(Концерт до 170-річчя від дня народження композитора та з нагоди відкриття в Педагогічному коледжі Львівського національного університету імені Івана Франка аудиторії музики з методикою музичного виховання та музикотерапії імені Миколи Лисенка)
«Яка краса! Усе життя
в акорди перелить,
З високих дум і почуття
нове життя творить.»
М. Вороний
М. Лисенко (22.03.1842 – 6.11.1912) – особлива постать в історії України не лише для музикантів, а й для письменників, істориків, культурологів, театрознавців, мовознавців, етнологів, фольклористів, педагогів. Окрім різножанрових вокальних та інструментальних музичних творів великої і малої форми, залишив для нас композитор записи понад двох тисяч народних пісень, 700 з яких гармонізував для голосу в супроводі фортепіано та для різних хорів; літературно-критичні праці, підручник співу для народних шкіл. Непохитна позиція М. Лисенка щодо вживання української мови (навіть слова іноземних авторів для своїх творів використовував у перекладах М. Старицького, Лесі Українки й ін.) і досі є прикладом високої національної свідомості Великого Українця. М. Лисенко брав участь у збиранні матеріалів до «Словаря української мови» під редакцією Б. Грінченка, а також долучився до редагування цієї праці.
Переконання та життєве кредо Миколи Лисенка «Ніколи не пізно наукою збагачувати свій світогляд» втілилося в багатьох його зацікавленнях, у професійній діяльності. Участь у фольклористичних експедиціях, написання кандидатської дисертації (М. Лисенко – кандидат природничих наук, 1864 р.), композиторська, виконавська, учительська праця – свідчення ерудиції ученого, а також гармонійної співдії науки й мистецтва в пізнанні світу.
Ім’я композитора у Львові стало відомим завдяки позитивній рецензії про віртуозну гру М. Лисенка чеського композитора Яна Прохазки, що була опублікована в журналі «Правда». Після цього (у 1868 р.) на прохання відомого історика, педагога Олександра Барвінського Микола Лисенко створив музику до «Заповіту» Т. Шевченка, який і започаткував його славнозвісний цикл до «Кобзаря».
Результати плідної творчої співпраці М. Лисенка з багатьма письменниками, композиторами, громадськими діячами Галичини, зокрема з Ф. Колессою, С. Людкевичем та ін., відобразилися у діяльності митців, започаткували низку важливих подій, концертів. Навіть найкращий, за свідченням багатьох мистецтвознавців, прижиттєвий портрет композитора у 1900 р. написав відомий живописець львів’янин Іван Труш.
У 1903 році (7-8 грудня) у Львові відбулися надзвичайно успішні концерти з нагоди 35-літнього ювілею М. Лисенка. Саме в цей рік для плекання фахової музичної освіти та згуртовування кращих музикантів-педагогів у Львові створено «Союз співацьких і музичних товариств», на основі якого виник «Вищий інститут музичний», перейменований 1904 р. на «Музичне товариство ім. Миколи Лисенка у Львові». Із вдячністю та великою честю прийняв композитор цю звістку, висловивши свою повагу в листі до голови товариства – Володимира Шухевича.
Філарет Колесса наголошував: ім’я М. Лисенка, як і Т. Шевченка, – синонім єднання всіх українців, адже його твори – «європейська думка у галицькому музикуванні… Щойно під старість діждався Лисенко того задоволення, що його ідеї прийнялися на українському ґрунті й оформилися в окремій школі (Леонтович, Кошиць, Стеценко), яка й далі розробляла українську народну пісню в напрямі, вказаному великим учителем. У результаті маємо тепер нову галузь музичної літератури, якою можемо величатися перед Європою». За прикладом М. Лисенка, який уперше почав системно збирати та популяризувати у світі українські народні думи, Ф. Колесса й сам зацікавився цим жанром українського фольклору, а як наслідок – за сприяння Климента Квітки разом з Лесею Українкою зорганізував експедицію для запису дум на фонограф у 1908 р.
Микола Лисенко – талановитий композитор, але й не менш талановитий педагог. Ґрунтовна освіта у Харківському та Київському університетах, у Петербурзькій та Лейпцизькій консерваторіях, ерудиція й учительський хист вплинули на педагогічну діяльність митця – надавав приватні уроки гри на фортепіано, викладав у Київській музичній школі Російського музичного товариства, а згодом створив у 1904 р. власну Музично-драматичну школу в Києві, у якій працювали відомі музиканти, співаки, організовував хорові колективи. Про шляхетність, професіоналізм і почуття гумору свого вчителя згадували у спогадах Наталена Королева (письменниця), Лев Ревуцький, Кирило Стеценко (композитори) та багато інших учнів.
Творчі контакти з відомими письменниками, педагогами, громадськими діячами того часу – окрема сторінка діяльності композитора. Разом зі М. Старицьким, Оленою Пчілкою, І. Стешенком М. Лисенко (керівник музичної комісії Київського літературно-артистичного товариства) організовував творчі вечори, авторські концерти, присвячені Т. Шевченкові, багатьом іншим письменникам. Співпраця з Михайлом Старицьким, який був одружений зі сестрою Миколи Лисенка Софією, Іваном Франком, Лесею Українкою, Миколою Вороним, Іваном Нечуєм-Левицьким, Дніпровою Чайкою подарували шанувальникам української музики чимало пісенних творів, опер.
