Недавно відбулася зустріч працівників кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв нашого Університету із колегами з кафедри акторської майстерності Харківського державного університету мистецтв імені Івана Котляревського. Університети уклали договір про співпрацю і відтепер студенти матимуть змогу для обміну творчістю. Харків’яни привезли дві дипломні вистави – “Одруження” за М. Гоголем і “Талан” за М. Старицьким. Оксана Палій, асистент кафедри театрознавства та акторської майстерності, зазначила, що такі заходи дуже важливі, адже “збагачують акторсько-виконавську палітру, спонукають до пошуку, заохочують розвиватися”. Важливо те, що представники різних шкіл обмінюються досвідом. “Існують театральні школи Харкова, Києва, Львова, випускники яких час до часу бачать один одного в роботі на театральних фестивалях, – зазначає Оксана. – А як працюють студенти-актори? Як відбувається становлення й розвиток акторської школи? Саме студентські контакти дають змогу зрозуміти методи праці різних театральних шкіл”.
Докладніше про зустріч та угоду між університетами розповів декан факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка, професор, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка Богдан Миколайович Козак.
– З чого почалася співпраця з Харківським університетом мистецтв? Що до цього спонукало?
– Співпраця розпочалася з моменту створення кафедри театрознавства та акторської майстерності у 1999 році. Ми шукали контакти з театральними школами – з провідними закладами театрального мистецтва – Київським національним університетом театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого і Харківським державним університетом мистецтв імені Івана Котляревського. Ознайомлювалися з їхніми програмами, згодом запрошували їх до участі в конференціях, які ми організовували вперше в Університеті, обмінювалися науково-методичною літературою, яку видавали наші кафедри. Студенти-театрознавці Франкового університету упродовж кількох років їздили до них на відкрите рецензування вистав. Приблизно п’ять років тому ми організували в Університеті фестиваль театральних шкіл України. Тоді вперше до Львова з виставами приїхали представники з Криму, Дніпропетровська, Києва і Харкова. Цей фестиваль мав відбуватися щороку в одному з трьох міст: Львів, Харків, Київ. На превеликий жаль, цей проект не витримав випробування часом. От уже вдруге Київ одноосібно проводить міжнародний фестиваль театральних шкіл світу. Цього року на фестиваль, що відбудеться з 19 по 27 квітня, поїдуть студенти третього курсу акторського відділення нашого факультету. Керівник – доцент кафедри, заслужений діяч мистецтв України Галина Воловецька.
Цього року харків’яни заявили, що хочуть приїхати до Львова з акторськими дипломними роботами нинішніх випускників і юридично оформити між нашими університетами угоду. Ми обмінялися проектами угоди, знайшли консенсус і підписали її на рівні ректорів. Час перебування студентів у відрядженні – сім днів: два дні на дорогу (добу – туди, добу – назад), день відпочинку і три робочі дні. Отже, нині є угода не лише з Київським театральним університетом, а й з Харківським університетом мистецтв, де є давня театральна школа з хорошими традиціями, міцна і сильна. Тобто маємо своєрідний трикутник: Львів – Київ – Харків. Думаю, підписання такої угоди – правильний крок.
– Нещодавно відбулася зустріч із харківськими колегами. Хто був організатором? Як вона проходила?
– Куратором зустрічі був директор Львівського академічного театру імені Леся Курбаса Олексій Кравчук, за сумісництвом – асистент кафедри театрознавства та акторської майстерності. Він провадив з харків’янами телефонні перемовини, разом із студентами зустрів їх і розмістив. Одна з умов угоди передбачає, що сторона, яка приймає, забезпечує проживання і надання відповідної театральної сцени. На жаль, я особисто не зміг їх зустріти, бо від’їхав до Москви з шевченківським концертом, а коли повернувся, встиг побачити виставу “Талан”, зустрівся зі студентами. У день їхнього від’їзду ми ознайомили гостей із залами та технічним обладнанням факультету культури і мистецтв. Потім вони випили каву в нашому кафе “Діалог” і були дуже задоволені зустріччю із студентами та оглядом приміщення факультету.
– Коли львів’яни здійснять візит у Харків?
– Плануємо таку поїздку в новому академічному навчальному році.
Харківські студенти на сцені. Вистава “Одруження”
– Наші студенти демонструватимуть свої дипломні вистави?
– Цього року в нас немає випускного курсу акторів драматичного театру (випуск – в акторів-лялькарів). Тому поїдуть, напевне, студенти третього курсу, що навчаються на базі Першого українського театру для дітей та юнацтва, адже вони приймали харків’ян на своїй сцені, опікувалися гостями, і тепер вирушать до Харкова й покажуть курсову роботу.
– Які можливості постають перед студентами під час таких зустрічей?
– Можна сказати, що ці зустрічі мають кілька пластів. Перший пласт, звісно, суто професійний, навчальний – студент приїжджає і грає перед публікою виставу. Другий пласт – ознайомлення з іншим регіоном України. Львів – не Луганськ, не Донецьк і навіть не Київ, це щось інше, і харків’янам цікаво побачити місто, в якому колись працювали Лесь Курбас, Мар’ян Крушельницький, Амвросій Бучма, Софія Федорцева – видатні галицькі актори, які залишили помітний слід у театральній культурі Харкова і були викладачами харківських театральних шкіл, ознайомитися з батьківщиною цих людей, з Галичиною. Тому для них приїзд мав і культурно-історичне значення. Вони побачили зовсім інше місто, нетипове для східної України, інших людей, що в повсякденному житті вільно розмовляють українською мовою – в університеті, на вулиці, в кафе. Це для них теж велике пізнання державності. Третій пласт – знайомство зі студентами, спільні прогулянки містом, відвідування вистав, їх обговорення… Вважаю, що це дало їм поштовх для розуміння і становлення своєї особистості – і людської, й мистецької. Думаю, так само буде і з нашими студентами, коли вони поїдуть і побачать Харків – індустріальний Харків з прекрасним пам’ятником Тарасові Шевченку, колишню столицю, побачать степові простори, відчують їх подих, пізнають людей, їхні труднощі, мрії і надії, адже це неподільна частка нашої України.
– Недавно Ви стали лауреатом Шевченківської премії. Це, безумовно, великий здобуток. Поділіться своїми враженнями…
– Це наче уві сні. Здається, що ти ще спиш. Приємний гарний сон, який мав свої труднощі, свою дорогу, яку ти долаєш, ідучи, і не знаєш, чи вийдеш із того сну… І виходиш на простір, де є сонце, радість, приємна погода. Наразі перебуваю однією частиною свого єства ще там, у сні. Без сумніву, це найвища нагорода в царині культури і мистецтва. Бути лауреатом цієї премії – почесно. Це не тільки підсумовує якийсь етап роботи, за який тобі вручають премію, але, гадаю, підбиває підсумок усієї твоєї мистецької і суспільної діяльності. Тут усе вкупі. Митець як людина – неподільний.
– Чого побажаєте своїм студентам?
– Праці. Праці і віри в те, що через працю, через постійну роботу над собою вони досягнуть найвищих нагород і визнань у мистецтві, бо без щоденної праці над собою це неможливо.
Розмову вела Богдана Баюнова,
Студентська інформаційна мережа