Писачок, олівець, гумка… Якщо ви думаєте, що ці речі потрібні лише на парах, то дуже помиляєтеся. За допомогою саме цих предметів людина може створити маленьке диво, основна складова якого – яйце.
Писанка… Скільки зусиль потрібно докласти майстрині, щоб лінія була рівненькою, а квіточка – гарненькою! Не так просто, як здається, коли спостерігаєш за рухами умільця. Це ціле мистецтво, безупинна гра лінії і фарби… Знаю з власного досвіду, що не так просто створити писанку. Професор кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики О. Сербенська зазначила: “Усі ми різні, і в кожного своє бачення світу. А писати писанку – означає творити, виявляти своє я”.
Отож, аби спудеї змогли виявити себе, свою неординарність, Центр культури і дозвілля “Лис Микита” організував у подвір’ї Університету Свято Сонця в центрі Сонячної системи. Однією зі складових свята був майстер-клас із писанкарства, у якому змогли взяти участь усі охочі. Хоча Великдень минув, ініціатори заходу намагалися відтворити передвеликодню метушню й зробити яскравішими студентські будні, надати їм нових барв, неповторності. Тому, за словами культорганізатора Центру культури і дозвілля “Лис Микита” Cоломії Крукеницької, тим, хто ще не вміє, запропонували навчитися малювати писанки. Майстер із писанкарства (а за сумісництвом – психолог) Роксоляна Ортинська допомагала новачкам правильно “творити” лінію. Основні вимоги до початківців – бажання та витримка, яких, вочевидь, нікому з присутніх не бракувало. 
Хлопці та дівчата старанно виводили лінії, малюючи свій візерунок… Бджолиний віск… писачок… порух руки, і от уже на столі красується вона, диво-писанка… З другої спроби, майже “з набитої руки”, лінії виходять рівнішими, гармонійнішими, і ми, новачки, почуваємося краще в незвичній для нас епопеї. Найважче чекати, коли писанку занурять у фарбу і вже через 10–15 хвилин у руках опиниться майже витвір мистецтва, твій витвір. За годинку-дві ми стали підмайстрами з писанкарства, навчилися основних елементів цієї непростої справи, добре попрактикуватися. Тих, хто займається писанкарством професійно, – небагато, і це не тішить… “Для українців не вміти малювати писанку – ненормально… Адже це те саме, що носити вишиванку, святити писанки, це наше, рідне…”, – підкреслює Роксоляна. Від себе хочу додати: не бійтеся розписувати писанки, бо для цього не потрібен якийсь особливий талант, адже писанку малюють не руки, а душа…
Мар’яна Іванців,
Студентська інформаційна мережа
Фото Олега Гордійчука
Відгуки учасників свята
Людмила Солинка, студентка 2 курсу історичного факультету:
– Враження надзвичайно позитивні. Знаю, що писанкарство – дуже важка робота, і сьогодні на майстер-класі в цьому переконалася. Дотепер писанок ніколи не малювала, але дуже тішуся, що потрапила сюди, було дуже цікаво. Якщо колись ще випаде нагода намалювати писанку, обов’язково скористаюся.
Володимир Мишолівський, гість свята:
– Писанок раніше не малював. Проте дуже сподобалося, і планую надалі розписувати. Наша культура – українська. І це – один з видів народного мистецтва. Це наші традиції. А загалом писанкарство – зародження чогось світлого, нового…
Ганна Йосипівна, інженер в ЛНУ ім. Івана Франка:
– Дуже приємно було відвідати майстер-клас. Хороша майстриня добре мені все пояснила. Я дуже позитивно ставлюся до національних традицій і символіки, бо вважаю себе патріотом України. Планую навчити внука малювати писанки. Саме заради цього прийшла.
Оксана Довбуш, студентка 5 курсу англійської філології:
– Випадково проходила і вирішила спробувати. Мені сподобалося, хоча думала, що нічого не вийде. Дуже люблю Великдень і всі традиції, пов’язані з ним. Думаю, наступного року обов’язково ще раз спробую намалювати писанку.
Володимир Гребенюк, студент 1 курсу факультету журналістики:
– Дуже цікаво, гарно організовано захід. Але чомусь усередині Університету – це мені не подобається. Ішов на тренування, побачив знайому, і тепер тут. Писанкарство – хороше і цікаве заняття, хоча буває лише раз на рік.
Володимир Данилів, студент 4 курсу факультету культури і мистецтв:
– Дуже позитивні враження від майстер-класу. Хоча не вперше малюю писанку і, думаю, не востаннє, але на такому заході досі не був. Писанкарство – хороша традиція. Головне не те, що і як малюєш, а яку енергію вкладеш і одержиш. Тут хороші люди, тому все має бути добре.
Підготувала Мар’яна Калина