Інсигнії (клейноди) – це спеціальні відзнаки влади. У давнину володарі мали корони, берла (скіпетри, жезли), мечі, булави, дорогий одяг і т. ін. Середньовічні університети Європи теж виробили традицію власних символів гідності: печатки, берла, нагрудні ланцюги, перстні, медалі, тоги. Університетські регалії за своїм значенням прирівнювалися до королівських. Зразком для польських вищих шкіл були ректорські берла Ягеллонського університету у Кракові й Академії в Замості. У Литві таким еталоном були берла Вільнюського університету. Відповідні атрибути влади, честі й автономії впродовж століть мав і Львівський університет.
Коли з’явилися і якими були перші берла ректора і деканів університету у Львові достеменно не знаємо. Принаймні у фундаційному документі 1661р. вони не згадуються. Чи не найдавніші відомості про цього роду інсигнії датуються 11 грудня 1759 р., коли після багатолітніх суперечок щодо правового становища Львівської академії (університету) король Август ІІІ і папа римський Климентій ХІІІ підтвердили її права та відбулось урочисте відкриття з присвоєнням докторських ступенів. Тоді Домінік Верещака свого спеціального ректорського берла ще не мав, але вручив кожному новому докторові по золотому перстневі та позолоченому берлу. Під час церемонії ректор львівської кафедральної школи Ян Канти Янкевич подав голос протесту проти акту, який відбувався. За це ксьондз був побитий щойно отриманим докторським берлом поета Францішка Карпінського. На щастя, Янкевича скоро випровадили з костьолу.
1772р. Галичина була приєднана до Австрії, орден єзуїтів скасований і, відповідно, припинила діяльність Львівська академія.
Відновив Львівський університет імператор Йосиф ІІ. Ректором було призначено Антонія Вацлава Бетанського. Напередодні інавґурації австрійський монарх подарував відзнаки (інсигнії) для ректора та деканів чотирьох факультетів: золоті ланцюги і срібні жезли (берла), а також надав кошти для пошиття мантій (тог) посадовим особам. Урочисте відкриття навчального року відбулося 16 листопада 1784 р.
Внаслідок політичних змін у Європі 1805 – 1817рр. Львівський університет був зреформований у ліцей.
17 серпня 1817р. цісар Франц І повернув статус університету. Урочистості відбулися 4 листопада 1817 р. Щоправда, інавгурація ректора університету та наступні представлення факультетів були проведені без усіх належних для цієї церемонії інсигній та атрибутів. Жезли (берла), оздоблені сріблом і виготовлені у Відні ще в 1811 р. майстром Йозефом Вьортом, було надіслано поштою лише в 1819 р. Два срібні ключі, червоне сукно, 24 крісла і килим довелося терміново докуповувати майже перед початком урочистостей.
Під час великої пожежі університетської будівлі, що трапилася 2 листопада 1848 р., установчі дипломи, печатки і берла були настільки пошкоджені, що їх не можна було використати в якості підтверджувальних документів і для урочистих церемоній. Вони могли бути придатними тільки для зберігання серед університетських скарбів як безцінні пам’ятки.
9 і 21 січня 1850 р. академічний сенат звернувся у міністерство віровизнань і освіти та до імператора Франца Йосифа І з проханням виготовити нові дипломи, печатки і берла. Міністр віровизнань і освіти своїм указом від 3 лютого 1850 р. розпорядився передати до Відня наявні рештки цих інсигній і по можливості відбитки загублених печаток. 12 лютого 1850 р. академічному сенатові ставиться вимога пред’явити відбитки печаток і додати список решток інсигній із зазначенням умов зберігання. 18 лютого 1850 р. сенат відповів, що цю вимогу виконати не може, бо латунні та срібні печатки загубилися, збереглися тільки їхні відбитки. Список, якого вимагала крайова президія, був наданий із приміткою, що наявне берло філософського факультету, на щастя, повністю збереглося і тому не потребує виготовлення, і що пізніше було знайдено пошкоджену насадку до одного наявного, хоч і зіпсованого берла юридичного факультету.
6 січня 1861 р. прийнято рішення “терміново клопотати про якомога швидше люб’язне повернення обох зовсім непошкоджених факультетських берлів або жезлів педеля, а також берла ректора і жезла філософського факультету для використання під час усіх урочистостей, в яких університет і його факультети беруть участь як корпоративні інституції, тому що, з одного боку, берло ректора відрізняється від факультетських жезлів особливою і відмінною формою, а тому воно не може служити зразком для кожного з них. Таким чином, для цієї мети не підходить і не потрібне, але, з другого боку, це стосується також жезла педеля філософського факультету у порівнянні з жезлами решти факультетів, оскільки орнаменти й емблеми на кожному факультетському жезлі інші і в даний час у випадку з юридичним факультетом зображають вгорі Феміду з терезами та мечем, а на жезлі теологічного факультету – 4 євангелістів зі своїми символами.”
Врешті, у 1862 р. віденським золотарем Едвардом Шіффером берла було зроблено. Зразком для їхнього виготовлення послужили берла університету у Відні. Інсигнії зроблені зі срібла, частково позолочені. Ректорське берло має завершення у вигляді цісарської корони й оздоблене коштовним камінням. Берло юридичного факультету, як уже згадувалося, прикрашене фігуркою Юстиції (Феміди), а філософського – св. Катерини Александрійської.
З правової точки зору щодо повернення інсигній Львівському університету заслуговує на увагу такий пункт: “Оскільки відносно також цього повідомлення не було до тепер прийнято жодного рішення, і розпуск високого міністерства освіти, який тим часом відбувся згідно з розпорядженням Його імператорсько-королівської Величності, викликав у академічного сенату побоювання, що внаслідок якоїсь випадковості або чийогось недогляду ця у будь-якому відношенні надзвичайно цінна власність тутешнього імператорсько-королівського університету, як ознака і пам’ятка найвищої милості, може зберігатися в іншому місці, і тому в тій чи іншій мірі можуть бути порушені права власності, то академічний сенат, який нижче шанобливо підписався від імені цілого університету, вважає за потрібне звернутися з найнаполегливішим проханням до високого міністерства, щоб воно милостиво зволило повернути інсигнії і відзнаки Львівського університету в їхньому теперішньому частково пошкодженому стані, яких нам боляче бракує протягом 12 років, і відповідним чином потурбуватися про їх відновлення. Якщо ж і дане прохання так само, як попередні, залишиться без успіху, то Львівський університет залишає за собою право вживати на свій розсуд подальші безпосередні заходи з метою повернення своєї власності і вимагати відповідну компенсацію з боку винних за заподіяння шкоди.”
Коли саме і в який спосіб інсигнії були повернуті в університет, належить ще дослідити. Вимагають наукового вивчення істориками і такі питання, як обставини зберігання інсигній Львівського університету під час Першої світової війни, їхнє вивезення за кордон і реституція.
Багато досі невідомого і прихованого сподіваємося дізнатися і від учених із Кракова та Вроцлава. 2009 р. у Вроцлавському університеті експонувалися три берла з Львівського університету. Зараз вони зберігаються в Ягеллонському університеті.
Юрій ГУДИМА,
завідувач Музею історії Львівського національного університету імені Івана Франка