкотре організовувати такий захід?
– Франко у моєму житті відіграє колосальну роль. Продовження →

Історики, соціологи, політологи вже давно сперечаються про те, що має визначальний вплив на історію – особистості, інституції чи ідеології. Цим суперечкам не видно кінця й, очевидно, вони ніколи не завершаться однозначним висновком. Однак є низка особистостей, без яких неможливо уявити історію світу саме такою, якою її знаємо: Олександр Македонський, Цезар, Чінгізхан, Наполеон. І навіть у минулому двадцятому столітті, у час розвинених інституцій та ідеологій, які задавали жорсткі рамки діяльності політичним діячам, не обійшлося без особистостей, які розсували ці рамки, ламали усталені норми та перетворювали інституції на інструменти реалізації власних задумів і амбіцій. Саме завдяки таким особистостям відбувалися численні революції, розвалювалися імперії, поставали на їх уламках нові держави. Оскільки головним засобом реалізації революційних перетворень у цей час була збройна боротьба, організоване насильницьке повалення наявного ладу, то серед цих особистостей – найбільше політиків, які стали військовими, або військових, які стали політиками. Продовження →

15 червня 2011 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулася Всеукраїнська наукова конференція “Постать на тлі епохи: до 120-річчя від дня народження Євгена Коновальця”. Участь у заході взяли науковці з Києва, Львова, Одеси, Тернополя, Кременчука, Луцька, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Донецька, Дрогобича.
“Кожен із нас усвідомлює величину і значущість постаті Євгена Коновальця. У час розгубленості та поразки українських визвольних змагань Євген Коновалець, маючи велику силу духу та бачення розвитку української справи, організував українців у боротьбі за нашу державу. На жаль, надмірні амбіції сьогоднішньої влади гублять українську справу. Тому наукові конференції істориків – можливість зрозуміти, як діяти за прикладом справжнього героя Євгена Коновальця”, – сказав у виступі Ректор Університету Іван Вакарчук і побажав успішної роботи учасникам наукового форуму.
Істориків привітали голова Львівської обласної ради Олег Панькевич, начальник управління з питань внутрішньої політики головного управління з питань внутрішньої політики, національностей та релігій облдержадміністрації Ірина Романів, декан історичного факультету ЛНУ ім. Продовження →

6 червня на базі Львівської гімназії “Євшан” стартувала літня культурологічна школа, організаторами якої були кафедра теорії та історії культури філософського факультету й Українська асоціація культурологів. Цьогоріч заняття з учнями десятих класів тривали впродовж п’яти днів (з 6 по 11 червня), а літня культурологічна школа стартувала під назвою “Без ГМО”. Основна мета заходу, за задумом організаторів, – формувати екофільну свідомість у школярів. Заздалегідь спланована програма передбачала розгляд таких основних питань:
– перегляд анімаційних фільмів на екологічну тематику;
– оглядові розмови дискусійного характеру на теми взаємодії та взаємовпливів екології і культури, релігії та екології, прикладної етики й екоетики, а також на теми екології в кіномистецтві.
Щоб з’ясувати, наскільки школярі орієнтуються в екологічній проблематиці й на чому варто акцентувати, першого ж дня занять провели анкетування. Обізнаність школярів з екопроблемами сучасності виявилася низькою, чи тому, що їх ці проблеми гостро не турбують, чи через їхню байдужість – судити важко. Продовження →

16 – 18 червня 2011 року делегація Університету у складі Ректора Івана Вакарчука, проректора з науково-педагогічної та виховної роботи Звенислави Мамчур, проректора з науково-педагогічної роботи та соціальних питань і розвитку Мар’яна Лозинського, в.о. декана біологічного факультету Ігоря Хамара, декана географічного факультету Володимира Біланюка, помічника Ректора Ігоря Звіра та начальника господарського відділу Юрія Казимири відвідала Високогірний біологічний стаціонар (с. Кваси Рахівського району) і Чорногірський географічний стаціонар (смт. Ворохта Закарпатської області) ЛНУ ім. Івана Франка. У рамках поїздки відбулася зустріч із головою Рахівської районної державної адміністрації Дмитром Андріюком, під час якої йшлося про підписання угоди щодо співпраці між Львівським національним університетом імені Івана Франка та навчально-освітніми закладами Рахівського району.

Професорові Володимиру Чорнію – 80 років
Невблаганно швидко минають роки і десятиліття, одна за одною перегортаються сторінки історії Університету, заповнені життєписами тих, хто присвятив йому своє життя. Одним із таких подвижників є професор кафедри історії Центральної та Східної Європи, відомий історик-славіст Володимир Павлович Чорній, якому цьогоріч виповнюється 80 років. Уже понад півстоліття він із гідними подиву сумлінністю та наполегливістю провадить навчальну й науково-дослідну роботу. З-під його пера вийшло близько двохсот наукових публікацій, що охоплюють різні сфери історичної славістики, серед яких пріоритетне місце посідає болгаристика. У навчальних закладах України працює чимало талановитих учителів, викладачів і науковців – вихованців Володимира Павловича.
Народився ювіляр 15 липня 1931 року в селі Киданів Бучацького району Тернопільської області в родині селянина-ремісника, яка у своєму повсякденному житті дотримувалася споконвічних моральних засад. Продовження →

Команда зі спортивного програмування посіла щасливе 13 місце у фіналі Чемпіонату світу
30 травня в Орландо (Флорида, США) відбувся 35-й фінал Чемпіонату світу зі спортивного програмування. Здобути заповітне звання чемпіона світу намагалися аж 8305 команд, які представляли 2070 вищих навчальних закладів із 88 країн. На фінал запросили тільки 105 найкращих, серед яких – 4 українські команди: Національного університету імені Т. Шевченка (КНУ), Таврійського національного університету імені В. Вернадського (ТНУ), Донецького національного університету (ДонНУ) та, звісно, Львівського національного університету імені Івана Франка (ЛНУ, до складу увійшли студенти факультету прикладної математики та інформатики Ігор Євчинець, Павло Кушнір, Олександр Воєца, тренер – Руслан Бабіля).
Фінали Чемпіонату світу зі спортивного програмування традиційно проводять у лютому-березні, цього року чемпіонат мав відбутися наприкінці лютого в місті Шарм-ель-Шейх (Єгипет). Продовження →