Каменяр: Інформаційно-аналітичний часопис Львівського національного університету імені Івана Франка

Комплексний атлас Львова ― міста на європейському хрестоосерді

Учені і практики – географи, історики, містобудівники та картографи створили й опублікували унікальну картографічну збірку “Львів: комплексний атлас”. Цей оригінальний твір розроблений на кафедрі економічної і соціальної географії нашого Університету під редакцією заслуженого професора Олега Шаблія. Атлас присвячено 350-літтю Університету.

Львів – складне і багатовимірне місто-феномен, силове поле якого простягається далеко за межі Галичини – на Західний регіон і на весь простір України. Він – духовна, культурна столиця нашої держави, генератор нових ідей в усіх сферах життєдіяльності українського народу, спад­ко­ємець творіння його великих мислителів, митців і діячів минулих епох. У багатьох відношеннях він є першопрохідцем.

Піонерство Львова у духовному просторі України у тому, що тут вперше на українських землях був заснований університет європейського типу (1661 р.), надруковано “Буквар” (1586 р.), випущено першу газету (1776 р.), створено некороновану академію наук України – Наукове товариство імені Т. Шевченка (1873 р.) і першу політичну партію (1890 р.). Він був кількасотлітнім осідком Греко-католицької церкви, яка екуменічно поєднала православний обряд з латинським віровченням. І ще багато інших “перших” (перша аптека, перша гасова лампа, перший футбольний гол, перша кав’ярня). А які особистості жили і творили у Львові: українські першодрукарі Іван Федорович, Михайло Сльозка і Степан Дропан, донатори і благодійники Костянтин Корнякт і Гальшка Острозька; письменники Іван Франко, Захер Мазох, Єжи Лец, Станіслав Лем, історики Михайло Грушевський, Іван Крип’якевич, Ярослав Дашкевич; військові і політичні діячі Богдан Хмельницький, Симон Петлюра і Степан Бандера, героїні національно-визвольної боротьби Олена Степанів та Ольга Басараб… Тут закладені початки модерної національної географії і картографії – першим доктором географії, українцем Григорієм Величком і академіком Степаном Рудницьким.

У часовому і просторовому вимірах Львів є “потрійним містом” (“Leopolis Triplex” за висловом Бартоломея Зиморовича). У нинішньому розумінні – це, передовсім, три великі історичні епохи: Львів давньоруський, Львів чужоземний (польський, австрійський, російський), Львів український. Але ця тріада пронизана єдиним змістовним українським устремлінням: Львів був, є і буде українським. Історична наука встановила такі незаперечні істини щодо цього міста:

1) в усі епохи Львів був ментально українським;

2) він завжди виступав цивілізаційно християнським: продуцентом європейських цінностей і їх транслятором на Схід;

3) він відіграв визначну роль у становленні модерної української нації і реалізації національної ідеї;

4) неоціненна його роль у формуванні та розвитку новітньої Української Держави;

5) він стійко відстоював інтереси нації і держави на всіх історичних етапах їхнього існування, був відданий їм (Semper fidelis).

Простежується потрійність Львова й у просторових координатах – на європейському, регіональному та локальному рівнях. У загальноєвропейському вимірі Львів розташований у своєрідному хрестоосерді – перетині перпендикулярів Головного європейського вододілу і найкоротшої лінії між Балтійським і Чорним морями. На регіональному рівні тут сходяться три природні утворення – Розточчя, Опілля і Мале Полісся. На локальному – у Львові поєднуються улоговина (терасова долина р. Полтва), її крутосхили і вершинно-лінійно-площинні плакори. Генетично місто постійно виривалося зі свого затиснутого улоговиною осердя на схили і плакори – вежами, дзвіницями та ратушами, багатоповерхівками. Здається, остаточну крапку в цьому змаганні поставили конус Високого Замку (1859 р.) і телевежа (1956 р.).

На локальному рівні часо-простір Львова є функціональним: тут сплелися воєдино “працюючі” підсистеми і структури: демографічна, соціальна, екологічна, економічна, політична й управлінська, охоплені складним плетивом комунікаційної та інформаційної інфраструктури.

Комплексний атлас Львова

Наш “Комплексний атлас Львова”, розроблення якого почалося ще на початку незалежності України, остаточної форми і структури набрав лише у 2005 р. Баланс карт атласу й інших його складових такий. Тут нараховується 694 зображальних одиниць, з них 229 – карти, картосхеми і картоїди, у тому числі 43 – карти-врізки, 124 – діаграми і графіки, 44 – це тексти і таблиці, 297 – ілюстрації (слайди, гравюри, рисунки, картини тощо).

У розробленні Атласу і його окремих карт особлива увага була звернена на специфічні риси Львова, його своєрідність та оригінальність, які виділяють місто серед йому подібних.

В Атласі закладені сім принципів: фундаментальності, комплексності, системності, гуманізації, україноцентризму, екологічний та конкретно-історичний.

Фундаментальний характер Атласу, трактування Львова як великої і складної системи вимагає введення в структуру цього твору таких великих розділів: а) історія та археологія; б) природне дов­кіл­ля; в) населення; г) господарство (у т. ч. виробнича і соціальна сфера); д) розпланування території (чи містобудівна ситуація).

Кожна географічна карта – це образно-знакова модель, у якій з допомогою “картографічної мови” відображається просторова інформація про явища, об’єкти і процеси, їхні властивості і відношення на земній поверхні у динамічному чи статичному аспектах. Тому карта, як правило, має три структурні компоненти: а) легенду карти, що є ключем до її розуміння; б) саме картографічне зображення – графічну образно-знакову модель картографічного явища; в) врізки у вигляді графіків, діаграм, схем та інших карт значно більшого чи меншого мас­шта­бу, які генералізують чи конкретизують інформацію основної карти.

Другим важливим засобом розкриття змісту Атласу є тексти, у яких відображено найсуттєвіші риси, зв’язки, структуру, тенденції і закономірності розвитку картографованих явищ чи об’єктів. Бажано, щоб тексти були лаконічними, змістовними, а часом і образними, легко сприймались і запам’ятовувались. При потребі доцільно використовувати крилаті висловлювання і думки відомих мислителів, митців, громадсько-політичних діячів тощо. Найбільше текстів – у розділі історії.

Третім важливим засобом висвітлення змісту Атласу є різні зображувальні моделі – слайди, малюнки, схеми, гравюри, картини тощо, їх в атласі – 297. Найбільш важливі карти подані у великому масштабі (1:50 000) на розвороті. До оформлення залучено маловідомі чи оригінальні мистецькі твори. В Атласі подано старі карти-плани Львова (фотокопії), картини художників О. Новаківського та Я. Матейка, графіку Е. Козака й ін., відомі рисунки чи гравюри вигляду Львова у різні епохи (наприклад, гравюри А. Пасаротті для початку ХVІІ ст., рисунки А. Лянге – для ХVІІІ ст. та ін.), виготовлено оригінальні шмуцтитули, форзаци, заставки в текстах, подано фотографії геральдики міста, його архітектурних пам’яток тощо.

Олег Шаблій,
Заслужений професор Львівського
національного університету імені Івана Франка

* Львів: комплексний атлас / За ред. проф. О. І. Шаблія. К.: ДНВП “Картографія”, 2012. – 192 с.

Категорія: №4, травень 2012 р.