Цього року виповнюється 100 річниця заснування Інституту музикології Львівського університету – другої (після краківської) кафедри музикознавства у довоєнній Польщі (заснованої 1911 р. львів’янином професором Здіславом Яхимецьким) та однієї з найпомітніших серед європейських університетських музикологічних інституцій. Сьогодні, з нагоди поважної історичної перспективи, ми можемо гідно оцінити чин професора Адольфа Хибінського та створеної ним в Університеті музикознавчої школи, яка заклала підвалини польського та українського музикознавства.
Отож, 1912 року у Львівському університеті при філософському факультеті польським музикологом-медієвістом, етнографом та музичним критиком Адольфом Хибінським була створена кафедра (Заклад) музикології. Хибінський був вихованцем мюнхенської школи А. Зандберґера і переніс європейську класичну наукову методологію та методи організації музикології як науково-дослідної дисципліни на ґрунт Львівського університету. Це дало можливість організувати педагогічну і наукову роботу на високому рівні та продовжити традиції європейського музикознавства у Галичині.
Ще у грудні 1907 року, перебуваючи у Мюнхені, де працював над закінченням докторської та написанням і виданням габілітаційної праці, Хибінський отримав лист від декана філософського факультету Львівського університету професора В. Брухнальського з проханням якнайшвидше ґабілітуватися як доцент музикології у Львівському університеті. Вперше думку про створення кафедри музикології у Львівському університеті подав професор Ян Болоз-Антонєвич, який у своїх листах теж наполягав на якнайшвидшому приїзді Хибінського до Львова.
У вересні 1912 року Адольф Хибінський приїжджає у Львів, де габілітується як приват-доцент історії та теорії музики філософського факультету на підставі праці “Мензуральна теорія в польській музичній літературі першої половини ХVІ ст.” З 1 листопада 1912 року А. Хибінський розпочинає свою працю у Львівському університеті як приват-доцент і викладач історії та теорії музики.
Хибінський отримав т. зв. Lehrauftrag – лекції та практичні заняття в кількості 4 години на тиждень за гонорар приблизно 100 крон у місяць. Викладав спочатку в старому приміщенні університету на вулиці Миколая (тепер вул. М. Грушевського), пізніше у приміщенні фізичного Закладу на вулиці Длуґоша, 27 (нині вул. Св. Кирила і Мефодія). Там було виділено дві невеликі кімнати і кухню, переобладнану у кабінет. Влітку 1913 року облаштування було закінчено і перший у Галичині музикологічний Заклад був готовий до праці як автономна науково-педагогічна інституція на зразок німецьких одноособових музикологічних кафедр із відповідним інвентарем і бібліотекою. Обов’язки бібліотекаря виконувала студентка Броніслава Вуйцік, разом із якою Хибінський упорядкував інвентар і картотеку. Ілюструвати лекції допомагали студентки Стефанія Лобачевська (вона вчилася як піаністка в консерваторії Галицького Музичного Товариства у Вілема Курца), Гелена Пайґертувна, а також Броніслава Вуйцік.
З 1916-1917 року кількість лекцій було збільшено до 5 годин у тиждень, і Заклад музикології отримав нове приміщення на вулиці Міцкевича, 5. Кожного року в Заклад музикології університету зголошувалася значна кількість осіб, котрі хотіли вивчати музикологію (це 25-30 осіб), але після екзаменаційної бесіди з професором приймали лише кілька студентів. Студент, який бажав здобути музикологічну освіту в університеті, мусив мати той мінімум знань, без яких неможливо відразу розпочати наукову роботу, а саме: 1) знання гармонії (теоретичне і практичне); 2) знання теорії музики; 3) знання латинської мови; 4) знання принаймні однієї сучасної іноземної мови (німецької або французької). Високі вимоги на вступному екзамені впродовж навчання забезпечували належний рівень студентів, який був вихідним пунктом для формування майбутніх учених.
