Команда зі спортивного програмування посіла щасливе 13 місце у фіналі Чемпіонату світу
30 травня в Орландо (Флорида, США) відбувся 35-й фінал Чемпіонату світу зі спортивного програмування. Здобути заповітне звання чемпіона світу намагалися аж 8305 команд, які представляли 2070 вищих навчальних закладів із 88 країн. На фінал запросили тільки 105 найкращих, серед яких – 4 українські команди: Національного університету імені Т. Шевченка (КНУ), Таврійського національного університету імені В. Вернадського (ТНУ), Донецького національного університету (ДонНУ) та, звісно, Львівського національного університету імені Івана Франка (ЛНУ, до складу увійшли студенти факультету прикладної математики та інформатики Ігор Євчинець, Павло Кушнір, Олександр Воєца, тренер – Руслан Бабіля).
Фінали Чемпіонату світу зі спортивного програмування традиційно проводять у лютому-березні, цього року чемпіонат мав відбутися наприкінці лютого в місті Шарм-ель-Шейх (Єгипет). Однак через революцію в цій країні фінал вирішили перенести, а організаційну роботу взяла на себе головний спонсор змагань – компанія IBM, яка цього року святкує 100-річчя від часу заснування. Можливо, про IBM знають не всі, але ми постійно стикаємося з результатами їхньої діяльності: штрих-коди, платіжні картки, сервери в цілому світі тощо. Щодо організації, то їм усе вдалося на славу, технічний аспект, як завжди, був ідеальним, а розваги – просто приголомшливими: цілий день у SeaWorld’і – одному з найбільших парків розваг морської тематики, також повністю винайняли для учасників парк розваг студії Universal.
Змагання відбувалося в тому ж готелі, у якому ми жили, що дуже зручно. Доброю традицією є пряма відеотрансляція з коментарями, інтерв’ю й живою трансляцію з екранів команд. Такі змагання не обходяться без гелевих кульок, що їх командам приносять за кожну успішно розв’язану задачу, і потім весь зал заповнений кульками. Для глядачів і тренерів (під час самого турніру підказувати командам нічого не можна – це ж інтелектуальні змагання) організували аж два зали: глядацьку трибуну поряд із учасниками, щоб можна було спостерігати наочно, а також залу для перегляду живої трансляції та поточної таблиці результатів.
Усі українські команди розпочали змагання досить активно, й одразу стало зрозуміло, що боротимемося за високі місця. Серед лідерів постійно була команда ТНУ. Команда нашого Університету на 54-й хвилині змагання перебувала на 7 місці, розв’язавши 2 завдання. За 4 години змагання (до завершення була година) хлопці розв’язали 4 завдання, зібралися з духом і видали “ударну п’ятихвилинку”, розв’язавши одразу ще 2. Припустили (як згодом з’ясувалося, правильно), що для медалей потрібно 7 успішно розв’язаних завдань, тому команда активно взялася до ще одного, однак здолати його не вдалося. Як наслідок – щасливе 13 місце, за крок від медалей, зі 6 успішно розв’язаними завданнями в активі. Перемогла команда з Zhejiang University, і вперше в історії чемпіоном стала дівчина. Хочеться окремо сказати про команду Донецького національного університету, яка вперше виборола для України срібну медаль, посівши абсолютне 8 місце (бронзу 2003 року здобула команда КНУ, золото 2008-го – команда ЛНУ).
Рік напружених тренувань та участі у відбіркових змаганнях на різних тренувальних зборах можна вважати успішним, оскільки Львівський національний університет імені Івана Франка зі спортивного програмування – 13-й у світі.
Про участь нашої команди в півфіналі читайте в “Каменярі” №9 за листопад 2010 р., про перебіг тренувань – у № 3 “Каменяра” за березень 2011 р.
Руслан Бабіля,
тренер команди