У рамках урочистих заходів з нагоди 400-річчя Наукової бібліотеки учасникам Міжнародної наукової конференції організували екскурсії вулицями давнього Львова, зокрема за маршрутами “Львів середньовічний”, “Львів мистецький” та “Храми Львова”. Завдяки студентам ІІІ і V курсів історичного факультету, серед яких найактивнішими були архівознавці Станіслав Безушко, Олена Віхоть, Павлина Воловецька, Марта Гатало, Ірина Кирилюк, Марія Кравченко, Оксана Лепак, Оксана Павлишин, Наталія Пахайчук, Лілія Скопик, Віра Трач, Наталія Трач, Дмитро Фелонюк, Оксана Шмігель, Дмитро Самолюк, Роман Яцикович, наші гості мали нагоду відкрити для себе таємничість бабиного літа у Львові, розрухати сонливість його левів та відчути справжній колорит того, що завжди залишатиметься неповторним для решти українських та зарубіжних міст – блиск львівського бруку, дзвінок львівського трамвая, запах львівської кави.
Формуючи маршрути прогулянок, які доповнювали програму секційних засідань і презентацій, молоді історики обирали шляхи до найцікавіших свідків княжої давнини. Гості мали нагоду відкрити для себе Старий Ринок та комплекс споруд, що нагадують про перебування тут їх засновників – короля Данила та його сина Лева. Замкова гора, церква Святого Миколая, костел Св. Іоана Хрестителя пам’ятають династичні шлюби, місіонерські подорожі, неповторні зустрічі доби Середньовіччя. Унікальний зразок львівської іконописної традиції – іконостас церкви Св. Параскеви П’ятниці, давній свідок початків українського книгодрукування та поширення аскетичних традицій – монастир Св. Онуфрія, комплекс української дільниці Львова з Успенською церквою та ставропігійськими будівлями, колорит вірменської та єврейської дільниць, подих львівського Ренесансу і Бароко, що химерним плетивом обрамив сувору австрійську Ратушу і був джерелом натхнення для творців модерної української дійсності, містика та гумор львівських легенд і переказів із поєднанням різних – польських, єврейських, австрійських традицій, які впродовж століть збагачували величну палітру українського Львова, стали ґрунтовним тлом для дослідників і шанувальників бібліотечних традицій Львова. Ознайомлення з пам’ятками давнього минулого дало змогу учасникам заходів ближче пізнати традиції шкільництва, вищої освіти у Львові, історію Львівського національного університету імені Івана Франка, неперервний багатостолітній досвід львівського книговидання. Приємно чути відгуки гостей з інших українських міст та з-за кордону, які захоплено зізналися, що тепер розуміють, чому тільки у Львові могла зберегтися найдавніша університетська бібліотека.
Третього дня роботи конференції учасникам організували виїзну екскурсію теренами давнього Звенигородського князівства, на території якого засновано Львів, до замку у Свіржі та Унівського монастиря. Мальовничі краєвиди додали ще один неповторний штрих до святкової програми. Учасники проїхали поруч із давнім археологічним об’єктом, на якому зафіксовано стоянку мисливців кам’яного віку, що жили понад 15 тис. років тому. Згадуваний у літописах з ХІ ст. Звенигород був важливим політичним, економічним, культурним осередком, столицею правнука Ярослава Мудрого – князя Володимирка Володаровича, з діяльністю якого пов’язують зміцнення уділу та створення Галицького князівства – основи майбутньої Галицько-Волинської держави. У 1241 р. місто здобув і знищив хан Батий, про якого дотепер нагадує назва урочища – Батиївка. Щорічні археологічні експедиції виявляють значну кількість пам’яток княжого часу, які дають змогу відтворити життя княжого двору, військової дружини, ремісничих осередків тощо. Біля підніжжя гори відкрито фундаменти церкви ХІІІ ст., а наприкінці 80-х років минулого століття саме тут виявлено найдавніші українські берестяні грамоти – свідчення високого рівня розвитку давньої писарської культури.
Свірзький замок, пам’ятка оборонної архітектури XVI – XVII ст., широко відомий у світі завдяки радянському, а також сучасному українському і російському кінематографу (тут знімали багато історичних фільмів, зокрема й славнозвісний “Д’Артаньян і три мушкетери” з М. Боярським у головній ролі), залишив суперечливі враження в екскурсантів. Чудовий краєвид і добре збережені оборонні та житлові споруди комплексу, що вражають здалеку, на жаль, сумно контрастують із пусткою та значними пошкодженнями всередині. Замок уперше згадано у джерелах 1530 р., а сучасного вигляду набув у наступному столітті, коли перейшов у власність від шляхетської родини Свірзьких до графа О. Цетнера. Під час національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Б. Хмельницького замок захопили козаки, а у 1672 і 1675 рр. фортеця витримала турецьку облогу. Учасники конференції мали нагоду пройтися каскадом приміщень, оглянути господарський двір споруди, яка навіть у сучасному стані зберігає пам’ять про давню велич історії.
Ще одна пам’ятка, славна і минулим, і сучасним своїм буттям, яку відвідали гості, – Свято-Успенська Унівська Лавра монахів Студійського уставу УГКЦ. Монастир відомий з джерел XV ст., а за переказами, витоки його сягають княжих часів. Розбудований зусиллями фундаторів українських шляхтичів Лагодовських, монастир упродовж віків був одним із найважливіших духовних і культурних осередків Львівсько-Галицької єпархії. У 1539 р., коли православну єпископську кафедру перенесли до Львова, Унівський монастир передали у відання архієрея. У монастирі перебував відомий афонський аскет Іван Вишенський, тут поховано львівського єпископа Гедеона (Балабана), а в ХІХ ст. обитель стала резиденцією греко-католицького митрополита Михайла Левицького. На початку ХХ ст., з благословення митрополита Андрея Шептицького, монастир став одним із головних осередків організації чернецтва на засадах Студійського уставу.
Відвідання храмів і замків Львова та околиць – важливе доповнення відзначення пам’ятного ювілею бібліотеки.
Кирило Божидарович