Жовтень видався досить багатим на події для кафедри історії та теорії соціології ЛНУ ім. Івана Франка. Лише зазначимо, що цього року наші соціологи святкували своє 10-річчя від часу створення кафедри, а також у рамках відзначення Дня Львівського національного університету імені Івана Франка традиційно були господарями щорічного VI Міжнародного соціологічного форуму «Дискретність чи неперервність? (Ре)Інституціоналізація соціології в Україні».
Важливо зазначити, що учасниками цьогорічного форуму стали представники вищих навчальних закладів і наукових установ усіх регіонів України, а почесними гостями були: професор Стівен Блум (Університет Південного Іллінойсу), стипендіат програми імені Фулбрайта; Богдан Вєнцкєвіч, доцент, ад’юнкт із Люблінського католицького університету та візитуючий професор Грегорі Сандстром із Вільнюса.
Про особливості форуму – у розмові нашого кореспондента з Наталією Черниш, завідувачем кафедри історії та теорії соціології ЛНУ ім. Івана Франка, одним із перших в Україні докторів соціологічних наук, заслуженим професором.
– Жовтень 2012 року особливо багатий на події в житті Вашої кафедри, чи не так?
– Дійсно, саме на жовтень цього року припадає багато важливих подій в історії нашої кафедри. Якщо йти за хронологією, то 1 жовтня 2012 р. ми, українські соціологи, вперше відзначили в масштабі цілої країни наше професійне свято – День соціолога. Хочу наголосити, що ініціатива запровадження до Календаря пам’ятних дат України цього свята належала представникам нашої кафедри доценту Тетяні Лапан та асистенту Данилу Судину, які звернулися до правління Соціологічної асоціації України з такою пропозицією. Вони мотивували це потребою відзначення виходу у світ 1 жовтня 1874 р. публікації тексту габілітаційної лекції М. П. Драгоманова у Київському університеті, завдяки чому ідея соціології вперше потрапляє у широкий інтелектуальний обіг на українських теренах. М. П. Драгоманов так окреслив завдання соціології: 1) виявляти закони соціального життя, 2) пропонувати висновки, які можна застосувати у практичному житті, чим сприяв подальшому розпрацюванню соціологічної проблематики серед українських науковців і започаткував процес інституціоналізації соціології як академічної науки, скерованої на вдосконалення суспільства. Тому 1 жовтня 1874 р. для соціологів країни стало датою, навколо якої вони могли обʼєднатися в усвідомленні витоків української соціології, і правління САУ з цими міркуваннями цілком погодилося. Відтак 1 жовтня 2012 р. ми вперше спільно зі студентами та аспірантами кафедри зустріли це свято і привітали з ним своїх українських колег.
– Цього року виповнився 351 рік від дня заснування Львівського університету. Оскільки відзначення цієї дати припадає на жовтень, мабуть, це стало ще однією важливою віхою для кафедри?
– Оскільки ми рухаємося за хронологією, то справді, 11 жовтня 2012 р. є значною подією для нас усіх. Тож ми разом із студентами взяли участь в урочистостях з нагоди святкувань цієї дати. У межах проведення Дня Університету відбувся черговий VІ Міжнародний соціологічний форум, який наша кафедра проводить вже шостий рік поспіль. Цього року Форум було присвячено 10-літтю заснування кафедри. Звичайно, на фоні більш ніж 350-літньої історії Франкового університету наші 10 років виглядають досить скромно і ми є лише пагоном на велетенському дереві університетської науки. Але, на мій погляд, кафедра історії та теорії соціології за цей короткий час змогла посісти поважне місце серед соціологічних осередків країни і виробила свій, не подібний до інших стиль, своє обличчя. І визнанням внеску соціологів кафедри у розбудову наукових напрямів у нашому Університеті став приїзд на Форум майже всіх провідних соціологів країни та низки наших закордонних колег-партнерів. Форум відкривала проректор Марія Зубрицька, яка, поміж іншим, згадала шлях розбудови соціології у Львівському національному університеті імені Івана Франка і пов’язала його початки із запровадженням міждисциплінарної магістерської програми з цього напряму.
– VІ Міжнародний соціологічний форум відбувся напередодні виборів до Верховної Ради України. Чи означало це, що його тематика була присвячена саме виборам?
– У програмі Форуму, його пленарного засідання ви не знайдете доповідей, присвячених рейтингам кандидатів чи шансам різних політичних сил пройти до парламенту. Можливо, саме тому більшість журналістів львівських мас-медіа і не зосередили своєї уваги на виступах учасників, бо шукали якихось сенсацій, «смаженого» чи «полунички». Відомі в країні і за кордоном фахівці-соціологи високого класу аналізували стан сучасного українського суспільства, його болючі точки, проблеми, що вимагають негайного втручання владних структур і громадськості. Тим самим вони опосередковано висловили свою категоричну незгоду із зведенням соціології до статусу прислужниці політиків, до проведення досліджень лише електоральної поведінки населення країни, до звинувачень соціологів у продажності. Згадаймо принагідно позов лідера однієї з одіозних політичних сил до суду з тієї причини, що соціологи нібито приписали їй низький рейтинг. Вибори показали, що ці вчені з Київського Міжнародного інституту соціології у Києво-Могилянській академії досить точно, у межах допустимої похибки, визначили результат цієї кандидатки. Вважаю, що справжні соціологи здатні однаково успішно займатися і політичною соціологією, і вивченням соціальних процесів і явищ в усіх, не менш важливих сферах життя нашого соціуму. Ось про це і йшлося на Форумі, і саме так ми навчаємо наших студентів.
