Євген Іванович Гладишевський народився 14 квітня 1924 р. в с. Реклинець Жовківського (тепер Сокальського) району Львівської області у родині вчителів. Закінчив два класи початкової школи села Реклинець. У 1933 р. родина Гладишевських переїхала в Західну Польщу в с. Ключе (повіт Олькуш, воєводство Кельце), де Євген закінчив початкову школу. Продовжив навчання в гімназії м. Олькуш (1936–1938 рр.). Згодом, після переїзду до Львова, навчався у Першій українській академічній гімназії (1939–1940 рр.) та СШ №2 (1940–1941 рр.), одержав атестат зрілості як випускник Першої державної гімназії у Львові (1942 р.). Євген Гладишевський закінчив (І–IV курс) хіміко-технологічний факультет Технічних курсів (1942–1944 рр.) та Львівський політехнічний інститут (1944–1945 рр.). Навчався (V курс) на хімічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка (1945–1947 рр.), де залишився на викладацькій роботі.
На відміну від місця навчання, яке часто змінювалося, місце праці Євгена Гладишевського було постійним – Львівський університет, у якому він пропрацював 54 роки. За цей час Євген Гладишевський пройшов шлях від асистента до професора кафедри неорганічної хімії. На початку трудової діяльності Євген Іванович працював лекційним асистентом, проводив лабораторні та практичні заняття до основних курсів з неорганічної хімії для студентів хімічного факультету та загальної хімії для студентів біологічного, географічного та геологічного факультетів.
Не покидаючи викладацької праці, Євген Гладишевський активно займався науковими дослідженнями. У 1953 р. захистив кандидатську дисертацію “Тверді розчини на основі інтерметалічних сполук”, у якій визначено розчинність третього компонента в бінарних сполуках, проаналізовано природу та умови утворення твердих розчинів на основі інтерметалічних сполук, рентгенівське фазове дослідження та прецизійне встановлення зміни параметрів ідентичності під час зміни складу твердих розчинів. У 1954 р. Євген Гладишевський одержав звання доцента кафедри неорганічної хімії та розпочав читати свій перший лекційний курс з неорганічної хімії для студентів хімічного факультету. Згодом читав лекції із загальної хімії і кристалохімії для студентів хімічного факультету та лекції з основ кристалографії для студентів-фізиків. 1967 р. його обрали деканом хімічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Цього ж року Євген Гладишевський захистив докторську дисертацію “Дослідження з кристалохімії силіцидів і германідів” у Московському державному університеті ім. М. В. Ломоносова. Методами рентгенівського фазового та структурного аналізів сплавів встановив існування понад 100 невідомих раніше бінарних силіцидів і германідів, визначив їхню кристалічну структуру, синтезував 250 нових тернарних інтерметалідів, для 200 з яких визначив кристалічну структуру, відкрив 11 нових структурних типів, вивчив фазові рівноваги та побудував ізотермічні перерізи в повному концентраційному інтервалі 27 потрійних систем, установив низку важливих кристалохімічних закономірностей для інтерметалічних сполук.
У 1968 р. Євгену Гладишевському присуджено вчене звання професора. Відтоді і до 1989 р. він працював завідувачем кафедри неорганічної хімії, а наступні 10 років – професором кафедри. 1971 р. його призначили проректором з наукової роботи ЛНУ ім. Івана Франка, і на цій посаді Євген Іванович перебував упродовж 20 років. Чимало зусиль віддав для вдосконалення наукової роботи нашого Університету. Євген Гладишевський намагався збільшити обсяги бюджетних і госпдоговірних науково-дослідних робіт, чисельність викладачів із науковими ступенями. Прагнув залучати всіх викладачів до виконання науково-дослідної роботи, підвищувати ефективність аспірантури, налагоджувати співпрацю з науковими закладами інших міст і країн. З 1999 р. і до виходу на пенсію у 2001 р. працював головним науковим співробітником науково-дослідної частини Львівського національного університету імені Івана Франка.
