Каменяр: Інформаційно-аналітичний часопис Львівського національного університету імені Івана Франка

Урожайний рік соціологів Університету

Інтерв’ю із завідувачем кафедри історії
та теорії соціології історичного факультету
професором Наталією Черниш

– Наталіє Йосипівно, нещодавно у “Новинах і оголошеннях” сайту Львівського національного університету імені Івана Франка оприлюднено список студентів – переможців Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з природничих, технічних і гуманітарних наук у 2008/2009 навчальному році (витяг з Наказу Міністерства освіти і науки України № 498 від 10 червня 2009 р.). Є серед них і двоє Ваших студентів-соціологів. Розкажіть про цей конкурс – адже Ви були у складі його журі…
– Справді, 25–27 березня цього року в Києві відбувся черговий конкурс студентських наукових робіт, який приймав факультет соціології Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. До складу Галузевої конкурсної комісії з соціологічних наук увійшли провідні українські соціологи, які для участі у фінальній частині внаслідок прискіпливого добору вибрали 18 найкращих студентських наукових робіт, що їх подали студенти 15 університетів та інститутів країни. Ці роботи вирізнялися тим, що заторкували найболючіші для України соціальні проблеми й містили аналіз результатів соціологічних досліджень, які студенти провели за власними програмами. Серед цих 18 студентів з усієї країни було й двоє наших дівчат – Ольга Борачок та Еміне Зіятдінова. За підсумками наукової конференції із презентацією своїх наукових здобутків, дипломом І ступеня нагородили Олю Борачок, а ІІ-го – Еміне Зіятдінову. Я була науковим керівником обох праць і можу засвідчити їхній високий рівень, наявність елементів наукової новизни в їхніх роботах, ознак самостійного завершеного дослідження. Хочу додати, що й інші викладачі кафедри долучилися до підготовки цих праць на попередніх етапах їхнього написання, тому що над своїми темами дівчата працювали не один рік. Ця усталеність наукових інтересів і зумовила появу зрілих з наукового погляду студентських досліджень, що пройшли апробацію на наукових семінарах кафедри. Хочу додати, що практика запровадження наукових семінарів уже з 2 курсу навчання студентів дає вагомі результати, адже теми обирають не випадково, і праця над ними триває декілька років, а завершується, як правило, проведенням власних соціологічних досліджень. Їхні результати згодом стають частинами студентських курсових і дипломних робіт, наукових періодичних видань. Такий шлях пройшли всі наші студенти, а найкращі гідно презентували свої доробки на найпрестижніших змаганнях у країні.
– Що конкретно Ви маєте на увазі?
– Крім перемоги у всеукраїнському конкурсі, йдеться про ще одне представницьке наукове змагання студентів-соціологів, а саме про Всеукраїнську олімпіаду з соціології, проведену 9–11 квітня цього року на базі Харківського національного університету ім. В. Каразіна. У ІІ турі цієї олімпіади взяли участь уже 52 студенти з тих вищих навчальних закладів України, де викладають соціологію, зокрема й двоє наших студенток – Дарія Данильченко та Ірина Криницька. Це було дуже непросте випробовування, яке складалося з тестування, а також зі створення програми соціологічного дослідження на одну із шести запропонованих журі тем. Якість виконаних завдань оцінювали такі відомі українські соціологи, як заступник директора Інституту соціології НАН України професор Є. Головаха, декан соціологічного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка професор А. Горбачик, віце-президент Соціологічної асоціації України, завідувач кафедри соціології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна професор Л. Сокурянська та низка інших. Я також була серед членів журі, і мене не полишала радість від того, що наші студентки впродовж усіх днів проведення олімпіади були серед лідерів. Конкуренція була настільки сильною, що нашу представницю Дарію Данильченко від переможця олімпіади, студентки Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, відділяв лише один бал зі 100 можливих. Отже, маємо ще й “срібло” на олімпіаді. І це також заслуга багатьох членів нашої кафедри, які не лише спромоглися підготувати переможців найважливіших студентських наукових турнірів, а й самі посідають провідні позиції у змаганнях серед викладачів.
– Можете навести приклади? Хто із представників кафедри відзначився в такого ґатунку змаганнях?
– Два роки поспіль наші викладачі виборюють провідні місця на конкурсі року “Найкращий молодий соціолог країни”, що його проводить Інститут соціології НАН України. За підсумками 2007 р. вперше золоту медаль цього конкурсу імені видатного українського соціолога Наталії Паніної виграв доцент нашої кафедри, кандидат соціологічних наук Олег Демків, а за підсумками 2008 р. міжнародне журі віддало срібну медаль також викладачеві нашої кафедри, доцентові, кандидату соціологічних наук Тетяні Бурейчак.
– Отже, можна зробити висновок, що наукова робота на кафедрі спрямована на те, аби спонукати і викладачів, і студентів до найвищих досягнень?
