З нагоди святкування 350-річчя Львівського національного університету імені Івана Франка на геологічному факультеті відбувся науковий семінар студентів старших курсів на тему “Геологічні процеси в умовах колізії, субдукції і ковзання літосферних плит”.
Доповідав випускник геологічного факультету 1976 року, а нині директор Далекосхідного геологічного інституту (м. Владивосток, Росія), перший заступник голови Далекосхідного відділення Російської академії наук, член Президії РАН, академік РАН Олександр Ханчук.
Олександр Іванович люб’язно погодився поспілкуватися із кореспондентом “Каменяра”.
– Олександре Івановичу, Ви мріяли з дитинства стати геологом чи допомогла випадковість?
– Знаєте, я змалку мріяв стати геологом. Тоді в університетах була така спеціальність – геохімія. Ще в школі читав різні книжки із серії “Цікава геохімія”, “Цікава мінералогія”.
– Очевидно, у ті роки дуже високо цінувалася професія геолога. Бути геологом було почесно і цікаво?
– Так, це був період, коли ця професія була особливо популярною і престижною. І вступити на геологічний факультет, що славився своїми науковими традиціями, було непросто через високий конкурс.
– Отже, геологія не просто наука, а ще і практика. Чого тут більше – науки чи практики?
– Коли я вчився на геологічному факультеті, то у нас панувала така ідеологія – “геології потрібен весь світ”. Отже, як геолог, ти повинен більше бачити і вивчати. Якоюсь мірою, має бути гармонія науки і практики (сміється).
– У чому суть успіху геологічних досліджень та відкриттів сьогодні?
– Якщо колись потрібно було багато ходити по незвіданих місцях і щось вишукувати, то тепер ми маємо зовсім іншу геологію, що спрямована у глибину, а не в ширину. Тут і фізика, геофізика і хімія, тобто дуже глибинні міждисциплінарні дослідження, такий собі симбіоз різних наук. Сьогодні геологія дуже сильно змінилася. Вже пошуки ведуться з космосу.
– Ви є керівником потужного науково-дослідницького інституту на Далекому Сході. Чи можете коротко охарактеризувати діяльність свого інституту.
– Інститут має комплексний напрям діяльності. Звичайно, є традиційні геологічні дослідження – це стратиграфія, палеонтологія тощо. Разом з тим застосовуються нові сучасні методи досліджень. Наприклад, половина працівників нашого Інституту – це фізики і хіміки. Вони працюють на найсучаснішому обладнанні світового рівня. Ми можемо виконувати повний цикл елементного аналізу, ми вивчаємо те, що називають стабільними ізотопами, застосовуємо методи локального аналізу, що дозволяє аналізувати таблицю Мендєлєєва у певній точці. Тож висловлюся коротко – діяльність нашого інституту – це мільйони й мільйони євро.
Зазначу, що ми маємо потужну державну підтримку. У нас створений центр колективного користування за деякими напрямами, в якому ми виконуємо аналітичні дослідження для всього Далекосхідного відділення, а також для багатьох організацій Росії (Москви, Санкт-Петербурга та інших міст).
– Ви були керівником багатьох відомих міжнародних проектів. Наприклад, із складання геодинамічних і металогенічних карт у різних частинах світу…
– Цей проект ми реалізовували у період горбачовської “перебудови”. До того часу, ви знаєте, все було засекречено у сфері родовищ корисних копалин. Тоді виникла необхідність співставлення, синхронізації геологічних матеріалів, що були отримані радянськими геологами на Далекому Сході (серед них переважали українці), із тим, що було отримано геологами Канади й США. Йдеться про Північну частину Тихоокеанського кільця. Ця робота була виконана успішно.
Потім я був керівником ще одного проекту, де були підключені до геологічної синхронізації матеріалів Сибір, Монголія, Північна частина Китаю, Корея.
– Відомо, що Ви започаткували якісно новий напрям досліджень у геології: були ініціатором впровадження на Далекому Сході геоінформаційних систем.
– Цей напрям у світі не є новим. Однак, я був одним із перших, хто впроваджував ці геологічні дослідження. У чому суть цих досліджень? Це коли весь регіональний матеріал (економічний чи будь-який) “прив’язуєш” до карти. Тож ви його можете співставляти й аналізувати.
– Нещодавно Ви святкували свій ювілей – 60-річчя. У такі дати згадуються молоді роки, особливо студентські. Як часто буваєте у Франковому університеті чи бачитеся зі своїми однокурсниками з геологічного факультету?
– На жаль, мало залишилося контактів із однокурсниками. Але мені пощастило – я закінчив один із найкращих факультетів колишнього Радянського Союзу! Цей факт не вимагає доведення. Взагалі, що значить бути випускником престижного навчального закладу? Наприклад, коли після закінчення Львівського університету я прийшов у середовище випускників-геологів, то вже мав багаж знань та практики, які вони тільки освоювали впродовж трьох років. Ось, що значить закінчити престижний факультет із сталими науковими традиціями та школами!
– Традиції наукових шкіл професора Лазька, професора Лазаренка…
– У цьому є історичне пояснення. Коли відбувся десант радянських професорів до Львівського університету, то тут вже була дуже добра австрійсько-польська школа. Отже, поєдналися наукові підходи до вирішення проблем.
На геологічному факультеті працювали видатні професори зі світовими іменеми. Наприклад, академік Володимир Степанович Соболєв. Він передбачив відкриття алмазоносних кімберлітів у Сибірі. Тож, коли їх знайшли, то науковцям із Львівського університету було доручено їх дослідження. Була видана книга “Алмази Якутії”. Першим у списку авторів цього відомого наукового видання значився учень академіка Володимира Соболєва Олександр Павлович Бобрієвич (завідувач кафедрою). Ця книга була відзначена свого часу Ленінською премією. Також на геологічному факультеті Львівського університету працював Микола Єрмаков, котрий є засновником відомої наукової школи з вивчення флюїдних включень у мінералах (школи термобарогеохімії). Її представниками сьогодні є професори Ігор Наумко, Микола Павлунь, Юрій Ляхов. Це школа світового рівня. На факультеті працювали такі видатні особистості і професори, як Володимир Козаренко, Давид Горшевський та інші, котрих у 60-х роках запросили працювати до Москви.
Окрім того, хочу згадати про професорів Ярослава Кульчицького, Ореста Матковского. Це міжнародного рівня провідні фахівці. А наукова мінералогічна школа академіка Лазаренка? Я його трохи застав (один рік), будучи студентом, поки його не перевели до Києва. Це просто унікальна особистість! А формаційно-докембрійська наукова школа професора Євгена Лазька? Не кажу вже про мого безпосереднього учителя професора Альберта Сіворонова!
Справа в тому, що наш факультет мав постійні експедиції до Забайкальську, Середньоазіацьку. Дуже важливо, щоб сьогодні Львівський національний університет імені Івана Франка, зокрема геологічний факультет з його багатими науково-дослідними традиціями, розвивав співпрацю із університетськими центрами Росії та Середньої Азії.
– Дякую за розмову.
Розмовляв Олександр Лавринович
Фото автора