Особливого значення в навчальному процесі надавалося самостійній роботі студентів з опрацювання музикологічної літератури на іноземних мовах і практичним заняттям із музичної палеографії, гармонії, поліфонії, аналізу музичних форм. У своїй педагогічній роботі Хибінський багато уваги приділяв аналізові джерел і композиторської техніки, виховував у своїх студентів культ джерелознавства та фактографії. На практичних заняттях із музичної палеографії вивчалася історія нотації, генерал-басу. Проводилися практичні заняття з герменевтики, на яких читали й обговорювали теоретичні трактати ХV-ХVІ століть – Тінкторіса, Де Парейя, Ґафурі, Себастьяна Фельштинського.
У період 1912-1939 рр. на кафедрі музикології Львівського університету навчалися Броніслава Войцік (пізніше Вуйцік-Кеупрулян), Ян Юзеф Дуніч, Зоф’я Лісса, Мар’я Щепанська, Стефанія Лобачевська, Гієронім Файхт, Адам Збігнєв Лібгарт, Йосип Хомінський, Антоніна Возачинська, Александер Франчкевич, Ярослава Колодій, Марія Білинська, Ярослав Маринович, Борис Кудрик, Мирослав Антонович, Володимир Божик, Осип Залеський, Стефанія Туркевич-Лукіянович.
Навчальна робота на кафедрі музикології Львівського університету була організована Адольфом Хибінським за зразком одноосібних німецьких музикологічних інститутів як автономна науково-педагогічна інституція. Існувала чітко налагоджена ступенева система навчання, що передбачала лекційний виклад матеріалу та практичні форми роботи, мета яких – залучити студентів до дослідницького процесу в різних ділянках музичної науки. Основним завданням студій було виховання у студентів історичного типу мислення методами пізнання як методологічних стратегій суміжних наук, так і іманентних властивостей музичного мистецтва.
Першими науковими дослідженнями на новоствореній кафедрі були праці Стефанії Лобачевської про Сathemerinon Вольфґанґа Греффінґера, німецького композитора початку ХVІ століття (цю цінну пам’ятку відшукав Хибінський в бібліотеці Оссолінських) та Броніслави Вуйцік про польські танці Йогана Фішера, німецького композитора кінця ХVІІ – початку ХVІІІ століття, надруковані у “Kwartalniku Muzycznym” у 1914 році. Це були перші студентські роботи, опубліковані у фаховому виданні.
Тільки за період 1932–1938 роки музикологію вивчало 50 студентів, було написано 9 маґістерських і 13 докторських праць. Лише в часописі Kwartalnik Muzyczny з 1928 до 1932 рр. було надруковано тридцять наукових праць львівської школи музикології. 1938 року було організовано видавництво музикологічної кафедри університету і вийшов друком перший номер Львівських праць музикологічних з докторами Я. Ю. Дуніча (Lwowskie rozprawy muzykologiczne. Wydawnictwo zakiadu muzykologicznego uniwersytetu Jana Kazimierza. Seria I, Nr I,. Jan Jyzef Dunicz “Adam Jarzkbski I jego Canconi e Concerti z r. 1627”). Усі студенти кафедри музикології були членами Наукового музикологічного товариства студентів (Koło Naukowe Muzykologiczne Studentów), куратором якого був проф. А. Хибінський. Це товариство діяло до останнього року заснування Закладу музикології у Львівському університеті.
Результатом науково-педагогічної діяльності А. Хибінського на кафедрі музикології Львівського університету стало формування львівської музикологічної школи як цілісного науково-дослідного напряму у польському й українському музикознавстві. Його вихованців об’єднала спільність наукової традиції, що продовжила європейський напрям розвитку музикології кінця ХІХ – першої третини ХХ століття, оперта на філософсько-етичні принципи новочасного університету. Характерними ознаками львівської школи Хибінського були широкий гуманітарний світогляд, бачення історичної перспективи у дослідженні музичних явищ, єдність методологічної позиції, досконале володіння науковими методами досліджень як власне музикологічними, так і притаманними цілому комплексу гуманітарних дисциплін, об’єктивність і критичність в опрацюванні матеріалу, прагнення до самоосвіти.
