Каменяр: Інформаційно-аналітичний часопис Львівського національного університету імені Івана Франка

Спільнота Університету відзначила 93-тю річницю Листопадового Чину

Уже традиційним для академічної спільноти Львівського університету стало вшанування пам’яті творців Листопадового Чину. Відтак, 1 листопада 2011 року студенти, викладачі, аспіранти та працівники Університету взяли участь у Вічі пам’яті героїв на Янівському цвинтарі біля Меморіалу вояків УГА та УСС.

Настоятель храму Преображення Господнього о. Ярослав Чухній звернувся до тисяч присутніх зі словами: “Постараймося цією молитвою виразити готовність наслідувати той подвиг, який ціною свого життя вчинили відважні українці. Дай, Боже, щоби сьогоднішня спільна молитва настільки нас поєднала, щоб ніякі сили ніколи до нашого серця не робили закидів: Східна чи Західна Україна, щоби гідно вміли поцінувати всі, хто живе навколо нас, що ми – держава не з 20-літньою історією, ми – держава, яка пустила далекі та глибокі корені ще тоді, коли шукала собі поваги і ствердження з усіма тогочасними цивілізованими народами. Хай молитва наша буде найкращим дарунком, а ще більше – засвідченням тим, хто тут спочиває, що ми – гідні нащадки тої великої справи, до якої вони долучилися”.

“Листопадовий зрив 1918 р. засвідчив перед світом, що українська нація – невмируща. Ця подія сколихнула приспану десятиліттями мрію нашого народу про відновлення Української Держави, а її герої, тисячі молодих людей, серед яких були і студенти, викладачі та випускники Львівського університету, залишились у пам’яті українців як символ незламності духу. Їхня самопосвята та відвага служать нам взірцем для наслідування… Нині Українська Держава здобута радше юридично, ніж фактично. Сьогодні на державному рівні робляться спроби відібрати у нас завойовану важкою боротьбою, визнану міжнародною спільнотою ідею справжньої волі та демократії, фальшують нашу історію, видираючи з неї найяскравіші сторінки, страхом і неправдою нагинають українців у нове ярмо. І хоча змінилися форми боротьби, однак бій за її сутність триває щоденно і щохвилинно. Пам’ятаємо слова Івана Франка: “Нині вчися побіждати – завтра певно побідиш!”, – зазначив у своєму слові Ректор Університету Іван Вакарчук.

Студент 4-го курсу геологічного факультету Остап Гишко наголосив: ­

“…Сьогодні ми зібралися, аби висловити глибоку вдячність за мужність і волю, героїзм та подвиги, за тяжко здобуту свободу…. Ми тут, бо пам’ятаємо про них, ми вдячні їм і продовжимо цю справу – боротися за Українську Самостійну Соборну Державу та доведемо її до переможного кінця”.

Про історію створення Меморіалу вояків УГА та УСС розповів колишній політв’язень, дисидент, громадський і політичний діяч, поет і прозаїк, Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка Ігор Калинець.

Під час віча мистецькі колективи Університету, зокрема Народна чоловіча хорова капела “Прометей” та хор Народного ансамблю пісні і танцю “Черемош”, виконали низку стрілецьких пісень та гімн “Не пора”.

Поезію “До українців” (В. Баранов)прочитав актор Навчально-професійного театру “Просценіум” Львівського національного університету імені Івана Франка Андрій Матюнка:

 

Я запитую в себе,

питаю у Вас, у людей,

Я питаю в книжок,

роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць,

той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці,

забули, що ми – українці?

[…] Я до себе кажу

і до кожного з Вас: – Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе:

відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати?

 

Після віча всі присутні віддали шану пам’яті героям на Меморіалі жертвам політичних репресій московського комуністичного режиму в Україні (1941 року).

 

За повідомленням

Прес-центру Університету

Фото Юлії Гриценко