Не менш плідною була співпраця Миколи Лисенка та Софії Русової, відомого педагога, громадської діячки, іменем якої названо аудиторію дошкільної педагогіки у Педагогічному коледжі.
У 70-х рр. XIX ст. разом із М. Старицьким, Софією Русовою та її сестрою Марією М. Лисенко організував аматорський театральний колектив – концертували, ставили музично-драматичні вистави. У своїх спогадах Софія Русова згадувала про особливий дарунок, який вона отримала від М. Лисенка в день свого одруження (у 1874 р.) – композитор заграв власну рапсодію на пісню «Золоті ключі» – «це був єдиний, але чудовий весільний дарунок». А згодом Софія Русова разом зі сестрою уклали перший варіант лібретто до дитячої комічної опери «Коза-дереза» (1883 р.).
4 грудня в Педагогічному коледжі вшанували пам’ять Людини, яка, за словами І. Франка, «окрилила нашу народну пісню своїм талантом і рознесла її славу широко по слов’янщині, створила нашу національну музику».
Концерт, що передував урочистому відкриттю аудиторії, дав змогу всім насолодитися звучанням творів М. Лисенка у виконанні гостей і викладачів Педагогічного коледжу. Ліричні вкраплення замальовок із життя й творчості композитора, які витонченою словесною мережкою віртуозно пронизала крізь пісенно-інструментальне полотно вечора ведуча, викладач-філолог коледжу Цигилик О.О., допомагали присутнім відчути та зрозуміти музичний стиль М. Лисенка, поринути в минулу, а водночас сучасну для композитора епоху.
Пісню Лисички та Рака з дитячої опери «Коза дереза» подарували присутнім Гапеляк Христина та Продан Богдан (вихованці НВК «1,2,3», що є студентською базою практики). «Елегія» (пам’яті Т. Шевченка) прозвучала у виконанні скрипаля Заціхи Володимира (учня 6 класу Львівської музичної школи-інтернату імені Соломії Крушельницької) та його концертмейстера А. О. Григорчук Незабутні враження легкості, загадковості та весняної свіжості залишилися після виступу флейтистки Кожушко Наталії та її концертмейстера Кірчанової Ірини (студенток IV курсу Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка). У їхньому виконанні прозвучала «Фантазія на дві українські теми». Арію Наталки з опери «Наталка Полтавка» заспівала Штурмак Іванна під акомпанемент фортепіано Калозубова Дмитра (асистенти кафедри музичного мистецтва факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка). «Не дивися на місяць весною», – звернулася до слухачів словами Лесі Українки бандуристка, викладач Педагогічного коледжу, голова циклової комісії викладачів музики з методикою музичного виховання та музикотерапії – Р. Призванська «Вальс» та «Елегію» М. Лисенка виконали викладачі музикотерапії коледжу Н. Дрібнюк і Л. Сав’як.
На завершення концерту хор студентів подарував присутнім пісні «Хустиночка» (сл. Т. Шевченка) та «Боже, великий, єдиний» (сл. О. Кониського) (диригент – М. Перун).
Після концерту всі присутні мали змогу оглянути презентовану аудиторію імені М. Лисенка. І. Каспрук, завідувач аудиторії, музикант, багатолітній викладач Педагогічного коледжу й ідейний натхненник експонованих стендів, розповіла про їх тематичне наповнення. Світлини, хронологічні таблиці, висловлювання відомих митців, громадських, політичних діячів, сучасників М. Лисенка, ілюструють життєвий і творчий шлях композитора. Перелік його важливих музичних творів, дитячих опер; фото пам’яток архітектури, навчальних закладів України, що названі іменем композитора; вибірка лауреатів-львів’ян Міжнародного музичного конкурсу імені М. Лисенка, фото сучасної постановки опери «Коза-дереза», яку в 2011 р. під керівництвом Каспрук І. М. здійснили вихованці НВК «1,2,3» та студенти Педагогічного коледжу, дають змогу збагнути, пізнати невичерпність творчого натхнення, яке подарував своїм нащадкам славний композитор.
На завершення свята Зоряна Ленів, в. о. директора Педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка, наголосила на важливості цієї події для всієї спільноти Педагогічного коледжу в контексті сучасних освітніх парадигм. «Микола Лисенко надихатиме до творчої праці та музично-педагогічної діяльності усіх, хто навчає й навчається», – наголосила Зоряна Ленів і подякувала викладачам циклової комісії музики за згуртованість і співпрацю у плеканні любові до мистецтва, краси, майбутнього.
«Його слова і згуки ноти на цілий всесвіт прогримлять, і переливи, і розкоти серця байдужі оживлять», – прощаючись із композитором у 1912 р., висловився письменник Григорій Чупринка. А здійснення цього поетичного віщування від сьогодні втілюватиметься в щоденній творчій навчальній, виховній, науковій діяльності викладачів і студентів Педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка.
Ірина Кметь,
заступник директора педагогічного коледжу з науково-методичної роботи
Фото Володимира Крука