Про Антарктиду не часто згадують через її недоступність та суворість клімату. Там не зустрінеш нікого, хіба що тюленів та пінгвінів у воді та птахів у небі. Кажуть, що туди їдуть тільки за покликом серця та із сильною мотивацією мандрівника. Одним із таких відважних людей є Ігор Дикий, біолог, мандрівник, альпініст, котрий відважився не просто побачити Антарктиду, але й проводити там наукові дослідження, тобто побував там у складі трьох експедицій (більше двох років перебування!), у дуже складних кліматичних та природних умовах Шостого континенту.
Наш кореспондент зустрівся із кандидатом біологічних наук, доцентом кафедри зоології біологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Ігорем Диким, щоб більше дізнатися про його участь у недавній експедиції в Антарктиду, що організував Національний антарктичний науковий центр.
– Яка мета ваших досліджень в Антарктиді? У чому полягає унікальність експедиції?
– Для науковця станція “Вернадський” є тим єдиним унікальним місцем, де людина може сповна віддатися науці. Усі умови спонукають до цього. По-перше людина практично рік не користується грошима, випадає з тієї щоденної метушні мегаполісів, поспіху та добирань на роботу, катастрофічного браку часу тощо. Тут час протікає особливо розмірено. Ти розумієш, що нікуди поспішати. Раніше, ніж за рік, ти все одно не потрапиш додому…Тож можна повністю зануритися в науку, спокійно мислити, формувати гіпотези та перевіряти їх на практиці. Людина потрапляє в повну гармонію зі суворою і водночас унікальною природою, яка надихає на відкриття, якщо ти справжній науковець. І немає значення чи ти біолог, геофізик, метеоролог, геолог. Антарктида якось особливо впливає на світогляд людини. Дозволяє робити відкриття не лише ззовні, а й самого себе.
Метою наших досліджень було вивчення якісних і кількісних характеристик основних компонентів антарктичної екосистеми, зокрема, прибережних вод островів Аргентинського архіпелагу (у районі УАС, Західна Антарктика) шляхом проведення комплексного гідробіологічного моніторингу. Враховуючи те, що Україна вперше розпочала комплексні біологічні дослідження за весь час існування станції, важливим напрямом досліджень є і залишається оцінка загального біорізноманіття та кількісних характеристик планктону та бентосу шельфу околиць станції “Академік Вернадський”, як невід’ємних компонентів океанічної екосистеми. Ця царина біології приховує багато нових відкриттів для дослідників.
– У чому полягає значення цих відкриттів?
– Йдеться про відкриття нових видів планктону та бентосу для цього регіону і науки в цілому. Учені намагаються з’ясувати, які ж із цих представників є видами-індикаторами екосистеми, що можуть виконувати роль “лакмусового папірця”, з допомогою якого можна встановити, що відбувається сьогодні з доволі вразливою антарктичною екосистемою. Саме до таких видів-індикаторів належать антарктичний криль (морський рачок) та антарктичний лімпет (черевоногий молюск).
Щороку біологи проводять дослідження стану їх популяцій та аналізують зв’язок змін у їхніх популяціях зі змінами в навколишньому середовищі, адже антарктичний криль становить основу трофічної піраміди в Антарктиці. Трофічні ланцюги в антарктичній екосистемі є дуже короткими і спрощеними, що робить вразливою екосистему. Деякі види тварин є вузько спеціалізованими щодо харчування. Тобто основним компонентом їхнього живлення є рачок криль. Як приклад, можна навести тюленя-крабоїда, зубна система якого еволюційно пристосувалася для харчування саме цим видом рачка. Тож при зменшенні чисельності такого виду-індикатора, як криль, або повне його зникнення автоматично призведе до зникнення цих видів тварин, які ним харчуються. Сюди можна зарахувати і китів, які харчуються крилем, пінгвінів та інших тварин. Антарктичний лімпет також становить чималий відсоток у харчуванні багатьох видів антарктичних риб і морських птахів. Саме такі моніторингові дослідження дозволять розробити методи прогнозування еволюції морської біоти, а також рекомендації щодо її захисту, збереження та відновлення.