Наукову діяльність львівської музикологічної школи умовно можна розділити на два періоди – до 1941 року, поки існувала кафедра музикології Львівського університету як науковий дослідний центр, а пізніше кафедра історії музики у Львівській державній консерваторії, що об’єднували навколо себе учнів і працівників кафедри, та період післявоєнний, коли кафедра припинила своє існування і багато вихованців Хибінського в силу політичних обставин покинуло Львів.
Якщо в перший період основним напрямом наукових досліджень львівської школи Хибінського була медієвістика (розвиток національних музикознавчих шкіл в Європі цього часу базувався саме на вивченні насамперед власної давнини, і цей напрям випадково був пріоритетним в дослідженнях самого професора), то повоєнний період демонструє широкий спектр наукових інтересів львівських музикологів. Вони охоплюють як проблеми польської та європейської медієвістики (М. Щепанська, Я. Ю. Дуніч, Г. Файхт, М. Антонович, Й. Хомінський) , так і музичної естетики, соціології та психології (З. Лісса, С. Лобачевська), музичної культури кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Б. Вуйцік-Кеупрулян, С. Лобачевська, З. Лісса, Й. Хомінський, Г. Файхт), етнографії (Б. Вуйцік-Кеупрулян, А. Возачинська) та музичної україністики (М. Антонович, М. Білинська, О. Залеський), джерелознавства та бібліографії (Я. Колодій) і теорії музики (Й. Хомінський, А. Франчкевич).
Після Другої світової війни саме учні професора А. Хибінського відновлять або започаткують музикознавчі кафедри у Кракові, Варшаві та Вроцлаві і відіграють провідну роль у повоєнній музикознавчій науці Польщі, про що згадує сам професор у листі до М. Антоновича: “Як бачите, моя праця у Львові не пропала на марне. Львів окуповує музикологія в наших університетах. Професором музикології Варшавського університету стала доцент доктор Зоф’я Лісса, а доцентом – Й. Хомінський. 15 вересня 1946 року засновує кафедру музикології при Вроцлавському університеті Гієронім Файхт, а у Кракові працює доктор Стефанія Лобачевська – “отже, усі з вулиці Міцкевича”. У 1934 р. у Кракові габілітувалася Б. Вуйцік-Кеупрулян на підставі праці “Становище музикології в системі наук” (1934) і розпочала заняття в Ягеллонському університеті у 1935 році. У післявоєнний період у Кракові працював Александер Франчкевіч, у Вроцлаві Антоніна Возачинська”. Зоф’я Лісса з того приводу напише в одному з листів до проф. Хибінського: “Так то “брунькує” давня львівська музикологія і пан професор може бути гордий, що то все вийшло з його Закладу”.
У Львівському університеті під керівництвом А. Хибінського вивчали музикологію і українські студенти: композитор і теоретик Нестор Нижанківський, музикознавці Борис Кудрик, Осип Залеський, музикознавець, диригент та оперний співак Мирослав Антонович, музикознавці Ярослава Колодій, Марія Білинська, Ярослав Маринович, Яків Козарук, Рожа Смеричинська-Шуль, композитор і музикознавець Стефанія Туркевич-Лукіянович, співак і диригент Володимир Божик.
Після ліквідації кафедри у 1939 році та пізніше у зв’язку з подіями Другої світової війни частина українських учнів Хибінського емігрувала за кордон і там продовжила музикологічну освіту та наукову працю, інші в умовах ідеологічного тиску не змогли реалізувати себе повною мірою як науковці, дехто був знищений фізично у результаті політичних репресій. Однак усі українські вихованці професора А. Хибінського присвятили свою наукову діяльність музичній україністиці, опираючись на засади науково-освітньої методології європейської академічної освіти.
Заклад музикології існував у Львівському університеті до 31 грудня 1939 року, однак із початком Другої світової війни музикознавчі студії в університеті було ліквідовано, а Заклад музикології завдяки потужному науковому потенціалу та високому рівню фахової підготовки студентів став одним із тих наукових установ, на базі яких був створений музикологічний факультет Львівської державної консерваторії.
