Дослідники з Каліфорнійського університету (США) кидають виклик сталим уявленням про сутність людської поведінки для природного виживання: соціологи збирають все більше доказів розвитку людини у напрямі співчуття і взаємної співпраці для особистого процвітання. Ці факти суперечать Дарвінівській теорії “кожен за себе”, згідно з якою людина від природи егоїстична і саме завдяки природженому егоїзму у суспільстві відбувається боротьба за виживання і так званий природний добір, – інформує “Освітній портал”.
На противагу класичної теорії американські вчені стверджують, що життєвий успіх кожного індивідуума залежить від виховання і культивування альтруїстичних і жалісливих відчуттів. Фахівці назвали нову теорію “виживанням найдобрішого”. На їхню думку, основним завданням для виживання людства і реплікації генів є турбота про оточення – кожна людина на планеті живе, щоб розвивати вміння допомагати людям, і співпрацювати, а не змагатися в соціумі. Навіть Чарльз Дарвін вважав, що симпатія – найсильніший інстинкт людської натури.
Неврологи вивчили, яким чином людська здатність до взаємодопомоги і співпраці виявляється у головному мозку і нервовій системі. Виявилося, що багато хто генетично схильний до чуйності, емпатії та співпереживання. Дослідження Університету штату Орегон з’ясувало, що люди з генетичною варіацією рецептора окситоцину краще розпізнають чужі емоції і відчувають менший стрес у напружених обставинах. Неофіційно відомий як “гормон обіймів”, окситоцин виробляється в крові і мозку і сприяє соціальній взаємодії, виховним навичкам і навіть зародженню романтичного кохання. Таким чином, здібність до співчуття може залежати від одного єдиного гена. Крім того, окситоцин може слугувати нейробіологічним джерелом позитивних емоцій. За альтруїзм відповідає і блукаючий нерв – унікальна для ссавців система, пов’язана зі всіма органами, яка регулює серцебиття і дихання. Як і окситоцин, блукаючий нерв важливий для комунікації і психологічного заспокоєння.
Як вважають психологи, чим щедрішими стаємо, тим більше пошани і впливу можемо мати в суспільстві, оскільки є чимало доказів, що кожен, хто діє лише у вузьких рамках своїх егоїстичних цілей, не отримує належної пошани від оточення, викликає суспільне несприйняття та ігнорування. Вчені переконані, соціального добробуту можна досягти лише культивуванням вдячності, співчуття, взаємодопомоги і позитивного виховання. Саме ці умови також служать основою адекватного розвитку людини.
Підготовлено за матеріалами українських медіа та інформаційних медичних порталів