Уже два роки поспіль студенти-болгаристи першого курсу проходять джерелознавчу практику на землях Північного Приазов’я – у місті Бердянську Запорізької області, головна мета якої – знайомство з етнічними болгарами, що компактно проживають у навколишніх селах.
Заселення болгарами територій сучасних Запорізької, Одеської, Миколаївської областей розпочалося наприкінці ХVІІ ст. і тривало аж до 1877 року – початку війни за визволення Болгарії від 500-літнього османського іга. У 20-х роках минулого століття тогочасний уряд України вживав заходів для забезпечення прав національних меншин, які полягали у розбудові національного шкільництва, створенні навчальних закладів для вчителів, ліквідації неписьменності. Почали видавати газети, журнали, книги болгарською мовою. Але у 30-х роках починається зворотний процес – переслідування, репресії знищили майже всю болгарську інтелігенцію. Попри все, за межами своєї батьківщини цей народ зумів зберегти рідну мову, ідентичність, звичаї, традиції. І зараз, за даними перепису, в Україні проживає 205 000 болгар.
Мета нашої практики полягала у ближчому знайомстві з історією, мовою, культурою і сучасним побутом етнічних болгар, що проживають у Запорізькій області, а також знайомством з містом Бердянськом та Бердянським педагогічним державним університетом, який гостинно нас прийняв.
Спочатку ми відвідали село Лозоватку. Незабутнє враження справила на нас зустріч з Надією Іванівною Ангеловою та Раїсою Василівною Желязковою. Не зважаючи на свій вік, вони сповнені сили, енергії та любові до життя і свого народу. Ці жінки співали нам болгарських пісень. Як виявилося, болгари чудово знайомі з українськими народними піснями. У Лозоватці ми познайомилися і поспілкувалися ще з однією дуже цікавою людиною, ентузіастом своєї справи – багаторічним директором клубу Євгеном Георгійовичем Желязковим. Попри усілякі економічні негаразди, сільський клуб діє – у ньому відбуваються концерти місцевого фольклорного ансамблю, святкування традиційних болгарських свят.
При клубі створено бібліотеку-музей. Її зібрання налічують чимало творів різних болгарських авторів. Вразили нас кімнати, оформлені у старовинному болгарському стилі. Було надзвичайно цікаво і приємно відчути справжній дух Болгарії, який місцеві жителі відчайдушно підтримують.
А в селі Коларівці місцеві болгари зустрічали нас хлібом і сіллю. Спеціально підготували концерт, який відвідав і сільський голова Олег Вікторович Павліченко. На святі співали болгарських пісень, декламували вірші, виконували народні танці. Одним із організаторів цих святкувань була вчителька російської мови Коларівської ЗОШ Тетяна Сергіївна Дукова, співорганізатором і активним учасником дійства – студентка Бердянського державного педагогічного університету Людмила Дмитрієва. Годі було втриматись студентам, щоб не заспівати нашу, українську. До нас приєдналися і місцеві жителі. Це було справжнє єднання українського і болгарського народів. Вчителька болгарської мови з Коларівки Валентина Степанівна Бистрова відзначила, що попри намагання деяких політиків розділити Україну на схід і захід, ми – єдині. На завершення зустрічі нас пригостили національною болгарською стравою – банніцею, яку місцеві жителі називають «міліна».
Ми щиро сподіваємося, що джерелознавча практика, яка проходила на теренах Запорізької області, продовжуватиметься і надалі та сприятиме поглибленню знань студентів про болгарську етнічну меншину в Україні, зав’язуванню дружніх стосунків між жителями західного і східного регіонів, передусім молоддю, адже ми – майбутнє нашого спільного дому – держави Україна.
Лілія Никиль, Ярина Толопка,
студентки філологічного факультету