20 травня на історичному факультеті Франкового університету відбувся круглий стіл з нагоди Дня пам’яті жертв політичних репресій.
Щороку третя неділя травня – особливий день для українців, день вшанування пам’яті жертв політичних репресій, а водночас засудження тоталітарної системи, для якої людина була лише маленьким гвинтиком у великій комуністичній машині.
20 травня у 313 аудиторії історичного факультету відбулася зустріч двох поколінь: молодого – студентів і старшого – людей, які всіма силами протистояли тоталітарній системі. Круглий стіл, на якому студенти мали змогу почути про одну з найважливіших сторінок української історії, – Норильське повстання 1953 року, – був цікавим та інформаційно насиченим. Значення Норильського повстання в тому, що воно стало найбільшим і найкраще організованим – у ньому взяло участь до 40 000 політв’язнів. Політв’язні різних національностей були згуртовані єдиним бажанням боротися із свавіллям і беззаконням адміністрації концтабору. Вперше за всю історію існування комуністичних політичних таборів світ побачив, що свідомі українці, об’єднані ідеєю незалежності, згуртували біля себе інші нації і разом виступили проти зловживання владою, проти варварського знущання з людей.
Основу заходу становили спогади очевидця і безпосереднього учасника Норильського повстання Дмитра Калиняка, життєпис якого складається з таких основних віх: сотня УПА, коломийська тюрма, дрогобицькі бригідки, львівська колонія № 30, пересильні тюрми Львова, Красноярська, Дудинки, норильські табори, “Горлаг”: № 4, № 5, № 3, штрафні “Срєдній”, “Надєжда”, “Западна”, “Купєц”.
Коли доцент історичного факультету Роман Генега, відкриваючи круглий стіл, представив студентам гостя, стало зрозуміло, що ця зустріч буде неординарною. І справді, Дмитро Калиняк розпочав свій виступ із власної поезії, присвяченої норильськом політв’язням. Потім були спогади, спогади…
За його словами, Норильське повстання політв’язнів 1953 року стало початком кінця сталінської репресивної системи. “Ми вимагали скорочення робочого дня до 8 годин. Щоб нам дозволили листування і побачення з рідними, щоб припинили в тюрмах усі тортури і переглянули всі особові справи в’язнів…”, – з трепетом у душі розповідав Дмитро Калиняк. Загалом Норильске повстання протрималося 61 день. Придушити його вдалося лише масовими розстрілами. Звістка про нього прокотилася світом. Слідом за Норильськом повстала Воркута, згодом – Колима, Кенгірськ. І кожне наступне повстання було потужнішим за попереднє.
У Дмитра Калиняка всі спогади про перебування у сталінських тюрмах і таборах вилиті в поезіях, які вийшли друком у двох книжках: “Боже Великий Єдиний, нам Україну храни” (1998 р.) та “Я грудка твоєї землі, Україно!” (2005 р.).
“Минули часи репресій. І тепер маємо незалежність. Дехто з нас говорить і думає, що незалежність України далася нам легко. Це аж ніяк не так. Ці люди є п’ятою колоною для української нації”, – сказав гість наприкінці зустрічі.
Варто зазначити, що такі заходи з нагоди вшанування жертв політичних репресій відбуватимуться в Університеті й надалі.
Оксана Гоцур
Фото Олександра Лавриновича