20 березня 2012 року у Дзеркальній залі Університету відбулося п’яте засідання щомісячного загальноуніверситетського філософського світоглядного семінару, традиція проведення якого була започаткована у листопаді минулого року.
Зі вступним словом виступив проректор з наукової роботи, професор Богдан Котур, який привітав усіх присутніх і наголосив на актуальності заходу, що об’єднує молоде покоління студентів і відомих професорів та надзвичайній важливості запропонованих для обговорення тем: “Обидві сьогоднішні доповіді стосуються нашої країни і мають історичний контекст”.
Цього разу засідання семінару було присвячене філософському та науковому осмисленню управління відтворювальним господарством у прадавні часи та сучасним історичним школам в Україні.
Із доповіддю “Філософія управління відтворювальним господарством у Прадавній Аратті – Україні” виступив заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри менеджменту економічного факультету Університету, кандидат економічних наук, професор Володимир Яцура. У виступі Володимира Васильовича йшлося про філософські та культурні аспекти древніх цивілізацій на території сучасної України. Професор наголосив на важливості використання досвіду наших пращурів сьогодні: “Філософія управління в Україні абсолютно не розвинена, зараз у нас криза управління. Найкращим досвідом, на якому потрібно ґрунтуватись, шукаючи шляхи виходу з цієї кризи, є наше минуле”.
На думку доповідача, у часи існування трипільської культури автохтонне населення України досягло значного поступу у культурному, соціальному та суспільному контексті. “Нам постійно кажуть, що на території України був своєрідний “перевалочний пункт”, але це неправда. Автохтонні цивілізації у нас досягли великого розвитку, а їхні управлінські проекти можуть і сьогодні слугувати нам прикладом хорошої роботи в процесі суспільного розвитку”, – переконаний професор Яцура.
В основі стрімкого розвитку трипільської цивілізації, на думку доповідача, лежить система цінностей і вірувань, які прадавні жителі сучасної України виробляли впродовж століть: “Наші пращури окреслили цілу систему поглядів, які дали можливість їм успішно господарювати. У нас є велика і славна історія, паростки, якої пішли на Схід, і ніхто не зможе в нас її відібрати. Наша нація, культура, мова й надалі розвиватиметься і нічого цьому не зможе завадити”, – підсумував Володимир Яцура.
Про проблему становлення, розвитку та функціонування історичних шкіл йшлося у доповіді “Сучасні історичні школи в Україні” завідувача кафедри новітньої історії України, доктора історичних наук, професора Олексія Сухого.
Під час виступу Олексій Миколайович розглянув етапи становлення сучасних історичних шкіл, основну сферу дослідження новітньої історіографії та “білі плями” у висвітленні української минувшини. Зокрема, він наголосив на тому, що сучасний етап українських історичних досліджень розпочинається з кінця 80 років, коли почали з’являтись праці, які лягли в основу новітніх історичних досліджень.
Одним із основних завдань теперішніх історичних шкіл професор вважає персоналізацію історії: “Якщо подивитись на нашу історію початку дев’яностих, то ми побачимо, що її написано за радянським зразком і багато особистостей просто не потрапили на сторінки історичних досліджень. Тепер ця ситуація змінюється й історія таки персоналізується”.
Серед іншого Олексій Сухий розповів про проблеми дослідження архівів, специфіку національної та модерної парадигми дослідження історії і традицію історичних досліджень.
Після доповідей учасники щомісячного загальноуніверситетського філософського семінару взяли активну участь у дискусії щодо історичної пам’яті, потреби осмисленого управління та досвіду минулих віків і його адаптацію до сучасності.
Олег Вівчарик
Фото Юлії Гриценко