У вересні цього року на щорічній конференції Болонського університету (Італія) Львівський національний університет імені Івана Франка в особі Ректора Івана Олександровича Вакарчука підписав Велику хартію університетів – Magna Charta Universitatum.
Нагадаємо, Болонський університет – найстаріший освітній заклад Європи – заснований у 1088 році, святкуючи своє 900-ліття, уклав 18 вересня 1988 року Велику хартію університетів. Відтоді вереснева урочиста конференція стала традиційною, і щороку під час її проведення до Хартії приєднуються нові університети, які сповідують принципи, задекларовані Magna Charta Universitatum.
В основу Хартії покладено концепцію національного університету, сформульовану Вільгельмом фон Гумбольдтом (1767-1835). Натхненник пруської реформи освіти Гумбольдт зініціював відкриття університету в Берліні у 1809 році, який став праобразом сучасного дослідницького університету.
Гумбольдтський університетський проект є тим фундаментом історичної референції, на який опирається університетська громада різних європейських країн. Він базується на двох фундаментальних основах – автономії і свободі та єдності викладання і дослідження.
Університет, за Гумбольдтом, є спільнотою викладачів і студентів, яких єднає логіка комунікативного дискурсу, скерованого на пошук істини. Мотивацією є збереження та плекання високих ідеалів гуманізму університетської освіти, становлення та саморозвиток особистості, формування громадянської самосвідомості.
Засадничі принципи класичного європейського університету інтелектуальна громада Європи берегла і розвивала, результатом чого є високі зразки світоглядного осмислення ролі і місця університету в національному бутті людства.
Незалежний критичний розум є однією з найвиразніших ознак західної цивілізації, принципом організації та джерелом продуктивності людської життєдіяльності.
Отже, Magna Charta Universitatum підтверджує вірність європейській традиції національного університету, засадничим принципом якого є модель автономного дослідницького центру, адаптуючи її до сучасного історичного контексту.
Підписання Хартії Львівським національним університетом імені Івана Франка у 350-річний ювілей є символічним, але органічно послідовним кроком. Адже саме наш Університет був ініціатором освітніх перетворень і реформ від початку становлення української державності.
Зі становленням незалежності на Університет покладено місію виховання нової національної еліти, відродження і плекання академічних традицій національної освіти, до якої прагнуло не одне покоління українців. Національне виховання в ЛНУ ім. Івана Франка стало невід’ємним компонентом освітнього процесу.
Взірцем високоосвіченої, національно свідомої людини, яка наділена громадянською відповідальністю та високими духовними якостями, є студенти, які ще на початку ХХ ст. рішуче відстоювали право навчатись в українському університеті рідною мовою, які боролися за створення самостійної України. У боротьбі за право мати власний університет академічна громада між двома світовими війнами створила унікальну інституцію – таємний університет у Львові.
Безкомпромісна боротьба за суверенність нашої держави наприкінці минулого століття, ініціатором якої було українське студентство, стала прикладом рішучого відстоювання своїх прав і свобод виключно мирними засобами.
Студентські голодування “на граніті”, “Помаранчева революція” довели, що українська молодь, відстоюючи національну гідність і державницьку ідеологію, відродження історичної пам’яті, української культури та традицій, у тому числі й освітніх, керується гуманістичними ідеалами та демократичними цінностями.
Академічна спільнота Львівського національного університету імені Івана Франка не лише здобуває та поширює наукові знання, утверджує здобутки національних академічних традицій, а й, відстоюючи ідеали свободи, поширює національну культуру. Вона наполегливо працює, аби один із найпрестижніших закладів нашої держави здобув міжнародний авторитет потужного наукового осередку.
“Patriae decori civibus educandis” – “Освічені громадяни – окраса Батьківщини” – гасло, викарбуване на фронтоні головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка, яке підтверджує належність нашого Університету до європейської традиції класичних університетів і зобов’язує сучасників усвідомлювати свою місію та нести історичну відповідальність за долю української нації.
Анастасія Коник