Для когось літо – пора відпочинку та пригод, які дають сил на весь наступний рік. Однак для студентів Львівського національного університету імені Івана Франка славною пригодою, яка гарантує набуття корисного досвіду і приємних вражень, є організація літніх шкіл. Так, справді, студенти мають гарну нагоду закріпити набуті теоретичні знання на практиці, а для школярів – це не лише можливість дізнатися щось цікаве від старших колег, а й отримати щире спілкування.
Упродовж 1-6 червня 2012 року працювали літні школи з іноземної мови в НВК “Середня загальноосвітня школа-ліцей” села Козьови при Львівському національному університеті імені Івана Франка Сколівської районної ради, у Львівській гімназії “Євшан”, Навчальному комплексі “Стрілківська школа-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів при Львівському національному університеті імені Івана Франка” та в Навчально-виховному комплексі “Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня – гімназія” міста Горохова. Окрім того, у Горохівській школі відкрили й літню школу з театрознавства, яку проводили студенти факультету культури та мистецтв. В останньому був зацікавлений насамперед навчальний заклад, адже вже більше п’яти років тут діє драматичний гурток, учасники якого займають призові місця на різноманітних конкурсах, неодноразово отримували й продовжують отримувати відзнаки та нагороди.
Роботу літніх шкіл організовували самі студенти, тому чітких навчальних програм не було. Власне це й сприяло більшій зацікавленості учнівської молоді вивченням окремих предметів, оскільки кожна зі шкіл несла щось своє, неповторне. Правда в тому, що під час літніх канікул важко зосередити увагу школярів на навчанні, адже їх завжди манитиме відпочинок. Проте можемо з упевненістю сказати, що візити студентів Львівського університету діти сприймають як приємну несподіванку. Більше того, різниця у кілька років майже непомітна, що, власне, й руйнує стереотипні бар’єри між учнем і вчителем.
Своїми враженнями від проведеного зі школярами часу поділилися студентки факультету іноземних мов і факультету культури та мистецтв, які провели незабутні дні в Навчально-виховному комплексі “Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня – гімназія” міста Горохова. І, мабуть, красномовніше про спілкування з учнями можуть розповісти тільки емоційні відгуки студентів.
Христина Новосад, студентка 2 курсу факультету культури і мистецтв:
Ці дні були для нас надзвичайно активними та повчальними, адже ми навчалися у дітей. Нам було цікаво спостерігати за ними, вивчати їхню психологію. Ми намагалися зрозуміти їхнє бачення світу. Сподіваємося, що й діти почерпнули від нас щось цікаве та повчальне. Найщирішою вдячністю нам були слова дівчаток із шостого загону: “Приїдьте до нас ще наступного літа!” Не хотіла дітвора нас відпускати… А своєрідною педагогічною гордістю для мене стала внутрішня зміна одного хлопчика, який спочатку не хотів іти на нашу презентацію про театр, а потім був одним із найактивніших і найбільш вдячним. Це, мабуть, найприємніше – відчути, що ти зміг щось нове відкрити в дитині, чимось її зацікавити. За ці дні ми потрапили в інший світ. Це був для нас активний відпочинок, проведений із користю. Дякуємо за те, що нам його надали. Діти – чудові: активні, розумні, цікаві, виховані, дуже привітні та щирі. Якби я була їхнім педагогом, я б пишалася ними.
Надія Стефурак, студентка 2 курсу факультету культури і мистецтв:
Літо – час відпочинку й ігор. Дитина – окремий мікросвіт зі своїми правилами та законами. Три дні поспіль набиратися позитивної енергії насправді виснажливо. Однак, якщо ти бачиш теплу усмішку і чуєш радісне “привіт”, то дуже хочеться жити. Ми побачили, що діти постійно хочуть уваги до себе. Я щаслива, що мала можливість познайомитися та поспілкуватися з чудовими людьми цієї школи. Любити – означає постійно віддавати себе тому, кого ти любиш, не потребуючи нічого натомість. Час перебування у школі приніс безліч ідей, бажання і натхнення працювати, ділитися знаннями та збагачуватися духовно. Я ще раз підтвердила для себе істину, що хто не шукає щастя в дорозі, не знайде його і в кінці шляху.
Катерина Вовчек і Тетяна Попович, студентки 3 курсу факультету іноземних мов:
Дякуємо за можливість поспілкуватися з такою кількістю талановитих дітей. Ми зрозуміли одне: учитель – не просто професія. Учитель – покликання. Ця робота вимагає повної віддачі й терпіння. Але всі труднощі відходять на другий план, коли ми бачимо вдячні усмішки учнів і розуміємо, що робимо щось потрібне, більше того, насправді хороше. Нам дуже сподобалась організація навчального процесу, те, як кожен відповідально підходив до виконання своїх обов’язків. Дякуємо за можливість поспілкуватися з п. Іриною. Вона приваблює простотою і ніжністю, у будь-яку хвилину готова прийти на допомогу. Під час занять ми дуже хвилювалися, адже на них був присутній волонтер із Корпусу Миру Даніель Шауер (американець). Однак він нас морально підтримував. Ми вдячні йому за екскурсії по місту та парку. Та й загалом усі люди дуже цікаві…
Справді, приємно бачити людей, які, просто виконуючи повсякденну роботу, отримують колосальне задоволення, а вже з нього черпають натхнення і сили чогось досягати. Добре, якщо людям приносить радість не матеріальний бік речей, а духовний – зокрема присутність у їхньому житті інших людей. Адже в кожного з нас є речі, згадуючи про які, хочеться жити; є люди, думаючи про яких, відчуваєш свою потрібність; є місця, побачивши які, знаходиш сенс… І важливо не те, чи встигнеш зафіксувати пережите на фото чи відео. Важливо встигнути зробити добро, насолодитись миттєвістю і подякувати людям, які ті миттєвості творили: за слова, за погляди та усмішки, за розуміння і справжність…
Юлія Гриценко. Фото автора