олога. На геологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка студенти і викладачі завжди чекають його нетерпляче. Саме з нагоди професійного свята на факультеті експонували виставку мінералів та презентували довідкове видання про славну історію геологічного факультету, в якому відображено всі віхи діяльності факультету та багатогранні досягнення його викладачів і випускників.
Геологічний факультет ЛНУ ім. Івана Франка – один із провідних факультетів не тільки в Україні, оскільки його випускники сьогодні обіймають профільні посади та високі наукові звання практично в усіх країнах близького зарубіжжя, а його наукові школи, традиції і наукові напрацювання відомі у всьому світі.
З нагоди професійного свята геологів наш кореспондент зустрівся із деканом геологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Миколою Павлунем.
– Так уже в Україні склалося, що професія геолога не є достатньо затребуваною державою і суспільством. Фах геолога ще належно не оцінили ті, хто формує політику держави. На заході бути геологом не тільки поважно, а й дуже і дуже престижно…
– Ви маєте рацію. Недавно я читав двадцятихвилинну лекцію на всеукраїнській сесії НТШ “Сировинні ресурси України”. Після її завершення здійнявся величезний шквал запитань і схвальних відгуків. Чому? А тому, що люди починають усвідомлювати, що є дві гілки дерева, які можуть винести Україну нагору: аграрний сектор, поза сумнівом, і сировинний. Але для цього потрібно мати, по-перше, фінанси, по-друге, на початку будь-якого технологічного ланцюга є сировинна база. А сировинну базу забезпечують геологи. Тому геологія є науково-виробничою галуззю, і науку та виробництво тут неможливо розділити. Будь-яке геологічне виробництво – одночасно й наука. На жаль, нині цього в державі не розуміють.
– Під час вступної кампанії абітурієнти мрійливо дивляться в бік гуманітарних факультетів. Проте цілком упевнено можна сказати, що на геологічному факультеті теж престижно навчатися, як і на інших факультетах Львівського національного університету імені Івана Франка. Маємо ситуацію, коли абітурієнти добре поінформовані про одні спеціальності і майже зовсім нічого не знають про інші. Хотілося б, щоб вони більше дізнавалися про геологічний факультет…
– Тому в нас і виник задум видати книгу “Геологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1945–2005)”. Невдовзі виповниться 65 років від часу заснування факультету (1945 р.). У цьому довідково-інформаційному виданні відображено період шістдесятирічної діяльності факультету.
Геологічний факультет зробив неймовірний внесок у вирішення проблем сировинної бази Радянського Союзу. Наш факультет перевищував за якістю і змістом підготовки Московський і Санкт-Петербурзький університети. Коли мій попередник професор Є. Лазько зустрічався з міністром геології колишнього СРСР академіком Сидоренком, той сказав, що у верхах Росії жартують, що віддали всю алмазну геологію “бандерівцям”. З’ясувалося, що так і є: усі необхідні дослідження, розшуки, розвідування родовищ, експлуатація алмазів тощо проводять у Росії випускники нашого Університету, тоді ще Львівського державного університету імені Івана Франка. Наших випускників збирав колишній завідувач кафедри петрографії нашого Університету академік Володимир Соболєв. Він їх учив, тож знав, кого бере на роботу. Наші випускники зробили значний внесок у розвиток сировинної бази Росії, Казахстану і середньоазійських держав.
– Існують свої наукові традиції, школи. Відповідно, на пострадянському просторі добре знають про львівську геологічну школу…
– Поза сумнівом. У жовтні минулого року виповнилося 70 років професорові Андрію Богуцькому. Це наш випускник. Він – другий українець, якому присвоєно звання “Honoris Causa” в Люблінському університеті, перший іноземний член Національної академії наук Польщі. До слова, на святкуванні ювілею професора Богуцького академік Гожик, доктор геологічних наук АН України, у приватній розмові зі мною і професором Матковським, колишнім деканом, зазначив, що випускники геологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка дотепер найкращі серед випускників геологічних факультетів України. Я запитав у нього, чому він так думає, і академік Гожик відповів: “Ваші випускники – неперевершені фахівці”.
Ми постійно працюємо на результат. Ще у 60–70 рр. у нас сформувалися три відомі школи: мінералогічна школа академіка Лазаренка, колишнього декана, ректора нашого Університету; термобарогеохімічна школа професора Єрмакова, колишнього декана; школа професора Лазька – геології і металогенії нижнього докембрію.
Відновили й реалізуємо всі практики (першу, другу і третю), бо геолог без практики – не геолог. Він не може навчатися лише в аудиторії, йому, як повітря, потрібна реальна практика.
У 2004 році відбулася нарада щодо змісту підготовки геологів в СНД, і представник міністерства геології Росії сказав, що за рівнем наукового зростання, відкриття родовищ перше місце в СНД посіли випускники нашого геологічного факультету. Для прикладу зазначу, що мій однокурсник Олександр Ханчук – директор Далекосхідного інституту геології у Владивостоці; академік АН РФ, академік Н. Соболєв – доктор Інституту геохімії і мінералогії Сибірського відділення АН РФ – теж наш випускник. Працівники майже всієї алмазної промисловості Росії та геологічних служб Узбекистану, Казахстану – наші випускники. У Львівський області головний геолог об’єднання Західукргеології – наш випускник. Начальник державної комісії (ДКЗ) в уряді України, тричі доктор наук – наш випускник. У Закарпатській області – наші випускники.
