Рік заснування?– 1661
Львівський національний університет імені Івана Франка – один із найдавніших вищих навчальних закладів Європи – уже четверте століття творить свою історію. Змінювалися епохи і політичний статус Галичини, а місто Львів і Університет завжди були дієвими осередками науки і культури.
Історія Львівського університету розпочалася ще в середині XVII ст.: 20 січня 1661 р. польський король Ян Казимир підписав привілей, який надавав Львівській єзуїтській колегії “гідність академії і титул університету”. Привілей засвідчував право колегії викладати всі тогочасні університетські дисципліни та надавати вчені ступені. У новоствореній вищій школі працювали два відділи – філософський і теологічний.
Після входження Галичини до Австрійської імперії в 1773 р. орден єзуїтів розпустили, а Університет закрили. Невдовзі низку його підрозділів відновили в складі Університету, що його відкрив австрійський імператор Йосиф ІІ у 1784 р. Тоді в Університеті діяли чотири факультети – філософський, теологічний, правничий і медичний.
Викладачі та вихованці Університету зробили чималий внесок у розвиток української та світової науки і культури. У Львівському університеті навчалися один із зачинателів нової української літератури в Галичині, письменник Маркіян Шашкевич, учений і педагог, етнограф і філолог, завідувач кафедри української словесності і ректор Університету Яків Головацький, історик і мовознавець Іван Вагилевич, філософ Петро Лодій та інші.
Упродовж другої половини ХІХ ст. Університет утверджувався серед провідних вищих навчальних закладів Австро-Угорщини, не поступаючись за науковим рівнем і кількістю студентів багатьом вищим школам Європи. Серед відомих учених Львівського університету, чиї імена знали далеко за його межами, – біолог Б. Дибовський, фізик М. Смолуховський, математики Ю. Пузина, С. Банах, географ С. Рудницький, філологи та історики Омелян Огоновський, М. Возняк, О. Колесса, Є. Курилович, І. Свєнціцький, К. Студинський, І. Шараневич, правники Олександр Огоновський і С. Дністрянський.
Двадцять років (1894–1914) в Університеті працював видатний історик, автор 10-томної “Історії України-Руси”, сотень праць із історії, історії літератури, історіографії, джерелознавства, Президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський.
У 20-30-х роках ХХ ст. в історію світової науки ввійшла Львівська математична школа С. Банаха. Широке визнання здобули праці І. Бадіяна в галузі цитології бактерій. Далеко за межами Польщі була відома Львівсько-Варшавська філософська школа, зачинателем якої був К. Твардовський.
1939 р. Львівський університет реорганізовано. На базі медичного і фармацевтичного факультетів постав новий навчальний заклад – медичний інститут. Ліквідовано теологічний факультет. На той час функціонувало п’ять факультетів: історичний, юридичний, філологічний, фізико-математичний, природничий. У 1940 р. Університетові надали ім’я всесвітньо відомого українського мислителя, письменника, вченого, перекладача, політичного та громадського діяча Івана Франка, який у 70-х рр. ХІХ ст. навчався на філософському факультеті. 
Тимчасову перерву в роботі Університету спричинила Друга світова війна. Однак уже в листопаді 1944 р. розпочався новий навчальний рік. У повоєнні роки в Університеті навчалися видатні письменники та громадські діячі нашого часу, зокрема, Ростислав Братунь, Євген Сверстюк, Роман Іваничук, Володимир Лучук, Дмитро Павличко, Роман Федорів, Ірина Калинець та Ігор Калинець. Серед випускників Університету – академіки НАН України О. Парасюк, І. Юхновський, Я. Підстригач, В. Панасюк, Я. Ісаєвич, І. Скрипник, М. Бродин, Б. Пшеничний.
До 1992 р. в Університеті функціонувало 13 факультетів.
З проголошенням незалежності України розпочався новий етап в історії Університету. Нині Львівський університет складається з 18 факультетів, Правничого, Педагогічного і Природничого коледжів, а також Інституту післядипломної освіти.
У 1992 р. в Університеті запроваджено програму “Обдаровані діти села”. Людина, незалежно від місця проживання, має право на добру освіту, але якщо порівняти сільську і міську школи, то між ними важко не помітити різниці. Результат впровадження програми “Обдаровані діти села” – збільшення частки випускників сільських шкіл, які навчаються в Університеті, з 20% у 1992 до 40% у 2007 році.
Студенти нашого Університету здобувають освіту за 79 спеціальностями і за 12 спеціальностями – у коледжах. На денній формі навчається понад 19 тисяч, на заочній – майже 6 тисяч студентів. Щороку на факультеті доуніверситетської підготовки навчаються понад 2 тисячі слухачів. В Інституті післядипломної освіти здобувають другу вищу освіту близько 6 тисяч осіб.
День 11 жовтня 1999 р. назавжди ввійшов до літопису Університету, коли Указом Президента України було надано статус національного, що стало визнанням високого рівня науки й освіти у Львівському університеті, для якого впродовж усієї його історії працювало не одне покоління вчених і викладачів. Новий статус посилив відповідальність Університету за якість освіти і стан наукового потенціалу не тільки в нашому Університеті, а й на державному рівні.
На фронтоні головного корпусу Університету є напис: “Patriae decori civibus educandis” (“Освічені громадяни – окраса Батьківщини”). Ми всі разом – студенти, професори і доценти, докторанти і аспіранти, асистенти і співробітники – як єдина і велика академічна родина робимо все від нас залежне, щоб ці крилаті слова наповнювалися реальним змістом, а наш Університет, як і сотні років тому, залишався місцем освіти громадян, гідних своєї Батьківщини. 
В Університеті працює висококваліфікований колектив науковців: 166 докторів наук, професорів, 841 кандидат наук, доцент. Головною формою підготовки наукових кадрів є аспірантура, у якій готують фахівців із 88 спеціальностей гуманітарного та природничого профілів (тепер навчається близько 800 аспірантів і докторантів). Діє 17 спеціалізованих Вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій із 40 спеціальностей. У структуру науково-дослідної частини Університету входять 19 науково-дослідних лабораторій, 7 інститутів (Інститут франкознавства, Інститут славістики, Інститут літературознавчих студій, Інститут європейської інтеграції, Інститут історичних досліджень, Інститут археології, Інститут екології масової інформації), а також Астрономічна обсерваторія та Ботанічний сад. Важливим науковим підрозділом Університету є Наукова бібліотека, одна з найдавніших книгозбірень України, якій у 2008 р. виповнилося 400 років. Триває робота над створенням електронного каталогу та комп’ютерної бібліотечної мережі.
Університет тісно співпрацює із загальноосвітніми навчальними закладами. При Львівському національному університеті імені Івана Франка функціонують: Львівський фізико-математичний ліцей; Класична гімназія; Буська гімназія імені Євгена Петрушевича; Навчально-виховний комплекс “Стрілківська школа-інтернат з поглибленим вивченням окремих дисциплін” Старосамбірського району; Навчально-виховний комплекс “Загальноосвітня середня школа-ліцей” с. Козьови Сколівського району.
На факультетах і в коледжах діє низка студентських організацій. Серед них особливо активними є Профком студентів, Студентський уряд, “Молода дипломатія”, Об’єднання студентів-правників.
Львівський національний університет
імені Івана Франка
Адреса: вул. Університетська, 1,
м. Львів, 79000, Україна
Докладніше – на сайті: www.franko.lviv.ua
або www.lnu.edu.ua