28 жовтня у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася чергова зустріч у рамках “Університетських діалогів”. Цього разу гостем нашого Університету був голова Комітету з культурознавства Польської академії наук, директор Інституту польської культури Варшавського університету, культуролог, антрополог театру Лєшек Колянкевич.
Цікавішого оповідача, ніж Лєшек Колянкевич, уявити важко. На науковій зустрічі з ним відчуваєш себе наче під час приватного діалогу, хоча регламент зберігається і говорить лектор, а емоції та запал, з яким він розповідає про екзотичні куточки світу чи екзотичні танці з богами в афробразилійській культурі, правдоподібність у людських стосунках чи театр-лабораторію Єжи Ґротовського, заряджають еквівалентним бажанням слухати.
Попри те, що зустріч відбувалася без допомоги перекладача, братньослов’янську польську мову, як назвав її сам гість, підсилену виразною жестикуляцією мовця, розуміли без труднощів. І “Світ видовищ культури”, про який розповідав Лєшек Колянкевич, відкрився нам, осяяний то світлом вогнищ сучасних бразильських шаманів, то сонячним теплом над пляжами Ріо-де-Жанейро, під звуки ритуальних барабанів і тупіт ніг танцівників капоейри.
На зустрічі також ішлося про торік перевидану працю Лєшека Колянкевича “Samba z bogami. Opowieść antropologiczna” (“Самба з богами. Антропологічний роман”), у якій особистий досвід дослідника-антрополога театру стає правдивим “document humain”. Цю працю назвали однією з найважливіших, якщо не найважливішою в польській гуманістиці 90-х років, магічною книжкою, що надихає. “До праць про афробразилійські культури, що їх написали французькі дослідники, зокрема Клод Леві-Строс, – пише Кшиштоф Рутковскі, – книжна Лєшека не лише додає знання, а насамперед доповнює їх новим виміром значень так, щоб уже наявне та додане затанцювали разом. Текст танцює – це привід радіти не лише польській гуманістиці, а й гуманістиці загалом, та й, напевно, не лише гуманістиці”.
Наведемо декілька цитат Лєшека Колянкевича з лекції “Світ видовищ культури”:
…“Наприкінці 50-х – на початку 60-х років у західній соціології та антропології почали більше уваги звертати на динамізм у культурі, на те, що в культурі є зміною, плинністю, процесом, постійною загрозою. Суспільне життя – постійна боротьба за панування над кризою. Криза не є в житті індивіда, вона присутня в біологічному житті людства. І в суспільному житті вона не є чимось винятковим. Мусимо постійно змагатися за рівновагу, за повернення до встановленого порядку та до встановлення нового порядку”.
…“Щоразу мусимо орієнтуватися в життєвих ситуаціях наново – у цьому і полягає плинність суспільного життя”.
…“Є рівень, на якому люди розуміються завдяки невербальним засобам, однаковим ритмам. Це таке собі існування в синхроні. Для бразилійців спільною мовою тіла є самба”.
…“Естетика перформенсу також у тому, наскільки активною є участь глядачів”.
Галина Вернюк
Довідка про Лєшека Колянкевича:
-
Народився 1954 року в Ліпні.
-
Упродовж десяти років співпрацював із театром-лабораторією Єжи Ґротовського як літературний редактор і консультант-антрополог.
-
Гостьовий професор в університетах Чехії, Італії, Росії, Бразилії.
-
Перекладач творів Евдженіо Барби, Карла Ґустава Юнґа, Клода Леві-Строса.
-
Постійний автор польських і європейських театрознавчих часописів.
-
Автор книжок про сучасний театр, серед яких:
-
Samba z bogami. Opowieść antropologiczna, 1995, 2007 (Самба з богами. Антропологічний роман)
-
Wielki mały wóz, 2002 (Великий малий віз)
-
Święty Artaud, 1988, 2001 (Святий Арто)
-
Dziady. Teatr święta zmarłych, 2000 (Дзяди. Театр свята померлих)
-
Na drodze do kultury czynnej. O działalności instytutu Grotowskiego Teatr. Laboratorium w latach 1970–1977, 1978 (На шляху до дієвої культури. Про діяльність інституту Ґротовського. Театр-Лабораторія в 1970–1977 роках)