Професор Є. Гладишевський – відомий учений у галузі кристалохімії неорганічних сполук, член Міжнародної спілки кристалографів, голова Комітету кристалографів України (1993–2004 pр.), дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, голова хімічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка (з 1992 р.), був членом секції хімії Комітету з Державних премій у галузі науки і техніки, членом редколегій “Украинского химического журнала” і міжнародного журналу Journal of Phase Equilibria, відповідальним редактором “Вісника Львівського університету”. Серія хімічна. Євген Гладишевський – заслужений діяч науки України (1979 р.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1984 р.), Соросівський професор (1994, 1995 рр.). З 1999 р. Євген Іванович одержує стипендію Президента України, яку надають видатним діячам науки та освіти. За успіхи у сфері вищої освіти і розвиток науки його нагороджено орденом Трудового червоного прапора (1976 р.), значком Мінвузу СРСР (1978 р.), почесними грамотами Президії Верховної Ради України (1984, 1999 рр.), а також пам’ятними та ювілейними медалями.
Євген Гладишевський – керівник та один із засновників Львівської наукової кристалохімічної школи “Кристалохімія інтерметалічних сполук”. Більшість сучасних матеріалів – тверді кристалічні тіла – прості речовини, хімічні сполуки, їхні суміші або тверді розчини. Кристалохімічні дослідження – усталення взаємозв’язків між складом сполук, їхньою структурою й основними властивостями – покладено в основу матеріалознавства. Внесок Львівської наукової кристалохімічної школи в ці дослідження доволі суттєвий – 35 монографій і 47 підручників, понад 4700 статей і тез доповідей на конференціях, 90 авторських свідоцтв і патентів. Школа підготувала 25 докторів наук і 135 кандидатів наук, з них 30 кандидатських дисертацій виконано під керівництвом професора Євгена Гладишевського, а 10 кандидатів наук згодом захистили докторські дисертації.
Наукові дослідження Євгена Гладишевського вирізняються багатогранністю тематики, поєднанням аналізу та синтезу, пошуком кристалохімічних закономірностей і встановленням взаємозв’язків між структурними типами. Євген Іванович – автор або співавтор понад 550 наукових праць, 20 авторських свідоцтв і патентів, трьох монографій та восьми оглядових статей. Уперше встановив утворення і визначив кристалічну структуру близько 850 сполук, серед них 75 нових структурних типів; дослідив взаємодію компонентів у 700 потрійних системах. Був організатором або учасником понад 100 наукових конференцій, здійснив закордонні наукові відрядження у Польщу, Югославію, Японію, Чехословаччину, Болгарію та Швейцарію.
Сьогодні науковці кафедри продовжують дослідження, що їх розпочав професор Є. Гладишевський на кафедрі неорганічної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка в галузі кристалохімії неорганічних сполук, не тільки інтерметалідів, а й гідридів, оксидів, металоорганічних сполук. У 2007 р. професорові М. Миськіву, у складі колективу авторів, присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки за роботу “Супрамолекулярні координаційні сполуки”. У 2008 р. за цикл праць “Інтерметаліди, гідриди та оксиди як основа нових енергоощадних матеріалів” присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки професорам Р. Гладишевському, Я. Каличаку, Б. Котуру, В. Павлюку, доценту В. Зарембі, провідному науковому співробітникові Ю. Стаднику.
Євгена Гладишевського підтримують і люблять близькі і рідні: дружина Тетяна Миколаївна – кандидат біологічних наук, доцент Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, донька Надія – лікар спортивної медицини, син Роман – доктор хімічних наук, відомий учений у галузі кристалохімії, нині завідувач кафедри неорганічної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка, внуки Юрій – молодший науковий співробітник кафедри неорганічної хімії, Ліда – студентка нашого Університету та правнук Андрійчик.
Професор Євген Гладишевський – учений, педагог, хороший організатор, мудра, ініціативна та справедлива людина, яка впродовж багатьох років віддає людям свій талант. За роки самовідданої праці у Львівському національному університеті імені Івана Франка він підготував чималу когорту науковців, педагогів, зумів вселити в них жадобу до життя, віру в свої сили та засвідчив, що тільки завдяки наполегливій праці можна здобути бажані висоти.
Професор М. Миськів