11–12 червня в нашому Університеті відбувався міжнародний науково-практичний семінар “Проблеми і перспективи екологічної освіти”.
Цей семінар був продовженням круглого столу “Екологічна освіта регіону”, який відбувся ще в грудні минулого року. Нагадаю, що під час круглого столу науковці розглянули питання розробки “Програми екологічної освіти Львівщини” як демонстраційної моделі регіональної екоосвіти.
Екологічна ситуація, що склалася у світі, спонукає до швидкої перебудови мислення людства і кожної конкретної людини, формування екологічної свідомості та екологічної культури. У зв’язку з цим екологічна освіта й екологічне виховання стають новим пріоритетним напрямом педагогічної теорії і практики.
У міжнародному науково-практичному семінарі взяли участь українські і польські науковці. У його рамках відбулося пленарне засідання і три круглі столи: “Формальна і неформальна екоосвіта”, “Регіональні програми екоосвіти”, “Екоосвіта на природоохоронних територіях”. Головний акцент під час семінару зроблено на вирішенні трьох проблем: теоретико-методологічне визначення та обґрунтування екоосвіти, впровадження екологічної освіти у регіонах, реалізація на практиці екоосвітніх проектів.
Щодо першої проблеми, то її намагалися вирішити у своїх доповідях академік Національної академії наук України професор М. Голубець та кандидат філософських наук доцент М. Назарук. Перший доповідач у виступі на тему “Від екології до геосоціосистемології” наголосив на профанації сучасної екологічної освіти і запропонував ввести у науковий обіг новий термін – “геосоціосистемологія” – для позначення екології, яка в сучасному науковому обґрунтуванні вже набула нових характеристик з огляду на вплив антропогенного фактора на природу.
Натомість М. Назарук у доповіді “Концептуальні засади викладання курсу “Основи соціоекології” у вищих навчальних закладах України” виступив проти впровадження у вищі навчальні заклади дисципліни під назвою “геосоціосистемологія”, аргументуючи це тим, що такою дисципліною має бути “соціоекологія”, яка, на його думку, власне й становить органічний сплав сучасного знання різних галузей про гармонізацію відносин суспільства і природи.
Доктор біологічних наук професор С. Стойко, порушуючи питання екооосвіти, у своїй доповіді “Значення екологічної освіти для підтримання екологічного балансу біосфери” наголосив на двох тезах. По-перше, сьогодні, на його думку, потрібно говорити про екологічний глобалізм, бо всі екологічні питання можна вирішити лише з глобальних позицій, і роль науки у вирішенні глобальних проблем дуже суттєва. По-друге, якщо завдяки науково-технічному розвитку людина негативно вплинула на природу, то саме завдяки науковим досягненням можна цей вплив урегулювати і запобігти подальшим негативним тенденціям.
На проблемах екологічної освіти України у шкільних навчальних закладах у своїй доповіді закцентувала проректор з науково-педагогічної та виховної роботи Університету кандидат біологічних наук Звенислава Мамчур. Аналізуючи навчально-виховні програми, відповідно до яких провадять екологічне виховання та навчання, Звенислава Ігорівна звернула увагу учасників семінару на різноплановість предметів, у програмі яких є екологічна тематика, що, на її думку, не доцільно і не сприяє екологічному вихованню та формуванню екологічної культури у школярів. Сьогодні екологія в загальноосвітній школі базується на викладанні відповідних тем на уроках природничих дисциплін, екологізації окремих тем виховного процесу та початковому етапі становлення неперервної екологічної освіти. З. Мамчур звернула увагу колег на те, що нова освітня модель, яка передбачає впровадження окремого предмета “Основи екології”, почнеться лише з 2012 року.
Концепція екологічної освіти в Україні, затверджена у 2002 році МОН України, передбачає чітко структуровані етапи реалізації екологічної освіти, що спрямована на всі вікові, соціальні та професійні групи населення. У ній виокремлено два основні напрями освіти: формальну і неформальну. Формальна освіта охоплює всі ланки загальної системи освіти, яка існує в Україні: дошкільна, шкільна, позашкільна, професійно-технічна, вища та післядипломна. Другий напрям має просвітницький характер і спрямований на формування екологічної культури населення через засоби масової інформації, громадські екологічні об’єднання, партії тощо. Саме в такому аспекті відбувалися круглі столи.
За результатами науково-практичного семінару попередньо уклали резолюцію, яку погодили всі учасники заходу. Також заплановано провести ще один семінар, на якому мають обговорити концептуально-методологічні проблеми екоосвіти. Загальним результатом цих наукових заходів мають стати пропозиції щодо поліпшення стану екоосвіти, які внесуть на розгляд Міністерства освіти і науки України.
Оксана Гоцур
Фото Олександра Лавриновича