Цього року у львівському видавництві “Кальварія” вийшло друком видання, яке для багатьох читачів відкриває нові обрії американської прози, – антологія американської жіночої малої прози під промовистою назвою “Безіменна”. Задум належить Надії Поліщук, доценту кафедри світової літератури Львівського національного університету імені Івана Франка, яка присвятила свою наукову працю дослідженню англомовної феміністичної прози. Цікавим є той факт, що над цим виданням, окрім професіоналів (редакторів, видавців, літературознавців тощо), працювала група студентів кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету. Для більшості студентів це була перша спроба зазирнути в царину перекладацького процесу та торкнутись слова в двох різних мовах.
Мабуть, цікавим є сам задум. Надія Юріївна розповідає, що ідея виникла як результат викладацької роботи, зокрема завдяки курсові лекцій з американської літератури XIX-XX ст. Розширюючи цей курс, вона натрапила на низку цікавих та неоднозначних постатей американських письменниць, які є досить відомими англомовному читачу, але, на жаль, на той час зовсім незнані українському, насамперед через відсутність перекладів. Відтак і виникає бажання донести їхній голос до української читацької аудиторії.
Підбір авторів, звичайно, не є абсолютно вичерпним, однак пропонує читачеві цікаву жанро-стильову палітру жіночої малої прози США. Всі твори розміщені в хронологічному порядку, що демонструє найперше їхню тематичну динаміку. Хоча до антології і входять твори виключно письменниць, не можемо говорити про феміністичний характер цієї збірки з позиції протесту, а радше про різностороннє акцентування на постаті жінки як такої.
До антології увійшло 11 авторів. Чи є це число символічним, а чи випадковим? Надія Поліщук пояснює, що ядро антології становить число 10, яке символізує певну завершеність, цілісність, + 1, що є деяким поглядом вперед, новим кроком, а відтак пропонує подальшу динаміку розвитку, перспективу в майбутнє. Проте не можемо сказати, які твори входять до десятки, а що є тим “новим кроком”, – кожен читач має можливість визначити це для себе.
Не можна оминути увагою назву антології, яка відображає суть задуму. Безіменна (за однойменним оповіданням Мексін Гонґ Кінґстон) – це водночас і деяке метафоричне трактування постатей письменниць в українському читацькому просторі, і відблиск тематичної специфічності творів другої половини ХХ століття (найперше мається на увазі чинник багатокультурності, який часто вводить особистість у внутрішній конфлікт).
Обсяг творів дозволив студентам максимально докладно вивчити тематичні, стилістичні, лексично-лінгвістичні та інші аспекти запропонованих зразків малої прози, хоча не можна говорити про легкість цього досвіду, а радше навпаки. Мені, як перекладачу-початківцю, довелось заново відкривати безліч нюансів функціонування слова в обох мовах, досліджувати текст не лише на вербальному рівні, але найперше на рівні сприйняття, емоційного наповнення, на рівні враження, яке він справляє на мене, як читача. Висловлюємо подяку редактору та співперекладачу Уляні Потятиник, яка на час роботи над антологією була нашим наставником та вчителем перекладацького ремесла.
Відтак антологія є першою спробою (за час підготовки антології до друку в журналі Всесвіт за 2011 рік, № 7-8 виходить оповідання Урсули Ле Ґуїн “Ті, хто покидають Омелас” в перекладі Орисі Божко) ознайомити українського читача із незнаними досі американськими постатями малої жіночої прози. Маємо надію, що незабаром сформується нове потужне покоління перекладачів, яке зможе знову підняти на якісно новий рівень мистецтво перекладу та збагатити нашу культуру новими світовими тенденціями та шедеврами художнього слова.
Надія МАТВІЇВ,
асистент кафедри перекладознавства і конструктивної лінгвістики ім. Г. Кочура