26 березня 2004 року відкриттям факультету культури і мистецтв відновлено мистецьку освіту у Львівському національному університеті імені Івана Франка. А 1 вересня 2011 року наказом Ректора професора Івана Вакарчука створено кафедру музикознавства як продовження львівської університетської музикологічної традиції напередодні її столітнього ювілею. Очолив новостворену кафедру доктор мистецтвознавства, професор Юрій Медведик (цікаво, що за основним предметом своїх наукових досліджень він також, як і професор А. Хибінський, – музичний медієвіст). І подібно до традиційного кола зацікавлень львівського музикознавства працівники кафедри займаються, окрім медієвістики, проблемами філософії музики (професор О. Козаренко, доцент С. Салдан), історією європейської та української музики (доцент Т. Дубровний, ст. викладач О. Кушніренко), музичною фольклористикою (ст. викладачі О. Коломиєць, В. Пасічник).
З нагоди 100-літнього ювілею львівського музикознавства кафедра готує Міжнародну наукову конференцію за участю провідних учених України, Польщі, Словаччини, Бельгії, Німеччини та Росії, де у трьох тематичних секціях упродовж 1 – 3 жовтня 2011 року будуть розглянуті актуальні проблеми сучасного музикознавства, а відкриється конференція у Міжнародний день музики Пленарним засіданням та гала-концертом за участю викладачів і студентів факультету культури та мистецтв. Цікавим доповненням до програми конференції стануть концертні програми 2 – 3 жовтня, коли робота секції “Лисенкознавчий дискурс і сучасні проблеми українського музикознавства” завершиться годиною фортепіанної музики у виконанні професора О. Козаренка, а секція філософії музики буде “коронована” унікальною концертною програмою з творів львівських композиторів-музикознавців (адже у Львові майже всі композитори, – а серед них і учні А. Хибінського, – традиційно є співмірними музикознавцями: приміром, як С. Людкевич, В. Барвінський, М. Антонович, Н. Нижанківський, С. Туркевич-Лук’янович та інші). Отож, запрошуємо університетську громаду на заходи зі вшанування столітнього ювілею Інституту музикознавства, який відкрив нові сторінки у світовій музичній науці.
Олександр Козаренко, професор,
декан факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка
Уляна Граб, доцент,
ЛНМА ім. Миколи Лисенка
Заходи з відзначення 100-ліття заснування Інституту музикології Львівського університету
Львівський національний університет імені Івана Франка
Наукове товариство імені Тараса Шевченка
Століття львівського музикознавства
(Міжнародна конференція до ювілею заснування Інституту музикології Львівського університету)
1-3 жовтня 2012 р.
1 жовтня
Пленарне засідання ab initio “Львівське музикознавство”
Дзеркальна зала Університету (14.30 – 17.30)
Святковий гала-концерт за участю студентів та викладачів факультету культури і мистецтв
Актова зала (18.00 – 20.00)
2 жовтня
І Секційне засідання
“Актуальні питання сучасної музичної медієвістики” (до 80-річчя професора О. С. Цалай-Якименко)
Аудиторія ім. А. Хибінського (10.00 – 13.00)
ІІ Секційне засідання
“Лисенкознавчий дискурс і явища історії української музики” (до 170-ліття М. В. Лисенка)
Аудиторія ім. Леся Курбаса (15.00 – 18.00)
Концерт фортепіанної музики М. Лисенка у виконанні професора О. Козаренка
Актова зала ім. А. Кос-Анатольського
3 жовтня
ІІІ Секційне засідання
“Філософія музики і львівська музикознавча школа”
Аудиторія 1 (10.00 – 13.00)
Закриття конференції
Концерт з творів львівських композиторів-музикознавців за участю студентів та викладачів факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка
Актова зала ім. А. Кос-Анатольського (15.00 – 17.00)