(19. XII. 1919 – 29. VIII. 1988)
Все, що мав у житті, він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.
І. Франко
Історія українського художнього перекладу – це історія подвижницької праці багатьох творчих особистостей, більш чи менш яскравих. Один з найвидатніших серед них – Микола Олексійович Лукаш, що увійшов в українську культуру найперше як словолюб і мислитель. Літературу він сприймав як головну духовну опору в боротьбі нації за самозбереження. “Вимовиш оці слова – перекладач, художній переклад, – писав Григорій Кочур, – і мимоволі на думку спадає Микола Лукаш, так, ніби в його імені ці терміни персоніфікувалися” (Кочур Г. Феномен Лукаша // Кочур Г. Література та переклад: Дослідження. Рецензії. Літературні портрети. Інтерв’ю: у 2 т. / Г. Кочур; упоряд. А. Кочур, М. Кочур; передм. І. Дзюби, Р. Зорівчак. – К.: Смолоскип, 2008. – Т. 1. – C. 515).
Поліглот дивовижного масштабу, неперевершений знавець української культури, поет, надзвичайно чутливий до примхливої гри слів, Микола Лукаш подарував українському читачеві блискучі переклади “Фауста” Й. В. Гете, “Декамерона” Дж. Боккаччо, поезії П. Валері, П. Верлена, Ж. Лафорга, А. Рембо, Г. Аполлінера, Р. М. Рільке, Р. Бернса та багатьох інших Майстрів Слова.
5 серпня 2009 р. опубліковано Указ Президента України Віктора Ющенка “Про відзначення 90-річчя від дня народження Миколи Лукаша”, що, сподіваємося, активізує лукашезнавчі дослідження в Україні та популяризацію внеску цього видатного Майстра в українську культуру.
Кафедра перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура факультету іноземних мов Франкового університету вже давно почала готуватися до цього ювілею. Микола Лукаш був побратимом нашого Патрона, отже, він рідний усім кочурівцям. Крім того, доцент нашої кафедри Валентина Савчин – одна з найґрунтовніших дослідників Лукашевої творчості. 2003 р. Видавничий центр нашого Університету опублікував біобібліографічний покажчик “Микола Лукаш”, що його уклала Валентина Романівна. На цей – перший в Україні покажчик М. Лукаша – опубліковано в філологічній пресі 23 позитивні рецензії. 2006 р. Валентина Романівна захистила кандидатську дисертацію на тему “Новаторство Миколи Лукаша в історії українського художнього перекладу”. Також вона – автор численних розвідок про Лукашеву творчість.
З М. Лукашем поєднані дослідження асистентів Г. Пехник (про перекладацьку стратегію Г. Кочура) та Н. Гриців (про переклади В. Мисика), аспірантів Ю. Наняк (“Фауст” Й. В. Гете в англомовних та українських перекладах), І. Одрехівської (про проф. В. Коптілова як теоретика і практика перекладу). Усвідомлюємо, що творчість М. Лукаша настільки багатогранна, що забезпечує можливість для багатьох досліджень. Передусім, треба вивчати перекладацькі засади, компенсаторські механізми М. Лукаша, його індивідуальні творчі рішення, його віртуозне вміння передавати все багатство оригіналу в перекладі, лексичне наповнення його перекладів, їхню синтаксичну своєрідність, сильний струмінь стилістичної інверсії, зіставляти перекладацьку стратегію М. Лукаша та інших Майстрів, його попередників, сучасників і послідовників. Дуже бажано, щоб лукашезнавство вийшло за межі України, щоб його переклади досліджували іноземці, з чиїх рідних мов перекладав Микола Олексійович.
Намагаємося популяризувати творчість М. Лукаша. У читанні курсів для студентів перекладацького відділу Вступ до філології (І курс), Світова література в українських перекладах (ІІІ курс), Рецепція англійської літератури в Україні (маґістранти) тема М. Лукаша – одна з найбільш обсяжних.
Співпрацюємо з іншими кафедрами факультету іноземних мов та філологічним факультетом. Низку заходів плануємо провести з Комісією всесвітньої літератури імені Миколи Лукаша НТШ, зокрема вечір пам’яті Миколи Лукаша за участю львів’ян – лауреатів літературної премії імені Миколи Лукаша журналу “Всесвіт” – Р. Лубківського, М. Прокопович, Р. Гамади та М. Федоришина.
Плануємо також зібрати (або записати) серед львів’ян спогади про Миколу Олексійовича. Чимало їх уже записав та опублікував відомий дослідник Лукашевої творчої біографії – Л. Череватенко. Та ледь чи він охопив усіх львів’ян.
Через улюблену нашу газету “Каменяр” звертаємося до її читачів: якщо хтось може повідомити щось цікавого про Миколу Олексійовича, якщо комусь поталанило зустрічати його чи захоплюватися його перекладами, будь ласка, напишіть про це!
Роксолана Зорівчак,
професор і завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура