Кажуть, багатство світу складається з геніальних людей. Безумовно, до таких належать і фотографи, адже бачать світ дещо по-іншому. І річ не в тому, скільки мегапікселів має твоя камера і якої вона марки. Куди важливішим чинником є вміння бачити (не дивитися, а саме бачити). Знаю людей, які не читають газет, не дивляться телевізора, не зареєстровані в соціальних мережах, однак не знаю таких, які не любили б фотографій. Бо фотокартка – це магія. Фотограф – єдина людина, яка може зупинити час, перетворити мить на вічність.
Приємним сюрпризом для студентів, викладачів і гостей Університету було відкриття експозиції фоторобіт “В альбом alma mater” у Виставковій залі Університету, приуроченої до Дня журналіста і присвяченої 350-річчю Університету. Студенти факультету журналістики презентували 29 світлин, пов’язаних з їхнім університетським життям. Учасники фотоконкурсу: Роман Балук, Мар’ян Павлик, Юлія Гриценко, Іван Пикус, Ірина Малюк, Христина Купльовська, Марина Шуміліна, Марта Байдака, Марія Фільчагова, Ірина Панич, Зоряна Козачок, Олена Пазуха та Марія Казван. Спудеї не лише показали своє бачення університетських свят і буднів, а й змалювали через фотографію те, чого ми часто не помічаємо.
Позитивно, що адміністрація факультету зацікавлена проводити такі заходи. З іншого боку, дуже добре, що є студенти, заради яких варто старатися. Адже журналістика – не лише вміння володіти пером. Інколи фотокартка значно красномовніша, ніж десяток речень. Студентам факультету журналістики з першого курсу прищеплюють любов до фотографії, читаючи курс “Основи зображальної журналістики”. Звісно, для більшості він закінчується заліком та балом у заліковій книжці, але чимало спудеїв не покидає своїх занять фотосправою. Факультет є не лише домівкою вправних журналістів, а й місцем народження талановитих фотографів.
Про організацію виставки, враження від побаченого, оцінку творчого потенціалу студентів та перспективи розвитку фотосправи на факультеті – запитали безпосередньо у винуватців дійства.
Марія Фільчагова,
3 курс:
– У студентських виставках беру участь от уже впродовж трьох років. Також намагаюся долучатися до всеукраїнських та міжнародних проектів. Неодноразово подавала роботи на виставки в Україні та Росії. Організація таких заходів, як на мене, є позитивним явищем. Адже виставки дають змогу молодим амбітним студентам ознайомити зі своєю справою глядачів. Потенціал, мабуть, мають усі. А щодо його реалізації… У будь-якому разі, завжди цікаво подивитися на креатив журналістів у вільний від навчання час (усміхається).
Іван Пикус,
3 курс:
– Фотовиставка продемонструвала нам те, чого часто не помічаємо. Щодня відвідуємо заняття, блукаємо Львовом, повз нас проходить безліч людей. Проте не всі вміємо дивитися на світ з іншого боку і бачити щось важливе. Такі фотовиставки в деталях, унікальних кадрах фіксують, яким бачимо світ, життя людей, побут, традиції. На нашому факультеті багато талановитих фотографів. Дехто з них неодноразово брав участь у фотовиставках і отримував нагороди. Здібності є, треба їх розвивати, черпати натхнення (усміхається). Головне завдання журналіста-фотографа – духовне послання глядачам (страх, радість, відчай, народження, смерть, біль). Відомий американський фотожурналіст Джеймс Нахтвей казав: “Я був свідком, і ці картини є моїми свідченнями”. Основне – зловити момент і показати його іншим. Я втретє беру участь у виставці світлин. Фотомистецтвом займаюся недавно, і тішить, що мої роботи цікаві людям. Під час однієї з виставок відвідувачка, уважно роздивившись мою світлину “Українка”, усміхнулася й сказала: “Яке цікаве фото, треба ж так сфотографувати!”. Направду, таке почути дуже приємно. Треба ловити миті, адже навколо нас ще так багато незвіданої краси, стільки незафіксованих кадрів…
Мар’ян Павлик,
4 курс:
– На мою думку, такі виставки – хороший старт для фотографів-початківців, які можуть виявити творчий потенціал, представити свій доробок. Було б дуже добре, якби хтось із відомих фотожурналістів оцінив студентські роботи і висловив думку про кожного учасника виставки. Крім того, варто розширити тематичне спрямування таких експозицій, що збільшило б кількість охочих продемонструвати своє вміння.
Ярослав Табінський,
заступник декана факультету журналістики з навчально-виховної роботи:
– Фотовиставка “В альбом alma mater” відображає сучасний світ, у якому живуть українські студенти. У момент творення світлин автори розкривають дійсність у деталях та символах, бачать світ таким, яким він є насправді, зі середини, внутрішньо.
Щодня тисячі студентів, викладачів та працівників Університету проходять коридорами нашого Храму науки, навчаються в аудиторіях, відвідують бібліотеки та користуються науковими фондами, але не всі замислюються, як живе Університет, як він розвивається, як тут зберігають давню українську традицію, думку чи ідею.
Виставку недаремно присвятили 350-річчю Львівського національного університету імені Івана Франка, адже ці світлини залишать для майбутніх поколінь добру пам’ять про нашу сучасність. Юні фотомитці впіймали миті буденності й свята, у яких ключем б’є життя Університету: відпочинок неподалік головного корпусу, підготовка до сесії, щасливі емоції від отриманих оцінок, почуття скорботи під час вечорів пам’яті жертв Голодомору, погляд магістра, що прощається з Університетом. Не забули автори й про виклики сучасності, а особливо про події під час студентських акцій із захисту української мови, культури, освіти та науки. Традицію й автентичність української культури відображено в гаварецькому натюрморті, а архітектурну велич Університету – у світлині “Гра світла й геометрії”…
На факультеті журналістики творчих людей, які володіють технікою фотомистецтва, чимало, тому плануємо створити навчально-виховну секцію творчості, у якій студенти матимуть можливість розвивати свою майстерність, зростати не лише як професійні журналісти, а й як фотомитці сучасності. Саме в такій студентській секції охочі зможуть навчитися бачити світ крізь об’єктив, зафіксувати мить і показати своє бачення іншим.
* * *
Виставка багато означає для кожного з її учасників. Для одних вона стала способом продемонструвати талант, для інших – квитком до позитивної оцінки, а для декого – приємним сюрпризом до свята.
Маємо чим пишатися! Навчаємося в одному з найдавніших європейських університетів, і приємно, що є люди, які бачать у ньому щось рідне і щось особливе. Кожен бачить своє і втілює це по-різному, проте нас об’єднує бажання творити і змінювати світ на краще.
Юлія Гриценко
Фото Олега Вівчарика