Нещодавно у Львові відбулася презентація першого українського підручника з візантиністики, над яким спільно працювали львівські та харківські історики. Проте це не єдиний вектор співпраці українських візантиністів. Окрім роботи над підручником та науковими виданнями, участі у конференціях, візантиністи ведуть блог “Василевс. Українська візантиністика” та… допомагають студентам.
Ad fontes: Візантія стає ближчою
Візантійська імперія – одна з найбільших держав – навіть після своєї загибелі значно впливала на культуру інших держав. Ця країна між Сходом і Заходом, яка подарувала світові чимало геніальних творінь (і побутові винаходи, і літературні та філософські твори, іконопис та архітектура, а найважливіше – світосприйняття), не могла не зацікавити істориків. Першими історією Візантії зацікавилися французькі дослідники, згодом – німецькі й англійські, а потім і російські науковці. На теренах тодішньої Російської імперії Візантією чи не першими зацікавилися харківські науковці. Звісно, у ХІХ ст. дослідників історії Візантії цікавили близькі їм географічно чи світоглядно теми: слов’янсько-візантійські відносини й історія церкви і православ’я. М. Лавровський, М. Дрінов, О. Зернін стали зачинателями харківської візантиністики. А В. Надлер, досліджуючи епоху Юстиніана, охарактеризував Візантію як “один із найчудовіших феноменів всесвітньої історії”. Крізь призму розвитку української візантиністики не видається дивним те, що сьогодні у Харківському національному університеті ім. В. Каразіна зосереджена одна з найкращих візантиністичних шкіл.
У Львові ж візантиністика почала формуватися на основі дослідження Римської імперії та, як не дивно, літературознавчих розвідок. Іван Франко, який мав нагоду спілкуватися з Карлом Крумбахером, також не оминув увагою ранньохристиянські джерела – досліджував “Псевдо-Климентини”. Згодом розвоєві візантиністики у Львові посприяв В. Сас-Залозецький, який цікавився не лише питаннями історії християнства, а й впливами візантійської архітектури та мистецтва на українські.
На такому ґрунті формувалася українська візантиністика. У 2004 р. після реорганізації структури історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка було створено кафедру, одним з провідних напрямів дослідження якої є історія Візантії та візантійських впливів. Такий досвід був першим в історії української історичної науки.
Візантійська симфонія Харкова та Львова
Львівська і харківська школи візантиністики розвивалися незалежно одна від одної, але в 2007 році під час круглого столу “Проблеми візантієзнавства в сучасній Україні” у Харкові відбулася зустріч львівського візантиніста Олега Файди та харківського дослідника Андрія Домановського. Після цього науковці опублікували ряд спільних статей з історії Візантії та візантиністики. Згодом співпраця львівських і харківських дослідників розширилася – почалася робота над створенням повної бібліографії з історії Візантії, яка переросла у написання підручника з візантиністики.
Співпраця відбувалася і в інших напрямах – з ініціативи вже згаданих Андрія Домановського та Олега Файди візантиністи створили сайт “Василевс. Українська візантиністика” (http://byzantina.wordpress.com). Сайт став центром інформаційного обміну та спілкування українських візантиністів: на цьому ресурсі не лише публікуються новини та матеріали з історії Візантії, а й постійно оновлюються повідомлення про гранти, стипендії та конференції для студентів і молодих науковців.
Цього року сайт українських візантиністів узяв участь у всеукраїнському конкурсі “Best Ukrainian Blog Award-2011” та посів перше місце за результатами голосування Інтернет-користувачів у номінації “Тематичні та професійні блоги”. Щоправда, у другому етапі, згідно з рішенням журі, “Василевс. Українська візантиністика” поступився першістю сайту “Inspired”, кількість голосів за який була втричі меншою. Критеріїв оцінювання сайтів-учасників конкурсу журі не оприлюднило, тому “BUBA-2011” перетворився з конкурсу дружніх симпатій на закритий форум сірих кардиналів.
Історія Візантії. Вступ до візантиністики
Результатом спільних зусиль харківських і львівських дослідників став підручник “Історія Візантії. Вступ до візантиністики”. Автори – Леонтій Войтович, Андрій Домановський, Назар Козак, Ігор Лильо, Микола Мельник, Сергій Сорочан, Олег Файда – створили перший український підручник з історії Візантії. Як зауважують редактори праці – проф. Леонтій Войтович і проф. Сергій Сорочан, мета підручника – “не оплутати читача нескінченним ланцюгом фактів, а показати їхнє значення, навчити творчої роботи з ними, здійснити діагностику візантійського суспільства як системи, моделі історичного розвитку, “супердержави”. Свою працю автори називають продовженням справи видатного українського візантиніста Ігоря Шевченка, якому присвячене видання. Концепцію підручника запропонував професор Сергій Сорочан, а професор Леонтій Войтович виконав основну редакторську функцію.
Підручник також містить чимало додатків: історію публікації джерел, нарис розвитку візантиністики, хронологічні таблиці, перелік правителів і патріархів, перелік візантійських грошових одиниць та одиниць вимірів з еквівалентами, найповніший україномовний термінологічний словник. Кожен розділ містить витяги з візантійських джерел. Текст “живим” роблять ілюстрації – твори візантійського мистецтва різних періодів, підібрані Назаром Козаком. Долучився до створення підручника і київський візантиніст Дмитро Лукін, який спеціально створив детальні карти Візантійської імперії. Список джерел, літератури та Інтернет-ресурсів допоможе студентам у їхній дослідницькій діяльності.
Один з авторів підручника – Ігор Лильо – зауважив, що праця є першою спробою сформувати власне українське бачення історії Візантійської імперії, держави, що впродовж тривалого часу мала величезний вплив на нашу історію. Саме тому підручник “Історія Візантії. Вступ до візантиністики” є унікальним та не має вітчизняних аналогів.
Презентація підручника відбулася у жовтні у книгарні “Є”, а представлення у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулося у листопаді.
Далі буде
На створенні підручника співпраця двох шкіл української візантиністики не зупинилася. За словами Андрія Домановського, харківські та львівські візантиністи зараз працюють над кількома цікавими спільними проектами. Не обмежується співпраця візантиністів лише академічним спілкуванням: викладачі та студенти обох університетів охоче обмінюються літературою та виданнями, які є доступними або тільки у Харкові, або тільки у Львові, також викладачі надають консультації і студентам не зі “свого” університету.
Наприкінці жовтня відбулася зустріч Андрія Домановського зі студентами-візантиністами у ЛНУ ім. Івана Франка, під час якої харківський візантиніст не тільки розповів про перспективи співпраці, а й дав відповіді на студентські запитання. І ще важливе повідомлення – львівських студентів запрошують до участі в археологічній експедиції з розкопок візантійського Херсонесу, яку проводять харківські дослідники.
Софія Ватуляк,
студентка IV курсу
історичного факультету