400 років – дата більш ніж вагома, тому і святкування було гідним. Презентації, літературні вечори, наукові конференції та інші заходи з нагоди річниці вражали контрастністю. Тому кожен, хто не залишився байдужим і завітав на свято, неодмінно знайшов щось цікаве та корисне особисто для себе. А нудьгувати не доводилося. Зокрема, 16 жовтня у головному читальному залі бібліотеки відбулася презентація проекту М. Жарких “Електронні видання “Мисленого древа” для науки та освіти”. “Мислене древо” існує вже понад 9 років і зараз є чимось на кшталт своєрідної бази даних з незліченною кількістю інформації гуманітарного спрямування. Діяльність групи “Мисленого древа” спрямована сприяти розвитку гуманітарної науки та освіти в Україні через запровадження досягнень у галузі комп’ютерних технологій. Доробок “Мисленого древа” доступний на компакт-дисках. Диски містять, окрім основної інформації, повний каталог зібрань цього проекту, авторські тексти та їх варіанти, фотогалерею та біографічні відомості, довідкові матеріали, а також програму інсталяції “Мисленого древа”. У планах групи, як повідомив Микола Жарких, – серія утиліт для використання у сфері гуманітарних наук та освіти. Ці утиліти, на думку розробників проекту, значно спростять пошук потрібної літератури.
Із 60-ти проектів, що нині містяться на сторінках програми, її фундатори найбільше пишаються проектом “Леся Українка”. Бібліографія, етимологія життя і творчості, усім відомі та давно забуті листування народної поетеси, а також повне зібрання її творів – лише дещиця інформації, яка становить структуру проекту. Наостанку М. Жарких зазначив, що хоча співпраця з Науковою бібліотекою Львівського національного університету імені Івана Франка тільки розпочинається, не за горами вже той час, коли “Мислене древо” стане незмінним атрибутом для продуктивної діяльності викладачів і студентів Франкового університету.
По цих словах презентація закінчилася. Проте маховик святкового вечора лише набирав обертів. Гостей і учасників конференції, працівників бібліотеки та постійних партнерів-книговидавців запросили на творчий вечір-презентацію “Тільки у Львові… Пісня. Поезія. Кавування”. Офіційний вектор зустрічі плавно переформатувався у трохи неформальний, не помилюся навіть, коли скажу, дещо розважальний. За задумом організаторів, усі присутні, абстрагуючись від надокучливої буденності, перенеслися до старенької, нічим не примітної львівської кав’ярні, де всі метушаться, гомонять, сперечаються, бесідують ні про що, тримаючи в руках горнятко смачної кави. Одне слово – відпочивають. Дух книги, що витав у повітрі, переплітаючись із невимовно запашним ароматом кавових зерен, та чимало зображень старого Львова на стінах зали створювали довкола магічну атмосферу минувшини. Тут було все, без чого не уявити місто Лева: кава, книги, бібліотека. Не вистачало хіба що пошарпаної бруківки під ногами і звичного гулу трамвая. Проте навіть без цього все було настільки красиво, що подекуди втрачалося відчуття часу і здавалося, ніби направду перебуваєш не в сучасному Львові, а в давньому…
Ведучим вечора і кельнером був працівник Наукової бібліотеки, асистент кафедри театрознавства факультету культури і мистецтв нашого Університету Роман Лаврентій.
Привітати Наукову бібліотеку цього вечора зібралося чимало відомих у місті людей. Зокрема, на свято завітала виконавчий директор Форуму видавців у Львові Катерина Шевченко. У її виступі відчувалася ностальгія. Пані Катерина згадувала про минулі роки, коли ще сама була студенткою, про тривалі посиденьки в кав’ярнях з філіжанкою кави в руках і цікавою книгою перед очима. Катерина Шевченко привітала бібліотеку з ювілеєм і вручила її директорові спеціальну грамоту від Форуму видавців. Також на імпровізовану сцену для вітального слова виходили представники львівських видавництв – “Апріорі”, “Знання”, “ПАІС”, “Піраміди” та інших. Потішила присутністю також гостя з Польщі, яка основний наголос робила на важливості книги в сучасному суспільстві та говорила про плюси співпраці обох країн у сфері книговидання. 
У перерві між виступами публіку розважали юні артисти, співаки, поети.
Творче “меню” вечора складалося з українських народних пісень, музичних композицій на слова Юрія Рибчинського, Ліни Костенко, Марії Конопніцької (у виконанні бібліотекаря Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України, аспірантки кафедри фольклористики Львівського національного університету імені Івана Франка Ірини Кметь, студентки факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка Оксани Карпович, директора Наукової бібліотеки Університету Василя Кметя, представників видавництва “Знання” Олени Богатирьової та Мар’яни Кашуби). Прозвучали також музичні обробки та авторські пісні Ірини Кметь. Потішив гостей своїми віршами вчений секретар Наукової бібліотеки ЛНУ ім. Івана Франка, поет і літературознавець Григорій Чопик, який наприкінці виступу навіть заспівав.
Безумовно, свято не було б таким неповторним і цікавим без молодих, енергійних акторів Народного колективу “Український драматичний театр “Ми” Центру творчості та юнацтва Галичини (художній керівник – Ціала Собецька, режисер – Валерій Собецький), із сценами на мотиви львівських батярських пісень. Невимовна завзятість і запальний вогник в очах, з якими вони презентували свої гумористичні постановки, настільки заворожили глядачів, що ті, не шкодуючи власних долонь, ще довго аплодували юним майстрам театральної справи.
Наостанку дійства директор бібліотеки Василь Кметь висловив слова подяки всім присутнім і сказав фразу, яка, напевно, могла б стати гаслом святкування: “Найчарівніше місто у світі – Львів, а найкраще місце у Львові – Наукова бібліотека Університету”. А далі була завершальна пісня, знову оплески і тривалі розмови за лаштунками.
Дмитро Пушко