Слід зауважити, що ці дослідження морських ссавців проводили вперше на цій території, що робить їх вкрай актуальними. Саме морські ссавці відіграли ключову роль у відкритті Антарктиди як континенту. Мисливці за тюленями знаходили нові землі й острови, прагнучи відшукати багаті на здобич лежбища тюленів, що спричинило винищення багатьох видів. На сьогодні, завдяки спільним охоронним заходам чисельність усіх видів антарктичних тюленів відновлена і навіть перевищує їхню кількість, яка була до початку експлуатації. Українськими біологами в акваторії Аргентинських островів було зареєстровано всі шість видів антарктичних тюленів. Лише чотири види із них поширені на всьому узбережжі Антарктичного континенту. Їх можна назвати справжніми антарктичними тюленями, це – тюлень крабоїд, тюлень Уеддела, тюлень Росса та морський леопард. Південний морський котик та морський слон поширені на субантарктичних островах і не зустрічаються південніше Антарктичного півострова. Упродовж досліджень з’ясовано сезонну динаміку чисельності таких видів, як тюлень крабоїд, тюлень Уеддела та південний морський котик.
– Розкажіть про дослідницький багаж участі в антарктичних експедиціях.
– У рамках проекту “Ценотичні зв’язки популяцій морських птахів і ссавців островів Західної Антарктики та їхнє значення для формування біогеоценозів антарктичної тундри” проводилися комплексні екологічні дослідження формування біогеоценозів антарктичної тундри.
Ці дослідження є своєрідним продовженням розпочатих у 1960-х роках обліків Deschampsia аntarctica на території антарктичних островів Галіндез, Скуа та Вінтер. На о. Галіндез нараховували лише 25 оселищ цього виду, з них тільки 9 колоній налічували понад 20 кущів щучки антарктичної. Станом на 1990 рік їх чисельність помітно зросла до 77 місцезростань і окремі колонії мали понад тисячу кущів цього виду. На сьогодні кількість місць росту виду далі продовжує збільшуватись. Тобто чітко простежується процес колонізації цим видом території острова.
– Зараз говорять про глобальне потепління на Землі. Наскільки цей процес підтверджується, наприклад, результатами українських експедицій, зокрема біологічних?
– В останні роки тема глобальних змін клімату займає важливе місце в кліматичних дослідженнях. Очікується, що поточні зміни клімату будуть мати найбільші фізичні, екологічні, соціологічні й економічні наслідки саме в полярних регіонах, особливо в Арктиці, Південному океані та на Антарктичному півострові. За останні 50 років на Західному Антарктичному півострові спостерігалось значне регіональне збільшення температури повітря. Специфічні умови Антарктичного півострова роблять його районом дуже високої чутливості до регіональних змін клімату. Збільшення температури повітря та більш ранні терміни зменшення льодового покриву поступово спричиняють зміщення життєвих циклів і просування ареалів видів на південь. Прямий очікуваний ефект танення льоду на Західному Антарктичному півострові – колонізація області, що звільняється від льоду, рослинами та тваринами. Deschampsia antarctica і Colobantus quitensis – єдині судинні (вищі) рослини, які колонізували Антарктику. Існування щучки в таких особливих умовах робить її вкрай цікавою для дослідження адаптаційних механізмів. Зафіксовано, що розміри популяцій цих видів в Антарктиці збільшуються. Це пов’язано з потеплінням, збільшенням літніх температур і терміну репродуктивного сезону.
Упродовж періоду досліджень вперше для архіпелагу Аргентинських островів встановлено, що фауна ґрунтових нематод представлена 25 видами з 16 родів. Вісім із них є новими для фауни Антарктики загалом.
Встановлено для архіпелагу Аргентинських островів чотири нові види антарктичних риб. Таких, як антарктичний кликач Dissostichus mawsoni, Bathydraco antarcticus, Harpagifer georgianus та Dissostichus eleginoides, яких раніше не відловлювали в цих водах.
Уперше для фауни головоногих молюсків акваторії Аргентинських островів ідентифіковані два нові види кальмарів Histioteuthis macrohista, один вид зараз у процесі визначення, та два антарктичні види восьминогів Graneledone antarctica та Pareledone sp., які вперше ідентифіковані в раціоні тюленя Уеддела в районі архіпелагу.
Отримано схеми основних міграційних шляхів морських птахів і тюленів архіпелагу. Створено систематизовану базу даних щодо кормів 5-ти видів тюленів у районі архіпелагу Аргентинські острови та прилеглих територій, базу даних природних і штучних маркерів тюленів.
– Дякую за цікаву та пізнавальну розмову і бажаю нових наукових відкриттів та успішних досліджень!
Розмовляв Олександр Лавринович
Фото з архіву Ігоря Дикого