Галина Мацюк. До витоків соціолінгвістики: соціологічний напрям у мовознавстві. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. – 432 с. (Серія “Мова і соціум”; вип. 1)
ання суспільної природи мови: пошуки її сутності до формування соціологічного напряму в мовознавстві, аспекти взаємодії мови та суспільства як ознаки соціологічного напряму, що зумовили зміни не тільки в розумінні мови, а й сутності мовознавства та його завдань.
Теорія мови постає крізь призму опозиції “зарубіжне мовознавство” – “радянське мовознавство”. Розглянуто погляди представників женевської, французької, празької лінгвістичних шкіл, праці американських учених, німецькомовних дослідників, російських лінгвістів про сутність мови та мовознавства і вперше розкрито лінгвосоціологічні погляди українських науковців, представників радянського мовознавства і тієї традиції, що формувалася за межами СРСР.
Для мовознавців – наукових працівників, викладачів, аспірантів, студентів, які вивчають теоретичну соціолінгвістику та її історію, загальне мовознавство.
“…Галина Мацюк простежує становлення соціологічного підходу до мови в мовознавстві загалом й українському зокрема.
У першому розділі роботи проаналізовано пресоціологічний напрям у західноєвропейському мовознавстві, у російській та українській лінгвістичних традиціях. Аналізуючи раціоналістичну, емпірико-сенсуалістичну тенденції в загальній теорії мови, історичну теорію мови Й.-Г. Гердера та загальну теорію мови В. фон Гумбольдта, ідеї представників натуралістичного та психологічного напрямів, зокрема А. Шлейхера, Г. Штейнталя та В. Вундта, погляди молодограматиків та соціально-історичне розуміння взаємодії мови і суспільства у працях К. Маркса, Ф. Енгельса та П. Лафарга, а також погляди О. Потебні, І. Франка та М. Драгоманова, авторка виявляє першовитоки усвідомлення соціальної сутності мови, яке припадає на XIX ст.
У другому розділі – “Соціологічний напрям у зарубіжному мовознавстві” – розглянуто концепції представників французької школи соціології мови, Празької школи функціональної лінгвістики, німецькомовних лінгвістів Г. Шухарда, К. Фосслера, Й.-Л. Вайсгербера, американських мовознавців Е. Сепіра та Л. Блумфілда. У третьому розділі висвітлено лінгвосоціологічні погляди російських дослідників (вчення М. Марра, Є. Поліванова, В. Волошинова, А. Селіщева та ін.). У четвертому розділі вперше розкрито лінгвосоціологічні погляди українських мовознавців.
Книжка “Соціологічний напрям у мовознавстві” є вагомим внеском у теоретичну соціолінгвістику. Праця гарно структурована. Авторка ретельно опрацювала значну кількість джерел, що дало їй змогу з науковою прискіпливістю і глибиною подати спектр соціолінгвістичних концепцій у європейському, російському, українському мовознавстві XIX – поч. XX ст.
Неабиякою заслугою Г. Мацюк є також експлікований у роботі термінологічний апарат, що, ясна річ, зазнав змін упродовж XX ст., але без знання поняттєвої термінологічної динаміки неможливо уявити адекватне тлумачення таких термінів і понять, як проблеми двомовності, дитяча мова, мова сім’ї, соціальна зумовленість семантики слова, мова і політика, мова і церква, мова як чинник соціалізації, роль міжнародної мови, чоловіче – жіноче мовлення, диференціація міської мови, соціальна діалектологія, суспільна природа власного імені, мода в мові та ін. Акцентуючи на цій важливій позитивній рисі рецензованої роботи, зазначимо, що авторка цілком умотивовано подає термінологічні блоки в науковому доробку того чи іншого мовознавця чи лінгвістичної школи…”.
Леся Ставицька,
доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу соціолінгвістики Інституту української мови НАН України
“…Праця Галини Мацюк “До витоків соціолінгвістики: соціологічний напрям у мовознавстві” ґрунтується на осмисленні й узагальненні теоретичних і практичних засад соціолінгвістики, на активному залученні власної практики вивчення різноманітних джерел, науково-теоретичних праць із досліджуваної проблеми. Уже зі вступу, де з’ясовано цілий ряд досить актуальних питань (макро- і мікросоціолінгвістика, діахронна та синхронна соціолінгвістика, витоки соціолінгвістики в україністиці та ін.) і де авторка цілком логічно констатує, що відповіді на сформульовані завдання шукатиме за допомогою маловідомої джерельної бази, яка після десятиліть табу відома не повністю, однак тільки з її допомогою можна зрозуміти взаємодію мови та соціуму крізь призму універсальних та ідіоетнічних ознак, і аж до останніх слів загальних висновків простежується чітке бачення досліджуваної проблеми.
Уперше в науковий обіг уведено значну кількість теоретичних і практичних публікацій з досліджуваного питання, що здійснено не з простою констатацією або анотуванням, а викінченим аналізом з окресленням зв’язків і взаємовпливів між авторами цих студій.
Монографія виконана кваліфіковано. Її зміст відображає сучасні тенденції та закономірності осмислення і висвітлення досліджуваних проблем. Вагомість і значущість запропонованої характеристики соціологічного напряму важко переоцінити, рецензована монографія матиме широке коло читачів, тих, хто цікавиться такими і подібними проблемами – науковці і студенти вищої школи, учителі-словесники та багато інших…”.
Анатолій Загнітко,
доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Донецького національного університету