На відзначення ювілеїв Стефана Банаха – визначного математика, лідера Львівської математичної школи, кожні 10 років, починаючи з 1982 р., у Львові організовувалися математичні конференції. Цьогорічна конференція, присвячена 120-річчю від дня народження Стефана Банаха, відбувалася з 17 по 21 вересня у Львівському національному університеті імені Івана Франка та Національному університеті “Львівська політехніка” і перевершила усі попередні конференції як за кількістю учасників (понад 350 математиків, які представляли 21 країну), так і за охопленням тематики, дотичної до досліджень Стефана Банаха та його колег з львівської математичної школи: теорія банахових просторів, топологія, топологічна алгебра, алгебра, комплексний аналіз, теорія ймовірностей, теорія операторів, диференціальні рівняння і математична фізика. Вагома частина доповідей була присвячена історії математики. Зокрема, перша доповідь конференції, яку виголосили Роман Дуда, автор відомої монографії “Lwowska Szkoła Matematyczna” (Вроцлавський університет), та Ярослав Притула (ЛНУ ім. Івана Франка), стосувалася особистості Стефана Банаха та Львівської математичної школи. Різним аспектам історії та філософії Львівської математичної школи були присвячені також доповіді Мирослава Горбачука (Інститут математики, Київ), Романа Муравського, автора монографії “Filozofia matematyki. Zarys dziejów” та антології “Filozofia matematyki. Antologia tekstów klasycznych” (Познанський університет), Леха Маліґранди (відомого дослідника історії математики з Швеції) та Михайла Зарічного, одного з авторів цих рядків, який у своїй доповіді скористався змогою розповісти математикам різних країн про роль праць видатного українського математика Мирона Зарицького у становленні основ топології. Зазначимо тут, що особистості Зарицького і Банаха пов’язує також і спільна праця у деканаті – Зарицький був заступником Стефана Банаха – декана фізико-математичного факультету. Згаданими вище доповідями історико-філософського характеру розпочинався кожен конференційний день в Актовій залі університету. Інші доповіді, призначені для усіх 350 учасників, були присвячені розв’язанню актуальних математичних проблем, зокрема доповідь Анатолія Кусраєва (автора численної кількості монографій з функціонального аналізу з Владикавказа, Росія) про банахові гратки та булево-значні моделі, Володимира Кадеця (відомого математика з Харкова, сина Михайла Йосиповича Кадеця, якому була присвячена секція банахових просторів на цій конференції) про ряди у банахових просторах, Андрія Бондаренка (молодого математика з Києва та Барселони) про розв’язок відомої проблеми про сферичні дизайни (за яку він отримав престижну премію Наукового Товариства імені Шевченка в Америці), та Робера Коті (відомого математика, нашого частого гостя з Парижа) про розв’язок класичної проблеми Юліуша Шаудера про нерухому точку, історія якої сягає часів Львівської математичної школи міжвоєнного періоду. Після цих двох лекцій (історико-філософського та загальноматематичного характеру) робота конференції продовжувалася у двох мегасекціях, одна з яких об’єднувала секції банахових просторів, топології, топологічної алгебри та алгебри, а інша – секції комплексного аналізу, теорії ймовірностей, теорії операторів та диференційних рівнянь. На мегасекціях було проголошено загалом двадцять 40-хвилинних доповідей провідними фахівцями з 11 країн. Після обідньої перерви (під час якої учасники конференції могли ознайомитися з визначними пам’ятками Львова) робота продовжувалася у 8 секціях (банахові простори, топологія, топологічна алгебра, алгебра, комплексний аналіз, теорія ймовірностей, теорія операторів, диференційні рівняння), де було проголошено сумарно 280 доповідей. Серед таких доповідей були і доповіді з історії математики, зокрема Ігор Гуран розповів про Юзефа Шраєра, учня С. Банаха, творця теорії топологічних груп, Тарас Банах та Ярослав Притула – про докторську дисертацію Сали Вайнльос, незаслужено забутої учениці Штейнгауса, Галина Чуйко – про початок наукової біографії Станіслава Мазура. Як відомо, запис С. Мазура у Шотландській Книзі, датований 1936 роком, обіцяє живого гусака за розв’язок проблеми апроксимації (близької до проблеми існування базису в довільному банаховому просторі). Цю проблему у 1972 році негативно розв’язав шведський математик Пер Енфло. Процедура вручення живого гусака відбувалася у помешканні родини Желязків з Варшави. При цьому приготуванням гусака займалася дружина професора Желязка, Ганя Желязко, яка була присутня на конференції і розповіла про цю історичну подію, даючи можливісь молодим учасникам конференції доторкнутись до живої легенди. Про математичні аспекти проблеми апроксимації та існування базису в банахових просторах розповідала на конференції Ева Оя, лідер естонської школи з геометрії банахових просторів.
Оскільки Стефан Банах спершу працював у Львівській Політехніці, а потім у Львівському університеті, частина конференційних засідань відбувалася у актовій залі Львівської Політехніки, прикрашеної розписами відомого художники Матейка. Під час перерви піж пленарними доповідями відбулася “Музична пауза”, тобто виступив камерний оркестр “Віртуози Львова”, знаменитий колектив, що є однією з окрас нашого міста. Серед творів, що їх виконали музиканти, був один, безпосередньо пов’язаний з математикою. Це – симфонічне рондо Богдана Котюка “Повертаюсь у Львів” на тему одного з авторів цих рядків – математика за фахом. Наші гості також побували на екскурсіях в історичному центрі Львова та його знаменитих кнайпах, а днем пізніше відвідали могилу Стефана Банаха та інших відомих львів’ян (Івана Франка, Ігора Білозіра, Володимира Івасюка, Соломії Крушельницької) на Личаківському цвинтарі. Завершила конференцію суботня екскурсія замками Львівської області (Підгірці, Золочів, Олесько).
На заключному пленарному засіданні прозвучала ідея провести конференцію через 5 років – на відзначення 125-річного ювілею Стефана Банаха. Отож наш університет знову чекатиме гостей – математиків різних країн.
Михайло ЗАРІЧНИЙ,
декан механіко-математичного факультету,
Тарас БАНАХ