Чим відрізняється кір від інших інфекційних захворювань?
Це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується загальною інтоксикацією, високою температурою тіла, катаром слизових оболонок дихальних шляхів та кон’юнктиви очей з наступною появою плямистого висипу.
Збудник кору – вірус. Захворювання надзвичайно контагіозне, джерелом інфекції є хворий на кір. Передача інфекції відбувається повітряно-крапельним шляхом на значні відстані – через коридори, сходові клітки, сусідні кімнати та квартири. Найбільша заразність спостерігається в початковому катаральному періоді та в перші дні висипання.
Сприятливість людини до вірусу кору дуже висока, тобто всі діти і дорослі, які не хворіли на кір, але були в контакті з хворим – захворіють!
Імунітет у дорослих є результатом перенесеної ними хвороби, а також вакцинації в дитинстві. Останнім часом збільшується питома вага хворих на кір серед молоді та дорослих, які не були імунізовані.
Вхідними воротами для вірусу є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та кон’юнктива. У слизових оболонках та найближчих лімфатичних вузлах вірус швидко розмножується і масово проникає у кров – це перша хвиля розповсюдження вірусу, яка характеризується сильним запаленням слизових оболонок з висипкою в ротовій порожнині і високою температурою тіла.
Фіксуючись у лімфоїдній тканині організму, вірус знову посилено розмножується і знову проникає у кров, це друга хвиля розповсюдження вірусу, яка клінічно проявляється висипкою на шкірі, повторним підвищенням температури тіла та загальною інтоксикацією.
Пошкодження вірусом лімфоїдного апарату призводить до зниження загального імунітету, як у період хвороби так і в наступні місяці, що проявляється загостренням наявних хронічних запальних захворювань (гайморит, тонзиліт, отит тощо).
Захворювання на кір починається з підвищення температури тіла до 38–40 С, розвитку нежиті, грубого кашлю, осиплості голосу, головного болю, світлобоязні, сльозотечі, загальної слабкості, порушення сну. З’являється одутловатість обличчя, почервоніння очей і слизової оболонки порожнини рота.
На 2-3-й день на слизовій оболонці щік з’являються дрібні висипання – цятки білого кольору, що нагадують манну крупу з червоним обідком навколо, тривають 2- 3 дні, потім зникають.
На 4-5-й день з’являється висип червоного кольору на обличчі та шиї, поступово переходить на тулуб і кінцівки. Висип триває 3-4 дні, супроводжується новим підвищенням температури тіла. Висипка починає згасати в тому ж порядку, в якому з’явилася.
Разом із згасанням висипу спадає температура, зменшуються явища інтоксикації та катаральні явища. На місці висипу залишається пігментація, яка згодом закінчується лущенням шкіри. У цей період часто розвиваються ускладнення: бронхіт, пневмонія, плеврит, стоматит, гнійний гайморит, гнійний отит, гнійний кон’юнктивіт. Тяжкі ускладнення пов’язані з ураженням центральної нервової системи – енцефаліт, менінгіт.
Хворого на кір ізолюють удома або госпіталізують, термін ізоляції від моменту появи висипу – 5 днів, при ускладненнях -10 днів. Карантин для контактних, що не хворіли і не вакцинованих триває 17 днів, при введені їм імуноглобуліну – 21 день.
Лікування хворих на кір не важкої форми проводиться в домашніх умовах з дотриманням ліжкового режиму впродовж усього гарячкового періоду, а також із виконанням правил особистої гігієни, рекомендується часте пиття. Застосовуються ті ж лікувальні препарати, що і при гострих респіраторних вірусних інфекціях. При гнійних ускладненнях призначаються антибактеріальні препарати (антибіотики, сульфаніламіди та ін.)
Госпіталізують хворих з важкими ускладненими формами кору, за епідеміологічними та побутовими показниками (інтернат, гуртожиток, погані побутові умови й ін.).
Профілактика кору – вакцинація!
Римма Кулинич, Головний лікар санаторію-профілакторію Львівського національного університету імені Івана Франка