– Які підсумки проведення Форуму видаються Вам найважливішими?
– У роботі Форуму взяли участь понад 100 наших колег із 34 вищих навчальних закладів України (майже з усіх її куточків – визнаних центрів і наразі ще соціологічної периферії), а також молоді, але вже титуловані соціологи з Канади, США, Польщі. Дуже цікавими були виступи найбільш відомих соціологів України на пленарному засіданні, адже VІ Форум проводився під гаслом «Дискретність чи неперервність? (Ре) Інституціоналізація соціології в Україні».
Йшлося про пошуки відповідей на надзвичайно важливі для нас питання: в якому напрямі розвивається сучасна українська соціологія як наука, чи є вона сучасною, чи приречена вона сліпо копіювати досягнення світової соціологічної думки або слідувати манівцями соціології радянського періоду, чи здатна вона зайняти своє специфічне місце в соціологічному світі, а чи перетвориться на мультиплікатора чужих думок, чужих методологій, чужих методик? Що робиться із нашим суспільством, чи помітні в ньому хоч бодай якісь варті уваги зміни в напрямі до відкритого типу суспільств і до кращого життя, а чи це суспільство без змін, без розвою, без надії? Відповіді на ці непрості питання шукали спільно, і цей процес думання, поглиблених рефлексій був наочною школою для наших студентів, усіх молодих соціологів. Так, щорічні моніторинги Інституту соціології НАН України свідчать, що цифрові показники та індикатори систематичних спостережень демонструють застиглу картину соціуму, в якому не помітно зрушень і де єдиний рік, коли переважали довіра до влади і оптимізм у поглядах на майбутнє, був 2005 р. Нині ж повертається апатія, пасивність, зневіра, суцільне падіння довіри до усіх соціальних інститутів, святкують успіх на виборах комуністи тощо. Все немовби застигло, і надії немає. Але прозвучали думки про те, що це тільки позірні застиглості, що інструментарій емпіричної соціології, рівно ж як і її теоретичний підмурівок, мають оновлюватися, ми не можемо жити ані старим багажем, ані закордонними запозиченнями. А значить, слід багато працювати і виводити свою науку на якісно новий рівень. От у таких роздумах й пройшли засідання Форуму.
– Наталіє Йосипівно, у жовтні Ви особисто святкували високу відзнаку Вченої Ради Університету. Це почесне звання заслуженого професора Львівського національного університету імені Івана Франка. Ми вітаємо Вас і бажаємо нових успіхів.
– Дякую! Дійсно, тепер я знаходжуся в числі 62 заслужених професорів нашого Університету і докладу усіх зусиль, аби з честю нести це звання. Але хочу підкреслити, що його присвоєння є також визнанням заслуг усіх наших викладачів, аспірантів і студентів: перші – добре викладають, другі – захищають цікаві дисертації, а треті, наймолодші, виборюють усі найвищі відзнаки на Всеукраїнських фахових змаганнях. Тому жовтень 2012 року став одним великим святом нас усіх.
Розмовляв
Олександр Лавринович
Професор Людмила Сокурянська
(завідувач кафедри соціології Харківського національного університету імені В. Каразіна, Україна):
«Нам сьогодні потрібно вирішити проблему доведення до українського суспільства результатів дійсно соціологічних досліджень, тої справжньої соціологічної аналітики, яка є в дослідженнях багатьох наших колег. Це дуже важливо. Про нас рідко пише преса (хіба що один-два рази на рік і переважно під час виборів). Іноді подаються інтерв’ю із соціологами, але ніколи не публікується розгорнута інформація про результати соціологічних досліджень стосовно різних сфер життя суспільства, як це практикується на Заході (наприклад, в Америці чи Великобританії). І в цьому розумінні ми повинні реалізували свою інформаційну функцію».
Професор Євген Головаха
(заступник директора Інституту соціології НАН України):
«В Україні соціологи фіксують стан структурно-функціональних невідповідностей політичної еліти та суспільства. Це насамперед означає колосальний розрив між політичною елітою і різноманітними соціальними групами населення країни, інтереси і прагнення яких цією елітою не відображаються і не відстоюються. Ба більше, політична еліта України не виконує належним чином жодної своєї функції».
Професор Грегорі Сандстром
(Канада):
«Якщо ми говоримо про міжнародну соціологію, то маю на увазі вже напрацьований досвід соціологічних шкіл кожної країни. Це питання глобалізації та місцевих характеристик.
Кожна країна має свій образ, свою історію. Одна маленька порада для українських соціологів – соціологія має долучитися до формування та зміцнення громадянського суспільства в Україні, мати свій образ у картині глобалізованого світу.
Кожна національна соціологічна традиція вносить свій вклад у наукове спілкування, що триває всередині орієнтованої на людину науки і навчальної дисципліни, яка називається соціологією».