Угода про співпрацю з обміну студентами та викладацьким складом між Львівським національним університетом імені Івана Франка й університетом іноземних мов Ханкук (Південна Корея) успішно діє від 23 листопада 2010 року. За цей період за Програмою п’ятеро корейських студентів вивчали українську мову на підготовчому відділені для іноземних громадян в Університеті, а двоє наших студентів навчались у корейському гуманітарному університеті іноземних мов.
Університет Ханкук вважається одним із кращих приватних університетів Кореї і Південно-Східної Азії. З часу свого заснування в квітні 1954 року кредом закладу незмінно залишається – “Істина, Мир, Креатив”. У корейському університеті викладають 45 іноземних мов, це, до речі, третій результат у світі, після французького ІНАЛКО (93 мови) та російського МГІМО (53 мови). Студенти університету Ханкук також поглиблено вивчають геополітику, економіку, суспільствознавство та культуру країни, мову якої вони опановують. Адже вірять, що знання, здобуті в університеті, сприятимуть не лише фаховому становленню, а й забезпечать в умовах конкурентної боротьби перемогу державі.
Ірина Збир, викладач української мови як іноземної підготовчого відділення для іноземних громадян ЛНУ ім. Івана Франка, також була учасником вищезгаданої програми обміну. Нещодавно вона повернулася з Кореї, де рік навчала корейських студентів української, і погодилася поділитись своїми спостереженнями з читачами “Каменяра”.
– Пані Ірино, що в Південній Кореї справило на Вас найбільше враження?
– Насправді це зовсім інша країна, її важко порівнювати з європейськими, бо геть не схожа. Найбільше мене вразила їхня транспортна система. Досконала схема руху, бо у великому місті без жодних проблем можна доїхати у будь-який пункт, куди вам потрібно.
– А що було найважчим особисто для Вас?
– Подолати мовний бар’єр. За межами університету і студентського містечка, де всі володіють англійською, порозумітися з місцевими було нелегко. Спочатку важко звикнути до особливостей національної корейської кухні. Як правило, це сирі овочі, сирі м’ясо і риба, усілякі соуси. Кухня зовсім інша і культура приготування їжі – також, але потім звикла. Тому найважче – це подолати мовний бар’єр і звикнути до їхньої їжі.
– Чим відрізняється корейський студент від українського?
– На мою думку, усі студенти, незважаючи на культурні, ментальні чи релігійні відмінності, системи та освітні моделі, є дуже схожими між собою. Вони прагнуть вчитися, здобувати знання. Мабуть, корейські студенти є сумліннішими і самостійнішими. На лекціях вони отримують мінімум інформації, а решта – пошуки і самоосвіта. До викладача звертаються за порадою і допомогою, але найважливішою складовою навчання є самостійна робота студента.
– Що мотивує корейських студентів вивчати українську?
– Насамперед, українська – це дуже екзотична для корейців мова. Мотиви її вивчення є різними. Дехто бачить своє майбутнє в посольствах, дипломатичних місіях в Україні, тому вивчає мову, культуру, історію, бо зацікавлений у розвитку міждержавних стосунків. Корейським студентам відомо, що Україна – давня держава, з багатою історією, культурною спадщиною, відмінною від європейських держав. Вагомим є економічний чинник, адже для багатьох спонукою до вивчення української, є бажання заснувати чи розвивати вже існуючий бізнес на українському ринку. Багато великих і середніх комерційних корейських компаній мають свої представництва на теренах України, тому є перспектива працювати у філіях в Україні. Для корейців володіти кількома іноземними мовами – питання престижу. Окрім популярних європейських мов, добре в арсеналі мати й “екзотичну”. А як я вже казала, українська для них є такою.
– А ви корейську вивчали?
– Так.
– І які успіхи?
– Початковий рівень (сміється).
– Пані Ірино, Ви розповідали мені, що зі студентами українського факультету другого і третього року навчання вільно спілкувались українською. Очевидно, що вони мають добру мотивацію до навчання, а що їм допомагає опанувати мову, окрім лекційних і практичних занять? Вони цікавляться Україною?
