Синьо-жовті прапори, Українська повстанська пісня, тисячі молодих людей, які пам’ятають свою історію, – незмінна картина відзначення чергової річниці Листопадового чину. Студенти, аспіранти, викладачі та працівники Львівського національного університету імені Івана Франка щорічно беруть участь у пішій ході до Меморіалу вояків УГА й УСС та Вічі пам’яті героїв, а захід проводили спільно з Львівським державним університетом фізичної культури.
Для того, щоб захистити мрію мільйонів українців тоді, у 1918-му, залишався єдиний дієвий шлях – національно-визвольне повстання. Коли слово втрачає вагу, молодь береться за зброю: тисячі юнаків поклали життя за право бути нацією, а не рабами в руках чужинців. Старанно завуальоване насадження чужого, сьогодні знову має місце, тому ми не просто повинні пам’ятати події 1918-го року, ми зобов’язані про них говорити, аби наша історія таки чогось нас навчила.
Усвідомити суть героїзму воїнів УГА й УСС, шануючи їхні подвиги, щоденно виступати на захист України закликав Ректор Університету, професор Іван Вакарчук під час Віча пам’яті героїв: «Сьогодні, у 94-річницю проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, не забуваючи про чин і честь її героїв, багатотисячна академічна спільнота нашого Університету добрим словом і щирою молитвою вшановує світлу пам’ять усіх тих, хто ціною власного життя виборов нам право бути українцями у незалежній державі. Феномен Листопадового зриву полягав у високій боєздатності, незламній переконаності, надзвичайному патріотизмі й усвідомленні обов’язку прислужитися своєму народові. Українці продемонстрували світові політичну зрілість і водночас інтелектуальну боротьбу, переконавши, що армія, воюючи, може відкривати школи й дати рідній землі когорту геніальних особистостей. Ми низько схиляємо голови перед відданістю й героїзмом, беззастережною жертовністю воїнів УГА й УСС та закликаємо в ім’я майбутнього українського народу щоденно та щохвилинно виступати на захист правдивої історії України, національної мови й культури».
Сучасне студентство сьогодні, як ніколи, усвідомлює вагу повстань, адже попри задокументовану незалежність, мільйони українців залишаються під ярмом «закордонів» чи українських політичних кайданів – антиукраїнських режимів, покликаних ламати дух, руйнувати історичну пам’ять, заперечувати будь-яке відстоювання прав на свободу – життя, слова, думки.
Від імені студентів Львівського університету на Вічі виступив Андрій Ткачук, студент ІІІ курсу філософського факультету. «Одвічний, невмирущий подвиг молодих людей – наших ровесників, більшості з яких не було й 20-ти, засвідчив силу духу українців, їхню волелюбність, прагнення до свободи й бажання жити в соборній, суверенній державі. І хоч вони не побачили Україну вільною й незалежною державою, однак зміцнили той духовний фундамент, який не дозволяє нинішнім політичним гендлярам зруйнувати її вщент», – наголосив студент і закликав берегти національну пам’ять та історичну правду, відстоювати свої честь і гідність, а на «сторожі нашої державності поставити одвічні цінності українців – ідеали свободи та єдності України».
З особливим трепетом звернувся до присутніх лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, політв’язень, письменник, громадський діяч Ігор Калинець, розповідаючи молоді про яскраві спогади історії творення Меморіалу вояків УГА й УСС, до якої долучився й сам: «Молоді хлопці, які впали в бою, поховані на цьому клаптику святої української землі. Цвинтар відродився, і так само повинна відродитися Україна».
Щорічно ми вшановуємо пам’ять воїнів УГА й УСС, запалюємо свічку біля кожної могили, віддано молимося за упокій тих нескорених душ, які власною рішучістю і жагою до боротьби дали шанс на здобуття свободи прийдешнім поколінням. Кожна запалена свічка – доказ не лише скорботи і внутрішнього співчуття до своїх попередників. Кожна запалена свічка – вияв готовності стояти на варті національних цінностей, боротися за свободу і таки вибороти її. Кожна запалена свічка – наша особиста духовна революція, вічний вогонь якої згасити нікому не під силу.
Символічним є те, що приміщення головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка розташоване між двома знаковими вулицями – Листопадового чину та Січових стрільців. Ми щоденно (часто несвідомо) згадуємо про великих борців за волю України, патріотів своєї держави, людей, які, попри свою фізичну відсутність, запалюють наш дух, бунтують усередині нас, кличуть на боротьбу. Львівський університет був і залишається осередком боротьби за Незалежність (загальнонаціональну й індивідуальну), за право жити, творити й навчатися рідною мовою, за можливість продовжувати українську історію – історію борців, історію героїв.
Юлія Гриценко,
магістр факультету журналістики, редактор Прес-центру
Фото Юрія ЧАБАНА,
Олега Гордійчука