(до 70-річчя масових розстрілів у Галичині)
Академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка 21 червня 2011 року вшанувала пам’ять десятків тисяч мешканців Галичини – невинних жертв, знищених злочинним комуністичним режимом наприкінці червня 1941 р.
Вечір-реквієм “Над могилою вашою тиша і спокій, та по рідному краю – зловіщі вогні…” (рядки з поезії “Засудженим” Олени Теліги) розпочався музичною композицією Б. Лятошинського у майстерному виконанні заслуженого діяча мистецтв України, професора Олександра Козаренка. “Повертайте мене Україні, / Не забудьте мене в чужині. / І вовіки, і присно, і нині / Повертайте мене Україні, / А її – повертайте мені”, – закликала поезія Богдана Стельмаха, яку декламував народний артист України Сергій Кустов. Бій дзвону карбував пам’ять про невинну смерть галичан, для яких 22 червня стало днем останнього відліку перед кривавою розправою більшовицького режиму. Активістів національних рухів, релігійних діячів, представників інтелігенції, молодь було знищено в тюрмах усіх міст і містечок Галичини. Трагічну мапу злочинів, учинених радянською владою у Західній Галичині 1941 року, розгорнув у своїй доповіді завідувач кафедри новітньої історії України професор Олексій Сухий: “Серпневого вечора 1989 року на подвір’ї одного з будинків, що у Дрогобичі, де в 1939 – 1941 роках було обласне управління НКВС, люди запалювали свічки. Члени місцевого “Меморіалу” й археологи відкопали в підвалах будинку останки замучених енкаведистами місцевих мешканців: патріотів і просто випадково затриманих. Натовп із жахом спостерігав, як на подвір’я з підвалу виносили людські черепи, окремі зі слідами тортур, скручені залізним дротом людські кінцівки. […] Жертви національних сил впали на вівтар свободи. Пам’ятаймо про них!”
Студентка ІІІ курсу історичного факультету Марія Гарасимчук, продовжуючи змальовувати трагічні події червня 41-го року, зазначила: “У міській в’язниці №1, заповненій політичними в’язнями, було розстріляно тих, хто мав вироки смерті чи великі терміни покарання. Тих, хто залишився живим, відправляли на марші смерті. Тисячі трупів… Тюрми Львова були всіяні понівеченими тілами закатованих чоловіків, жінок і дітей. Чи такої братньої допомоги ми хотіли, чи таку “цивілізацію” нам принесли?..”
Актори Навчально-професійного театру “Просценіум” презентували виставу за драматичною поемою Миколи Петренка та віршами Василя Бобинського “Панна з веселої гори”. Упродовж театрального дійства випускник Університету, художник Леонід Коврига створив картину, яку подарував Музею історії Університету.
Син українського дисидента Олекси Гірника народний депутат України Євген Гірник подякував Миколі Петренку за зворушливу поетичну посвяту героїчній долі батька “Самоспалення” та нагородив Ректора Університету Івана Вакарчука дипломом лауреата премії імені Олекси Гірника 2010 р. “за великий внесок в українське національне відродження і за значні успіхи в національно-патріотичному вихованні дітей та молоді, прищепленні їм патріотичного ставлення до української мови”. Іван Олександрович передав премію Вченій раді Університету для нагородження студента року за наукові досягнення та працю на благо України.
“Складаю сердечну подяку за високу відзнаку, освячену іменем людини, яка своїми рішучими діями та мученицькою cмертю протестувала проти русифікації України, чим привернула нашу увагу до жахливих наслідків московської політики, яку й сьогодні так активно намагаються втілити”, – зазначив Ректор Університету.
Учасники вечора вшанували загиблих хвилиною мовчання, пішою ходою до пам’ятника Жертвам комуністичних злочинів, біля якого відбулося покладання вінка та запалення лампадок.
Анастасія Коник,
Фото Юлії Гриценко