Каменяр: Інформаційно-аналітичний часопис Львівського національного університету імені Івана Франка

Дні Львівського національного університету імені Івана Франка у Вроцлавському університеті

Наша поїздка у польське місто Вроцлав розпочалася 4 червня 2009 року. Кожен колектив, зокрема Народна капела бандуристок “Зоряниця”, квартет “Квітоніка”, Народний камерний оркестр і студенти факультету культури і мистецтв, наполегливо готувалися до представлення української культури у Вроцлавському університеті. Рано-вранці делегація в складі в. о. ректора, викладачів і студентів Львівського національного університету імені Івана Франка вирушила до міста маленьких гномиків, яких звуть краснолюдками.
Наше перебування у Вроцлаві було сповнене приємних несподіванок. Відразу ж після приїзду польська сторона запропонувала нам відвідати відкриття найбільшого в місті фонтана, третього за величиною у світі. Попри цілоденну подорож, нашу втому зняло як рукою. 40-хвилинне шоу гармонійним поєднанням кольорів, мелодійністю музики, висотою води і феєрверками вразили кожного.
Наступного дня у Вроцлавському університеті, а саме в “Ораторіум Маріанум” (бароковий зал), з неймовірним успіхом відбувся концерт. Присутні аплодували, викликали на “біс” і запрошували приїхати знову. Чарівний звук бандури, задушевні українські пісні у виконанні капелянок та гармонія камерного оркестру полонили серця польських друзів. Бандура – унікальний інструмент, символ України, і через неї ми зуміли донести до польського глядача красу нашої культури.

Увечері нас чекала прогулянка на пароплаві разом з польськими студентами і викладачами. У теплій і дружній атмосфері, співаючи українські і польські пісні, ми ближче знайомилися, спілкувалися.
Третій день був насичений подіями, екскурсіями і черговою зустріччю з поляками в Ботанічному саду.
Вроцлав вражає своєю архітектурою, маленькими гномиками-краснолюдками, що розкидані по місту, фантастичними фонтанами, яких близько ста, річкою Одером і жовтогарячою Ратушею. Кількаденне перебування в цьому місті залишило в кожному з нас незабутнє враження і бажання поїхати туди ще раз.

Марія Боруцька