До 120-річчя від дня народження Михайла Рудницького
Кожна людина залишає слід на землі. У когось це матеріальні здобутки, у когось – наукові праці. Хтось сенсом свого життя вважає посадити дерево, виховати сина, збудувати будинок, аби залишитися в пам’яті двох-трьох поколінь найближчих родичів, а хтось навіки уславлюється на сторінках історії і залишає плоди своєї діяльності майбутнім поколінням. Саме до другої категорії належить завідувач кафедри перекладу англійської філології Львівського (тоді – державного) університету імені Івана Франка професор Михайло Рудницький – відомий український літературознавець.
Михайло Рудницький (7.01.1889–1.02.1975) – громадський діяч, літературознавець, дослідник, критик, письменник, перекладач, автор монографій “Між ідеєю та формою” (1932), “Від Мирного до Хвильового” (1936), збірок віршів “Очі та уста” (1932), мемуарів “Письменники зблизька”, “У наймах у Мельпомени”, новел, нарисів, оповідань, численних статей, перекладів, театральних і кінорецензій.
1914 р. Михайло Іванович закінчив Львівський університет, згодом написав дисертацію на тему “Іван Франко як письменник і критик”, за яку отримав звання доктора філософії. У 1910–1911 рр. та 1919–1922 рр. перебував у Парижі та Лондоні, де здобув глибокі знання світової літератури. 1922–1929 рр. – завідував літературним відділом газети “Діло”, 1939–1940 рр. – працював у редакції газети “Вільна Україна”. З 1944 р. М. Рудницький очолював кафедру англійської філології у Львівському державному університеті імені Івана Франка, до 1947 р. обіймав посаду декана факультету іноземних мов.
З нагоди 120-річчя від дня народження проф. М. Рудницького 11 лютого 2009 р. у Дзеркальній залі Університету відбулася урочиста академія з презентацією книги “Вільям Шекспір. Гамлет (Переклад Михайла Рудницького)”. Під час академії звучали цікаві доповіді, а також спогади.
Урочисту академію відкрив декан факультету культури і мистецтв, народний артист України Богдан Козак. Привітавши присутніх із знаменною датою, представив дружину Михайла Івановича – Людмилу Рудницьку.
З вітальним словом виступив декан факультету іноземних мов Володимир Сулим. Підкресливши вагому роль Михайла Рудницького у розвитку української філологічної науки, він наголосив на його перекладацькій спадщині: “Направду, це велике благо – розуміти мови інших народів, мати змогу передавати думки і почуття інших людей…”
Життєпис професора М. Рудницького подала аспірантка кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Анастасія Василик. “Михайло Іванович Рудницький – надзвичайно цікава, значуща та непересічна постать у культурному житті України XX ст.”, – саме з цих слів почала свою доповідь “Життєвий і творчий шлях Михайла Рудницького” аспірантка. Підкреслюючи активну громадську діяльність професора, А. Василик зазначила: “Не було такої події в культурному житті Галичини і не тільки, яка б пройшла осторонь уваги М. Рудницького”. Щодо впливу перекладів М. Рудницького на культурний процес того часу, аспірантка підкреслила: “…він був автором найбільшої кількості перекладів, уміщених на сторінках галицької періодики; вражає також розмах перекладацьких зацікавлень, що охоплювали твори від австрійської до японської літератур…” 
А. Василик також згадала й сумнозвісний факт із біографії Михайла Івановича, а саме написання у співавторстві із В. Беляєвим збірки памфлетів “Під чужими прапорами” (1954), однак, на думку аспірантки, це не дає підстав забувати про все те добре, позитивне, що зробив М. Рудницький.