– Корейські студенти самоорганізовані. Окрім обраної спеціальності, вони створюють різноманітні клуби за інтересами, де проводять тематичні вечори, міжфакультетські конкурси. Є маленькі клуби, які створюються з метою покращити результати у навчанні. Скажімо, є клуби любителів української історії або економіки. Студенти самостійно шукають різноманітну інформацію і випускають газету корейською мовою, яка висвітлює актуальні питання українського життя. Згодом зібрані матеріали студенти використовують на конференціях, готують презентації, доповіді тощо. Є клуб, в якому студенти старших курсів допомагають першокурсникам у позалекційний час вивчати українську мову. Ті студенти, які навчались в Україні, двічі або тричі на тиждень після занять приходять до клубу, аби займатися зі своїми молодшими колегами. І така співпраця є дуже ефективною, з помітними результатами. Наголошу, що все це відбувається з ініціативи студенів, що свідчить про сильну мотивацію до навчання.
Є також клуб з, так би мовити, музичним нахилом. Він об’єднує студенів з музичною освітою і природним талантом, які до свят самостійно готують концерти чи вистави. Мене вражало те, з якою наполегливістю вони вивчали українські пісні, танці. Знаходять у “ютубі” відеозаписи концертів української самодіяльності, виступи ансамблів і за ними самостійно вивчають українські танці, ставлять хореографію! Потім на вечір запрошують викладачів, радяться, хочуть пересвідчитись, чи все правильно відтворили. Так корейські студенти факультету української мови підготували святковий концерт, який присвячувався 20-тій річниці незалежності України!
– А студенти українського факультету популяризують українську культуру на загальноуніверситетських заходах?
– Щороку навесні в університеті відбувається традиційний фестиваль національної кухні тих країн, мови яких вони вивчають на факультетах. Це дуже цікаве дійство, протягом двох-трьох днів в університеті немає занять, студенти і викладачі мають можливість у неформальній атмосфері і відпочити, і ознайомитися з національними стравами, одягом, традиціями інших народів. У студентському містечку ставлять павільйони, в яких за символічну платню можна купити і покуштувати різноманітні страви з усього світу. До речі, на останньому фестивалі студенти факультету української мови частували усіх охочих дерунами. Отримані кошти йдуть на благодійну допомогу дітям, людям похилого віку, онкохворим чи організаціям, що займаються захистом тварин чи довкілля. Від павільйону до павільйону – інша культура, інший світ. Ввечері на великій сцені – концерт під відкритим небом, де студенти кожного факультету презентують традиційні пісні і танці того народу, мову якого вивчають.
– Чи є багато охочих серед корейських студентів приїхати до України?
– Я б сказала – усі. Усі, хто навчається на факультеті української мови, планують якщо не вчитись, то, принаймні, відвідати Україну як туристи.
Звісно, що поділитись спостереженнями та враженнями про рік перебування і праці в південнокорейському університеті у форматі одного інтерв’ю неможливо. Сподіваємось, що нашу розмову про дивовижний світ Азії з п. Іриною Збир ми продовжимо в наступних числах “Каменяра”.
Розповідь про життя студента-іноземця, про специфіку навчання і відмінність студентських традицій продовжила Юстина Занько, студентка факультету міжнародних відносин нашого Університету, яка за програмою обміну один семестр навчалась в університеті іноземних мов Ханкук. “Спершу все було незвично і дивно, потроху призвичаїлась, а тепер дуже сумую і мрію ще раз туди повернутись”,– розповідає Юстина.
Як і п. Ірину Збир, Юстину в Південній Кореї здивувала розвинена і добре організована система громадського транспорту: за допомогою Інтернету можна спланувати подорож, обрати маршрут, оптимізувати витрати часу, а поповнивши один електронний квиток, скористатися ним в усіх видах транспорту. Подорожувати країною чи пересуватися в межах міста легко, зручно і недорого. Можемо лише догадуватися, які враження у корейських студентів, котрі навчаються у Львові, від нашої системи громадського транспорту, особливо з її останніми нововведеннями.
Мабуть, кожного студента ваблять мрії про навчання в іншій країні, подорожі, пригоди і знайомство з новими друзями. І ось мрія здійснюється. Ви – в далекій чужій країні, мови не знаєте, звичаїв також, як приготувати щось їстівне з невідомих продуктів уявлення не маєте.
Юстина на власному досвіді пересвідчилася – наскільки важливою є допомога волонтерських молодіжних організацій для студентів-іноземців. “Якби не студентська організація, не знаю як би я собі дала раду”, – каже Юстина, пригадуючи перші дні перебування у Південній Кореї.
– Юстино, розкажіть про своє навчання в університеті іноземних мов Ханкук.
