Каменяр: Інформаційно-аналітичний часопис Львівського національного університету імені Івана Франка

Народження слов’янських держав: стан та перспективи дослідження

Народна мудрість гласить, що лише та нація, та держава, яка шанує своє минуле, варта гідного майбутнього. А чи знаємо ми своє минуле? Чи можемо дати відповідь на запитання: звідки походять наші корені, як жили наші предки, коли відбулося становлення нашої держави? Однією з наук, що досліджує історичне минуле суспільства, є археологія. Організація та здійснення фундаментальних досліджень у галузі археології на теренах західних областей України – одне із завдань Інституту археології ЛНУ ім. Івана Франка. Нещодавно, з 21 по 25 вересня 2008 р., у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулася ІІ Міжнародна конференція “Народження слов’янських держав: стан та перспективи дослідження”.
Про перебіг конференції та її результати розповідає директор Інституту археології Михайло Филипчук.

– Михайле Андрійовичу, хто організував конференцію, яка її основна мета?
– Інститут археології Львівського національного університету імені Івана Франка – учасник міжнародного проекту ”Народження слов’янських держав: стан і перспективи досліджень”. У 2005 році цей проект зініціювали Національний центр наукових досліджень Франції, Вища школа прикладних досліджень (Париж – Сорбонна). Співорганізатори – Інститут археології Стокгольмського університету та Інститут археології НАН України. До них долучився Інститут археології ЛНУ ім. Івана Франка. Восени 2006 р. в Сорбонні відбувся перший симпозіум, своєрідна виробнича нарада з приводу цього проекту: “Народження слов’янських держав: стан та перспективи досліджень”. Основна мета обох симпозіумів полягала в тому, щоб узгодити позиції дослідників з різних країн Центральної і Південно-Східної Європи щодо проблеми становлення ранніх слов’янських держав у Центральній і Південно-Східній Європі. Другий симпозіум, який  проходив на базі Інституту археології ЛНУ ім. Івана Франка, ми зробили більш розширеним і запросили всіх дослідників (наукова діяльність яких має стосунок до державотворчих процесів другої половини I тисячоліття н. е.). Оскільки симпозіум відбувався в Україні, зокрема у Львові, то важливе місце в діяльності цього наукового форуму посідали проблеми старожитностей згаданого часу на теренах Західної України. Таким чином, ми хотіли, щоб наші іноземні колеги змогли краще орієнтуватися в процесі, куди рухається українська наука в цьому напрямі.
У межах проекту заплановано у 2010 році видати колективну монографію ”Народження слов’янських держав: стан і перспективи досліджень”, яка повинна вийти в Лондоні. На думку співорганізаторів проекту, вона має висвітлити найновіші підходи до процесів формування ранніх слов’янських держав.
– Назвіть, будь ласка, учасників конференції.
– На цьогорічному симпозіумі, як і на попередньому, виступали майже всі учасники, а саме дослідники з Франції, Швеції, Чехії, Польщі, Росії, Інституту археології НАН України і з нашого Університету. Також запрошували дослідників із Сербії, проте через технічні причини вони не змогли приїхати.
Пленарне засідання відкрив проректор з наукової роботи ЛНУ ім. Івана Франка, професор Богдан Котур, виступивши з вітальним словом. Начальник управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації Василь Івановський також привітав учасників конференції. На пленарному засіданні свої доповіді виголосили: Павел Коуржіл (директор Інституту архео­логії в Брно), Гліб Івакін (заступник директора Інституту археології НАН України) з Олегом Іоннісяном (кандидат історичних наук, завідувач сектору архітектури й археології Державного Ермітажу із Санкт-Петербурга) та Костянтин Цукерман – професор, доктор, директор Вищої школи прикладних досліджень (Париж – Сорбонна).
– У рамках міжнародної конференції проведено польовий семінар на території Пліснеська. У чому унікальність цієї пам’ятки?
– Польовий семінар – складова симпозіуму, мета якого – показати відкриті цього року експедицією Інституту археології об’єкти, що мають стосунок до дер­жаво­твор­чих процесів в українському Прикарпатті. Пліснеськ – одне з найбільших слов’янських городищ у Центральній і Південно-Східній Європі, яке займає близько 400 гектарів. Воно розміщене біля села Підгірці Бродівського району Львівської області. Цьогоріч улітку тут проводили інтенсивну підготовку до польового семінару, у межах експедиції Інституту археології разом із Львівським обласним молодіжним центром праці. Спільними зусиллями ми проводили дослідження на двох ділянках і зберегли для наших гостей унікальні об’єкти, що  мають причетність до висвітлення процесів державотворення. Приємно згадати, що два студенти історичного факультету: Володимир Шелеп (4 курс) та Андрій Филипчук (3 курс) під моїм керуванням вели ці розкопи. Тому не випадково саме вони представляли розкопи на такому поважному симпозіумі. Як майбутні фахівці, студенти отримали надзвичайно високу оцінку і їх уже запросили до співпраці в інші експедиції. На мою думку, надзвичайно важливо те, що Інститут археології тісно співпрацює з історичним факультетом і майбутніми фахівцями-археологами, яких в Україні, на жаль, дуже мало і яких нам справді потрібно виховувати. Тобто надія на те, що наші студенти стануть добрими фахівцями, справджується. Такий підхід позитивно впливатиме на формування їх як спеціалістів європейського рівня.
– Як оцінюєте результат конференції? Чи досягнуто мети?
– На нашу думку, мети досягнуто. Під час роботи симпозіуму відбулися гострі дискусії з делегаціями з Росії та Польщі щодо бачення історичного процесу формування держав. Позиції нашої археологічної науки знайшли підтримку чеських, французьких, шведських колег. Ми намагалися висвітлити реальну історичну ситуацію в українському Прикарпатті, польському Передкарпатті, на Волині, у центральних частинах України в останній чверті I тисячоліття н. е. в часі, коли формувалася одна із перших східнослов’янських держав – Київська Русь. Маю надію, що це нам вдалося. Іноземні колеги сприйняли ідею про те, що на західних теренах України справді проходили державотворчі процеси паралельно з тими, які відбувалися в Подніпров’ї, тобто в Передкарпатті до походу Володимира Великого 992 року, уже були державні структури. Це те, чого немає в сучасних підручниках. Сьогодні, коли Україна має свою державу, на мою думку, проблеми, якими займається Інститут археології та інші інституції, потрібно вирішувати. Для цього необхідно скооперуватися й почати з триєдиної проблеми: появи мови, етносу і держави. Важливішої проблеми для гуманітарної науки – історичної, археологічної, лінгвістичної – просто немає. Тоді в нас буде єдина концепція формування України в ранньосередньовічний період. 
– Михайле Андрійовичу, а які плани в Інституту археології на майбутнє?
– Наша інституція, попри те, що маленька, інтегрується. Один із підсумків конференції – пропозиція залучати до наукової співпраці і фахівців Інституту, і студентів. Адже наука будується на особистих контактах, на контактах інституцій, на якості роботи.

Розмову вела Юлія Мілянич
Фото Юрія Чабана

Категорія: №6, жовтень 2008 р.