Вплив культурної атмосфери Львова на формування світогляду письменника та літературні уподобання Михайла Рудницького розкрив у своїй доповіді “Михайло Рудницький – літературознавець” завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету, член-кореспондент АН України, професор Михайло Ільницький. Через епоху змін політичних режимів, суспільних зламів, у якій він жив, письменникові довелося зазнати чимало принижень і докорів від радянської влади. Найбільше критики дісталося йому як автору праць “Між ідеєю та формою” та “Від Мирного до Хвильового” – своєрідним відповідником праці М. Зерова “Від Куліша до Винниченка”. Ця монографія Михайла Рудницького – надзвичайно цікава психолого-літературознавча праця, з гострим і сміливим поглядом на українське красне письменство в контексті світової літератури.
Завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура професор Роксолана Зорівчак виступила з доповіддю “Трагедія “Гамлет” В. Шекспіра в перекладі Михайла Рудницького в контексті української Гамлетіани”.
Проаналізувавши історичний шлях української шекспіріани, професор зазначила, що українську гамлетіану започатковано у Львові (перша спроба у 1865 р. П. Свенціцького). Окрім М. Рудницького, “Гамлета” перекладали М. Старицький, П. Куліш, Ю. Федькович, Л. Гребінка, Г. Хоткевич, Г. Кочур, Юрій Клен, О. Бургардт, Ю. Андрухович.
Роксолана Петрівна підкреслила, що плідним в українській гамлетіані був 2004 рік: “Того року, завдяки невтомним старанням професора Богдана Козака, віднайдено переклад Михайла Рудницького, за яким у Львові 1943 р. поставлено спектакль. І, водночас, він зовсім невідомий у нас. Такі ми вже, забудькуваті…”
Михайло Рудницький перекладав із таких мов: англійської, данської, іспанської, італійської, німецької, польської, російської, румунської, угорської, французької, шведської (майже всі переклади було опубліковано в газеті “Діло”). Повертаючись до “Гамлета”, Роксолана Петрівна зазначила, що не все досконале в перекладі М. Рудницького, однак “значення перекладу, з яким зможе ознайомитися читач тепер, – велике: у ньому є дуже цікаві інтерпретаційні знахідки, цікаві словесні сполуки”.
Під час доповіді звучали літературні твори в перекладах Михайла Рудницького у виконанні доцента кафедри французької філології Г. Кость, асистента О. Волоса, аспірантки Ю. Наняк і студентів (В. Шатрука, Н. Яцишина, І. Цвика, В. Коцюби, Ю. Мудрого) кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура.
На завершення першої частини урочистої академії про театральну шекспіріану Михайла Рудницького розповіла кандидат мистецтвознавства М. Гарбузюк. У статті “За повнокровного Шекспіра” Рудницький зазначив, що в репертуарі деяких театрів є постановка “Гамлета”, тому доречно обговорити труднощі, пов’язані зі сценічним втіленням цієї п’єси. Професор також підкреслює, що в перекладі треба враховувати дух мови і вимоги сцени, стверджує, що оригінальний текст В. Шекспіра дає широкі можливості передати його в перекладі досить вільно…
У другій частині урочистого заходу презентували книгу: Вільям Шекспір. Гамлет (Переклад Михайла Рудницького). – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. – 192 с. Ідея видання, наукова редакція належать Богдану Козаку; редактор – Ніна Бічуя; дизайн та верстка – Інна Шкльода. Кафедра театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв Університету доповнила українську перекладну шекспіріану.
Із спогадами про М. Рудницького виступили Л. Рудницька (дружина професора), заслужений професор Університету І. Денисюк, завідувач кафедри української літератури імені акад. М. Возняка Т. Салига, доцент цієї ж кафедри А. Скоць, доцент кафедри англійської філології Л. Смикалова. Надзвичайно цікаві розповіді сучасників допомогли розкрити джерело пізнання рис характеру професора, його творчої манери, перекладацького доробку. Спогади найближчих частково змалювали ту складну духовну атмосферу, в якій працював Михайло Іванович. Звісно, чимало залишилося нерозгаданим…
Михайло Рудницький залишив багату наукову, літературно-критичну, перекладацьку спадщину для майбутніх поколінь. І це його величний слід на цій землі…
Юлії Мілянич