– Навчання мені дуже сподобалось. Система навчання інша, ніж у нас. Одна пара триває три години, з перервою звісно. Є проміжна сесія посередині семестру – за першу частину вивченого матеріалу, а в кінці семестру – 4 іспити за другу. В університеті працює багато професорів з інших країн. Скажімо, іспанську в нас викладав професор з Іспанії, міжнародне міграційне право – адвокат з США, а викладач, який читав пари про міжнародні організації – працював 20 років в ООН. У Південній Кореї є гарна традиція – на завершення семестру викладач організовує вечерю для студентів свого курсу. Двоповерхова бібліотека для студентів працює 24 години на добу 7 днів на тиждень! Під час сесії я одного разу залишилась в бібліотеці до ранку. Дуже здивувалась, коли побачила як корейські студенти приходять до бібліотеки з рушниками, зубними щітками і спальними мішками. Втомившись, вони лягали подрімати годину-другу і знову за книжки. Очевидно, це були студенти, які жили за межами студмістечка. Аби не витрачати часу на дорогу додому, вони приносили з собою до бібліотеки необхідні засоби гігієни і чистий одяг. На території студентського містечка – кілька бібліотек. Поповнивши рахунок на ID‑картці можна користуватися принтером і копіювальною технікою. Загалом, студентський квиток – багатофункціональний, навіть кредит на мобільному телефоні з нього поповнити можна, на території студмістечка і університету він покриває усі дрібні видатки.
– А якими є побутові умови у студентському містечку?
– На території студентського містечка є все необхідне для студентів. Є продуктові магазини, медпункт, бібліотеки. Декілька їдалень, в яких зазвичай готують лише корейські страви. У гуртожитку в кімнатах не можна готувати їсти, лише у їдальнях. Є кімната, обладнана пральними машинами і дошками для прасування, кімната відпочинку, тренувальна зала, на кожному поверсі – кімната для навчання.
– Акліматизуватись було важко?
– Важкий клімат, зовсім інший, ніж у нас. Коли приїхала, то застала спеку і задуху, високу вологість, а коли поверталась додому було дуже холодно.
– Як Ви проводили своє дозвілля?
– Я була учасницею програми, влаштованої студентською організацією. Нас поділили по командах з однаковою кількістю учасників, як іноземців, так і корейських студентів. Ми відвідували визначні місця, в рамках програми вечеряли в корейській сім’ї. Завдяки студентській організації познайомилася з багатьма студентами з інших країн, спільно з корейськими друзями ми організовували собі екскурсії і подорожі до інших міст. В Кореї надзвичайно красива природа і цікаві місця. Окрім Сеула, мене вразило численними історичними пам’ятками і збереженням традиційного стилю м. Кьонджу, також відвідала м. Пусан – це найбільший порт в Південній Кореї.
– Ви легко знайшли спільну мову з корейськими ровесниками?
Певна річ, є культурні відмінності і своєрідність, але не можу сказати, що між студентами є радикальні відмінності. Порозумілись ми легко. До речі, на території кампусу, я потоваришувала з дівчиною, яка має приїхати до нас на весняний семестр. Ми підтримуємо з нею контакти. Якщо вона приїде до Університету, я постараюся допомогти їй адаптуватись і призвичаїтись так, як мені свого часу допомагали в Кореї.
– Дякую за розмову.
У програмі обміну можуть брати участь студенти і аспіранти кожного факультету Університету, які бажають вивчати корейську чи інші іноземні мови, історію чи літературу Кореї і ознайомитись з Азією. Для участі у програмі потрібно підготувати пакет відповідних документів і подати до 15 травня, якщо Ви хочете навчатись в осінньому семестрі, або до 15 листопада – у весняному семестрі. Охочі отримати докладнішу інформацію про програму і взяти у ній участь, звертайтеся до координатора програми, завідувача підготовчого відділення для іноземних громадян доцента Кревса Віктора Євгеновича.
Анастасія Коник
ДОВІДКА:
Університет іноземних мов Ханкук – це 34 кафедри та 10 коледжів у кампусі в м. Сеул, 42 кафедри та 7 коледжів у кампусі в м. Йонгін, 8 шкіл магістратури, 3 дослідницькі центри і 27 науково-дослідних інститутів. У штаті працює 617 професорів, у тому числі близько 190 – із-за кордону. Нині в університеті навчаються 23 660 студентів молодших курсів, 3 690 студентів старших курсів, а також 965 іноземних студентів.
Південнокорейський університет має укладені угоди про міжнародний обмін з 342 університетами в 74 країнах світу. В Україні він також співпрацює з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Київським національним лінгвістичним університетом.
4 роки тому в південнокорейському університеті відкрили факультет української мови.