– Яка специфіка роботи геологів?
– Геологи розшукують родовища, розвідують, підраховують запаси і вводять у баланс, а також вивчають інженерно-геологічні, гідрогеологічні та еколого-геологічні чинники будівництва. Сьогодні Україна – одна з найкращих держав на просторах СНД і Європи щодо перспективності сировинної бази. Якщо порівнювати, то це маленька територія, однак у багатьох аспектах Україна випереджує своїх сусідів: у нас є гарантовані можливості видобувати власне золото, алмази, рідкісні земельні елементи у значних обсягах, навіть, імовірно, металевий реній – метал групи платини. Я про це розповідав, але, на жаль, сьогодні є колосальні фінансові проблеми в галузі.
Скажімо, Україна має найбільшу територію у Європі, але якщо зіставити сировинний потенціал Франції чи Німеччини, то вони далеко позаду нас. Однак там фінансують геологічні роботи, а в нас державну геологічну службу України фінансу- ють за залишковим принципом.
– На урядовому рівні кудись не туди дивляться…
– Щороку фінансування зменшується. Тому не можемо виконувати своїх прямих завдань – нарощувати сировинну базу країни з різних металів. Але потенційні можливості України просто неймовірні. Приблизно третина територій – так званий Український щит, у якому зосереджені найбільші у світі родовища самородної міді, родовища рідкісних земельних елементів, заліза, марганцю, графіту, золота та алмазів. Але цим предметно на державному рівні ніхто не займається.
Намагаємося навчати наших студентів. Однак згодом вони не мають роботи, бо фінансування галузі недостатнє. А потреби в спеціалістах – колосальні.
– Загроза в тому, що можна втратити цінні надбання наукового потенціалу…
– Саме так. І наукової школи, яка має зв’язок із практикою. Школи академіка Лазаренка, професора Лазька, професора Єрмакова є неповторними у світі. Вони мають колосальні здобутки. У нашій книзі про геологічний факультет зазначено, що приблизно із 170 дисертацій кандидатських і 27 докторських значна частина належить учням професора Лазька (геологія і металогенія Українського щита), академіка Лазаренка та професора Єрмакова.
Ми працювали на всіх просторах – від Закарпаття до Магадану, зокрема левова робота геології докембрію Українського щита і загалом докембрію була зосереджена в Україні, де знайдено величезні родовища заліза, марганцю, графіту тощо. 
– Скільки в Україні факультетів геології і який попит на геологів щороку?
– Як член навчально-методичної комісії з геології при МОН України зазначу, що річний попит на геологів – 300 осіб. Саме стільки нині є, хоча дослідники кажуть про потребу 600–800 осіб. Є класичні факультети геології в окремих ВНЗ: Київський національний університет ім. Т. Шевченка, ЛНУ ім. Івана Франка, Гірничий університет у Дніпропетровську, решта – це геолого-географічні факультети, де вивчають геологію і географію. Одначе, як сказав академік Гожик, єдиний факультет, який витримує класичну підготовку спеціаліста-фахівця, а зараз і маґістра, – наш факультет. Поки що цю марку тримаємо.
– Враховуючи наявність наукових шкіл, традицій, майже 65 років діяльності, потенційні абітурієнти мали б більше дізнаватися про геологічний факультет, і було б більше мотивації обирати фах геолога… Рано чи пізно держава має повернутися обличчям до галузі і цінувати свої кадри…
– Ви маєте рацію. Відповім так: по-перше, тираж книги про геологічний факультет – лише 400 примірників. По-друге, я написав кілька великих статей про сучасну геологію до Дня геолога, проте вони так і залишилися в мене на столі. Наші медіа не цікавлять проблеми геології.
Ознайомитися зі структурою факультету (кафедри, перелік дисциплін, практики) можна на веб-сайті факультету. До слова, навіть із Криму до нас вступають студенти. Минулого року на геологічному факультеті зросла кількість вступників. І це вселяє надію, що люди починають усвідомлювати важливість професії геолога.
Немає кращої науки, ніж геологія, за змістом і за часом, – від докембрію до сьогодні. Але прагматика теж спрацьовує. Коли випускник не знаходить роботи (хоча фах колосально затребуваний) – через брак фінансування, то це, звісно, проблема. Потенційні абітурієнти думають: для чого туди вступати?
– Якщо на гуманітарних факультетах можна щось недопрацьовувати, то на геологічному “халява” не проходить. Студенти мусять здобувати потрібні знання, без яких і кроку не ступиш під час практики в горах…
– У нас на всіх курсах потрібно мати знання. Також проводимо практики, які не є формальністю, тут потрібно володіти матеріалом. Такий триб життя, геолог – своя каста, яка вимагає знань, витривалості та працелюбності. Так було завжди. На нашому факультеті вимагають знань і цінують людські чесноти. Ми не ставимо оцінок для галочки.
У геології, науковій чи виробничій, потрібно володіти науковими та виробничими знаннями.
– На геологічному факультеті завжди відбуваються різноманітні заходи…
– Ми традиційно святкуємо День геолога. Цього року вирішили видати довідник, у якому розповіли про історію факультету, його структуру, розмістили інформацію про всіх викладачів, їхні біографії, здобутки. Серед наших працівників – багато лауреатів Державної премії Радянського Союзу, чимало докторів і кандидатів наук. Крім того, геологічний факультет – це ще й людські взаємини великої дружної сім’ї.
– Дякую за розмову!
Розмову вів
Олександр Лавринович
Фото автора