20 лютого 2009 р. на філологічному факультеті Франкового університету відбувся Всеукраїнський конкурс студентських наукових досліджень з історії українського мовознавства 20–30 рр. XX ст. Варто зазначити, що майже всі українські мовознавці цього періоду зазнали репресій. Захід було приурочено Дню рідної мови, що його з 1999 р. відзначають у світі щороку. Організували конкурс Міністерство освіти і науки України, Львівський національний університет імені Івана Франка (філологічний факультет), Інститут українознавства МОН України, Інститут української мови НАН України, Український інститут національної пам’яті. У конкурсі взяли участь студенти з різних університетів України. З доповідями виступили представники Львова, Запоріжжя, Чернівців, Києва, Житомира, Тернополя.
Тематика конкурсних робіт охоплювала і теоретичні питання з історії українського мовознавства (наприклад, “Формування теорії літературної мови у працях мовознавців 20-30 рр.”), і дослідження діяльності конкретних постатей (“Євген Костянтинович Тимченко – засновник української історичної лексикографічної школи”, “Сергій Смеречинський – повернення із забуття” тощо). Заради об’єктивності оцінювання члени журі читали зашифровані роботи. До складу журі увійшли: професор Г. Мацюк (голова журі конкурсу); професор І. Кочан (Львів), професор Л. Белей (Ужгород), професор А. Поповський (Дніпропетровськ), доцент З. Терлак (Львів), завідувач відділу мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Н. Хобзей.
Перемогу в конкурсі здобули такі студенти: Оксана Трумко (Львівський національний університет імені Івана Франка, І місце), Ірина Тимофієва (Запорізький національний університет, ІІ місце), Оксана Писарчук (Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, ІІІ місце). Переможці отримали грошові премії від Українського інституту національної пам’яті: 1000, 700 та 500 гривень.
Про організацію конкурсу розповідає його ініціатор, професор кафедри загального мовознавства нашого Університету Галина Мацюк.
– Проведення конкурсу Ви пов’язали з відзначенням Дня рідної мови…
– Для філологів цей день означає відновлення лінгвістичної правди (термін І. Ковалика). Один із аспектів – увага до тих, хто брав участь у мовному будівництві 20-х років минулого століття. Це маловідомий період у мовознавстві, майже всі представники якого зазнали репресій. Українська лінгвістична традиція – чи не єдина, в якій суспільний вплив на розвиток мови скеровували проти функцій самої мови.
– Хто працював у мовознавстві того часу?
– Цікаві дослідники. Насамперед, різні за своїм соціальним походженням: виходець з багатої родини Євген Тимченко і скромної священичої – Сергій Смеречинський, який у 50-х роках доживав у страшних злиднях. Здебільшого, це люди високої освіти – такі, як Всеволод Ганцов, учень О. Шахматова та І. Будуена де Куртене. В. Ганцов, учасник багатьох міжнародних мовознавчих конгресів, провів у таборах кілька десятиліть. Відомий дослідник – Агатангел Кримський, україніст, сходознавець, славіст, перекладач, поет, поліглот. Зовсім хворого в липні 1941 року його відправили в тюрму (уявляєте, ворог в Україні, а влада бореться з українським духом!), довго не знали, що помер учений в Кустанайській тюрмі №7. Перелік прізвищ можна продовжити… Усіх представників мовознавства окресленого періоду об’єднувала праця задля розвитку української мови в суспільстві.
– Але ж була ще одна традиція, не радянська. Чи зробили її представники свій внесок у розвиток тогочасного мовознавства?
– Справді, ви заторкнули цікавий аспект: українське мовознавство того часу представляли дослідники радянської України і тієї традиції, що формувалася за її межами. Треба визнати, що це теж усе ще одна з “білих” плям у науці. Згадаю імена Івана Огієнка (розробив теорію рідномовної політики в бездержавних умовах), Володимира Гнатюка, кодифікатора правописних норм, чи Агенора Артемовича, члена Празької лінгвістичної школи, який започаткував вивчення системності писемної мови.
– Які Ваші сподівання від започаткованого в Університеті конкурсу?
– Я вірю, що переді мною покоління, яке донесе правду про ідеї, теорії, школи в мовознавстві 20–30-х рр. Нагадаю слова першого президента Української академії наук І. Вернадського: “Рухаючись уперед, наука не тільки створює нове, а й неминуче переоцінює старе, пережите”.
Наталя Драган-Іванець