У Львівському національному університеті імені Івана Франка 8 грудня 2011 року відбулась презентація книги “Залишаюсь українцем” відомого українського вченого і громадського діяча Богдана Гаврилишина. Професор, член Римського клубу, член Світової академії мистецтва та науки, член Міжнародної академії менеджменту, доктор економіки університету Женеви, почесний доктор 5 університетів Канади й України. Він був радником з питань управління та міжнародних відносин урядів багатьох країн, зокрема Першого президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох Прем’єр-міністрів України. Його прогнози та передбачення геополітичних змін випереджали події на десятки років.
Богдан Гаврилишин в Актовій залі Університету презентував свою книгу спогадів “Залишаюсь українцем”, що вийшла друком цьогоріч у Києві. У ній зафіксовано не лише найяскравіші враження та важливі події, учасником яких був автор. Це насамперед оптимістична, життєствердна настанова сучасному молодому поколінню українців. Богдан Гаврилишин – людина, яка оволоділа мистецтвом життя, віднайшла гармонію, навчилася втілювати найсміливіші мрії та досягати мети, незважаючи на розчарування віднаходити добро в людях, вірити у їхні здібності.
Перший проректор Університету Василь Височанський наголосив, що “це надзвичайно висока честь для нас – вітати поважного гостя нашого Університету, до думок якого прислухаються світові лідери”, і вручив Богданові Гаврилишину пам’ятну медаль на честь 350- річчя Львівського національного університету імені Івана Франка та “Енциклопедію Університету”.
Проректор з науково-педагогічної роботи Марія Зубрицька зазначила: “Презентація книги – це значуща суспільна подія… Богдан Дмитрович свідомо окреслив читацьку аудиторію своєї книги – нове покоління українців, яке народилося на зорі незалежної України, покоління, не обмежене жодними ідеологічними переконаннями, яке потребує культивування живої культури пам’яті нашого народу… Презентована книга ілюструє не лише індивідуальну долю, а й є своєрідною родинною сагою”. “Магістр життя”, за визначенням проректора, прикладом своєї долі дає молодій генерації українців урок, який, як сподівається Марія Олексіївна, “буде гідно засвоєний і шляхетно продовжений у XXI столітті”.
Почесний гість розповів представникам академічної спільноти Університету про свої дитячі та юнацькі спогади, з трепетом і ніжністю згадував свою родину. Здібний до навчання Богдан Гаврилишин засвоював уроки і робив висновки, здається, із кожної життєвої ситуації. Найперший чіткий дитячий спогад був пов’язаний з партнером батька, який, завітавши в гості, боляче щипнув малого Богдана за щоку і дав гроші. Щока дуже боліла, втіхи від того, що можна було купити за першу в житті готівку було мало, і цей випадок сформував ставлення до грошей і матеріальних благ у подальшому житті. Богдан Гаврилишин підкреслив, що матеріальне відкидати не можна, бо воно потрібне для втілення певних задумів, але гроші ніколи не були для нього пріоритетом чи самоціллю. Людям, багатим лише матеріальними статками, автор книги щиро співчуває.
Пильно спостерігаючи за поведінкою людей, Богдану Гаврилишину завжди вдавалось розгледіти позитивні якості і сильні сторони в їхніх характерах, особливо у тих, з якими його зводила доля. Для себе він зробив висновок, що не варто витрачати енергію на спроби усунути свої чи чужі недоліки вдачі, а найкраще – зосередитись на сильних якостях, розвивати їх і таким чином нейтралізувати негативні, відтак, ми станемо кращими і вартіснішими. Якщо навчимося бачити в людях добро і щиро демонструвати ближнім віру в їхні здібності, то допоможемо добру здобути перевагу.
Нелегкий життєвий шлях Богдана Гаврилишина, його природна цікавість до оточуючого світу, прагнення до особистісного розвитку, знань і порозуміння з іншими кристалізували розуміння мистецтва життя та ролі людини у бутті нації та держави. Змінюючи декілька професій, набувши багато практичного досвіду у різних сферах, Богдан Гаврилишин продемонстрував, що віра у власні сили, мрії створити щось нове та корисне для суспільства можуть реалізуватися за умови, якщо прагнути до нових знань і здатності їх переосмислювати. Пізнавши культурно-історичну спадщину інших народів, вивчивши кілька іноземних мов, ми краще зможемо зрозуміти світ і станемо відкритими для нього.
Уміння вчитися, мріяти і діяти – це ті передумови, які необхідні кожному, хто хоче досягти успіху. З оптимізмом та ентузіазмом дивиться Богдан Гаврилишин у майбутнє України. Він вірить і прогнозує те, що нова генерація українців переросте у “моральну більшість”. Саме ця “моральна більшість”, яка усвідомить свою роль і вагу у суспільстві, втілюватиме свою візію майбутнього держави. Прикладом свого життя Богдан Гаврилишин довів, що вміння самостійно мислити, відвага обирати власний шлях, віра у свої сили дозволять реалізувати найсміливіші мрії.
“Світ великий, а Україна в ньому одна”, – із таким епіграфом іде до людей книга Богдана Гаврилишина, який скрізь і завжди наголошує на великій істині: за будь-яких обставин бути патріотом рідної землі.
Голова оргкомітету з відзначення 100-ліття Пласту в Україні Юрій Наконечний розповів про пластове життя та внесок Богдана Гаврилишина у розвиток громадських організацій України та світу.
Ольга Осередчук, в. о. директора Архіву Університету, закцентувала увагу на долі рідного брата Богдана Гаврилишина – Мирослава, який був засуджений 17-річним юнаком, під час “Процесу-59”.
Роздумами над книгою спогадів Богдана Гаврилишина “Залишаюсь українцем” поділилися доценти кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету Університету Ірина Старовойт та Олена Галета.
“Просування у нашому особистісному розвитку йде від знання до розуміння і врешті до мудрості, – радить Богдан Гаврилишин. – І саме завдяки мудрості ми можемо розвиватися, вчитися мистецтву життя… Мистецтво життя – це пошук гармонії, уникання конфліктів – внутрішніх та інших… Вчитися, мріяти, діяти. З ентузіазмом, оптимізмом, захопленням…”
Анастасія Коник
Фото Юлії Гриценко