Каменяр: Інформаційно-аналітичний часопис Львівського національного університету імені Івана Франка

Коли музика стає повітрям…

Кажуть, тридцять років – ідеальний вік, адже тоді життя вирує у повному розквіті: ти все ще молодий, але вже набув певного досвіду. Однак куди важливіше, аби незмінно молодою залишалась душа, не сивіючи під тиском буденності і побутових проблем. Поріг тридцятиліття переступив і Народний камерний оркестр Львівського національного університету імені Івана Франка, про вічно молоду душу якого – далі.

Історія Львівського камерного оркестру розпочалась відносно далекого 1981 року. Саме тоді молодий, амбітний випускник Львівської консерваторії імені Миколи Лисенка Сергій Бурко втілив у життя ідею створення аматорського камерного оркестру. До першого складу оркестру (тоді ще ансамблю скрипалів) входило вісім учасників. Сьогодні Сергій Іванович із приємністю ділиться спогадами, адже згадати є що. Перші репетиції аматорського колективу проходили на факультеті прикладної математики, згодом – у приміщенні Центру культури і дозвілля Львівського національного університету імені Івана Франка. Збирались скрипалі двічі або тричі на тиждень по дві години. Репетиції вважали святом душі, яке вривалось у буденне життя і, окрім професійного досвіду, дарувало насолоду тим спраглим, що не тямили себе без музики.

Студентів не змушували до гри на скрипці, а в колектив приймали виключно на добровільних засадах. Чи були якісь певні критерії відбору? Мабуть, були: людина, яка хотіла вступити, повинна була не лише вправно володіти інструментом, вміло музикувати, а й бути однодумцем для команди. Саме так, оскільки разом можна створювати цікаві образи, настрої, емоційні стани. Що вже казати про звукові ефекти!..

Стимулом для молодих музикантів був особистий приклад Сергія Івановича як керівника і як виконавця. Завданням же студентів було долучатися, прислухатися, ансамблювати не лише для власного розвитку, а й для всебічного розвитку оркестру. Адже оркестр бачили не просто молодіжним колективом, а надзвичайно потужним представником музичного аматорського мистецтва, який приховував у собі неабиякий потенціал.

Публіка відразу розгледіла у скрипалях непересічний талант. Уже перші виступи оркестру увінчувались перемогами та визнанням. Так, на міжнародному фестивалі класичної музики в Єревані (Вірменія, 1982 рік) Камерний оркестр Львівського національного університету імені Івана Франка отримав звання лауреата. Чим став фестиваль для його учасників? Окрім того, що то були перші їхні гастролі як єдиного колективу, талановиті музиканти сповнились незабутніми враженнями і свіжими емоціями, переконавшись у правильності обраного шляху. Сергій Бурко, пригадуючи Єреван, каже, що з його боку найбільшим бажанням було емоційне збагачення людей, які обрали іншу, не мистецьку професію. Важливо було допомогти молоді розгледіти інший світ – світ почуттів, настроїв і вдячної публіки.

У трирічному віці Камерному присвоюють почесне звання Народного (1984 рік), що виокремлює його серед десятка подібних колективів. Оркестр не зупиняється на досягнутому: репетиції продовжуються, професійний рівень музикантів підвищується, щораз сильніше розгоряється бажання підкорити публіку. І недарма, бо Камерний здобуває нові нагороди та повагу від колег, стає лауреатом численних конкурсів і фестивалів. Їх запрошують, їм аплодують, ними захоплюються.

На зміну Сергієві Буркові приходить дружина Романа. Саме вона вже більше вісімнадцяти років іде пліч-о-пліч з оркестром, даючи їм не лише приклад для наслідування, а й невичерпне натхнення і бажання рухатися вперед. Уже 1999 року колектив стає Лауреатом І премії на Першому фестивалі української патріотичної пісні “Сурми звитяги”.

Камерний оркестр Львівського університету бере активну участь у культурному житті вишу та житті міста загалом. За час існування оркестр об’їздив чимало країн. З гастролями виступали в Естонії, Латвії, Литві, Росії, Білорусі, Молдові, Німеччині, Австрії, Польщі, Чехії. Своїх прихильників Камерний знаходить і далеко за межами Європи – у Вашингтоні, Нью-Йорку, Філадельфії.

Запам’ятався колективу 2009 рік, адже саме тоді під час відзначення Днів Львівського національного університету імені Івана Франка у Вроцлавському університеті Камерний оркестр виступив в історичному залі Леопольда у місті Вроцлаві. Байдужих, мабуть, не залишилося. З нагоди свого ювілею Народний камерний оркестр Львівського національного університету вирушив до Австрії на запрошення української громади Відня і дав концерт у церкві Святої Варвари.

Ювілейний концерт Оркестру на університетській сцені був справжнім святом. Серед квітів, музики, гарного настрою, вдячної публіки колектив виконав низку композицій: легендарні “Листок з альбома” Миколи Лисенка, “Старовинна пісня” Станіслава Людкевича, “Танго” з фільму “Запах жінки”. “Мелодія” Мирослава Скорика лунала двічі, бо ж зворушені слухачі не хотіли так просто відпускати кумирів.

Єднала ювілярів не лише музика. Художні керівники Сергій та Романа Бурко подбали про те, щоб зібрати довершений склад оркестру: поруч зі сьогоднішніми студентами стояв перший склад оркестру. І як би не намагались ви знайти фальшиву ноту, її не було! Камерний продемонстрував неймовірну єдність і злагодженість, незважаючи на довгі часові рамки, що їх розділяють.

Можна позаздрити команді, адже ювілей минув, а їхнє свято триває. Як мінімум тричі на тиждень музика єднає серця тих, хто віддає їй себе сповна. Важко повірити, що в житті ці люди здобувають інший, не музичний фах: хтось вчиться на економіста, хтось хімію любить. Напрями різні, а мрія одна на всіх – об’їздити з гастролями весь світ і довести, що найкраще народжується тут, у нас. Схожа мрія у творчого наставника групи Романи Бурко. Коли ділиться потаємним, то не говорить про мрії – називає їх планами. Хоче, аби колектив розростався і розвивався творчо, а вона, мати і муза водночас, робить для цього усе можливе. Го­лов­не, аби публіка розуміла, головне, щоб задоволення не вичерпувалось.

Сьогодні репертуар Камерного оркестру містить твори композиторів різних стилів та епох: Антоніо Вівальді, Вольфганга Моцарта, Йозефа Гайдна, Йоганнеса Брамса, Генрі Перселла, Йогана Баха, Йогана Штрауса, Астора П’яцолли. Приємно, що чимало уваги приділяють творчості українських композиторів – Дмитра Бортнянського, Василя Барвінського, Миколи Лисенка, Станіслава Людкевича, Мирослава Скорика, Богдана-Юрія Янівського й інших.

Ці творчі пошуки сміливо можемо назвати початковим етапом. Багато вже пройдено, багато засвоєно, але ж скільки ще всього попереду! Камерний продемонструє ще не одне феєричне шоу, адже є кому його творити і є для кого старатись. Сказати, що Народний камерний оркестр – це музичний колектив, у складі якого десяток студентів та аспірантів – не сказати нічого. Адже його учасники – непересічні особистості, не просто любителі музики. До складу оркестру входять люди з витонченим смаком і неймовірно тонким диханням, адже повітря їхнє – музика…

 

Юлія Гриценко.

Фото автора