– Думаю, не буде перебільшенням так сказати. На користь цього твердження можна навести такі аргументи. Ми завершили роботу над визнанням нашого “Вісника Львівського університету. Серія соціологічна” фаховим виданням із соціології. Наша кафедра ініціювала і третій рік поспіль проводить у травні Міжнародний форум соціологів у Львові за участю колег-соціологів кафедри соціології економічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка та кафедри соціології і соціальної роботи Національного університету “Львівська політехніка”. Збірки матеріалів двох останніх форумів також готуємо до оформлення як фахового видання зі соціології. В останньому за числом форумі взяли участь 109 соціологів з Білорусі, Литви, Швеції, США, Росії, Угорщини, Бельгії. Форум проведено за новою організаційною формою, коли не було традиційних виступів із читанням текстів, а відбувалися лише наукові дискусії на 9 панелях за участю провідних соціологів країни та відомих учених з-за кордону; одну з панелей проведено англійською мовою, стосувалася вона призначення соціології в сучасних посткомуністичних суспільствах. Її блискуче провадив відомий американський соціолог, професор Університету Мічиган (м. Ен-Арбор) Майкл Кеннеді. Приємно, що одними із найпомітніших учасників цієї панелі були наші викладачі. Дискусію полегшувало видання наукових повідомлень модераторів і диспутантів у спеціальній збірці, що її надавали всім учасникам під час реєстрації. Тому форум проходив цікаво, у жвавих диспутах і обговореннях.
– А чи Вища атестаційна комісія України визнає фах викладачів кафедри історії та теорії соціології?
– Одним із вагомих наукових доробків кафедри вважаю також захист п’яти кандидатських дисертацій з соціології аспірантів і пошукувачів нашої кафедри О. Бень, Л. Кондратик, О. Лободинської, В. Сусака та Т. Сидорович протягом 2008/2009 навчального року; наступного академічного року готуються до захисту ще троє наших аспірантів. Погодьтеся, що п’ять захистів на одній кафедрі за один навчальний рік – небуденна подія в житті Університету.
– Наталіє Йосипівно, назвіть, будь ласка, Ваших партнерів з наукової діяльності. Нашим читачам, напевно, буде цікаво дізнатися про спільну конференцію, що її провели Митрополича комісія у справах сім’ї Української греко-католицької церкви та кафедра історії та теорії соціології…
– Назва цієї конференції була справді дуже промовиста: “Гідність і покликання жінки у сучасному світі”. Ми говорили про те, якими є місце і роль жінки на початку ХХІ ст. в умовах велетенських соціальних трансформацій, як виглядає жінка в історії українського суспільства й Церкви тощо. Від нашої кафедри виступила к.с.н. Л. Кондратик, яка за допомогою низки слайдів з плакатів радянської доби показала, як понижено трактувала жінку радянська влада, а також якою була так звана “радянська спадщина” у ставленні до жіноцтва. Моя доповідь стосувалася становища жінки в сучасному українському суспільстві, а також того, як важко долати цю “радянську спадщину”, коли в багатьох ситуаціях бачимо її вияви стосовно жіноцтва. Оскільки збірка з матеріалами усіх виступів учасників цієї конференції невдовзі побачить світ, щиро раджу всім зацікавленим ознайомитися з ними.
– Можете навести приклади співпраці кафедри історії та теорії соціології зі студентами та студентським самоврядуванням нашого Університету?
– Вважаю найкращим таким прикладом проведення 12–13 травня поточного року у Львівському національному університеті імені Івана Франка Всеукраїнського науково-практичного семінару “Моніторинг якості навчального процесу та його місце у діяльності студентського самоврядування”. Обрання нашого Університету базою цього семінару не було випадковим; саме у Франковому університеті створено практично єдиний у країні Центр моніторингу, що проводить систематичне вивчення громадської думки нашої академічної спільноти і з проблем якості навчального процесу, і з питань його методичного забезпечення, і з інших проблем життя студентів і викладачів. Оскільки на шпальтах “Каменяра” постійно з’являлися публікації за результатами досліджень центру, що працює під науковим керівництвом кафедри, не буду повторювати. Скажу лише, що досвід нашого Університету у дослідженнях такого ґатунку за рішенням Міністерства освіти і науки України рекомендовано поширити і в інших ВНЗ країни. Тому семінар складався з двох частин: спочатку ми ознайомили його учасників – студентів з багатьох ВНЗ країни – з деякими теоретичними питаннями щодо організації та проведення моніторингів думки студентів стосовно якості навчального процесу, із закордонними напрацюваннями в цій галузі, із роллю та місцем органів студентського самоврядування у проведенні цих досліджень та у використанні їх результатів. Наступного дня учасники семінару взяли участь у різних тренінгах і здобули практичні вміння та навички вивчення громадської думки, які вони зможуть реалізувати у своєму вищому навчальному закладі. Важливо підкреслити, що за підсумками роботи семінару затверджено звернення до МОН України, у якому містилися пропозиції студентів щодо врахування висловлених під час моніторингів побажань і використання одержаних відомостей у процесі спів­пра­ці з викладачами.
– “Каменяр” бажає Вам успіхів і надалі!
– Спасибі.

Розмову вів
Олександр Лавринович

Категорія: №6, червень 2009 р.