У Львівському національному університеті імені Івана Франка 12 грудня 2012 року відбулося перше засідання Установчих зборів Всеукраїнської асоціації викладачів української мови і літератури.
Розпочали захід спільним виконанням Гімну України. Із вітальним словом до делегатів зборів звернувся Ректор Університету, Герой України, професор Іван Вакарчук: «Сердечно вітаю делегатів з усієї України з першим засіданням Установчих зборів. Більш, ніж 160 років тому у Львівському університеті було створено кафедру української словесності у складний час періоду «весни народів» 1848 року, коли діячі науки і культури об’єднали наукові, літературні й освітні сили задля самовідданої праці на добро українського народу. Прикро, що сьогодні знову гостро стоїть питання захисту української мови. Вчена рада Львівського університету лише впродовж останніх двох-трьох років неодноразово зверталася до керівників держави, до Верховної Ради України зі заявами про те, що неприпустимим є звуження української мови як державної, системно вимагаючи відкликання ганебних законопроектів».
Іван Олександрович склав щиру подяку ініціативному комітету філологічного факультету й усім присутнім за активність і небайдужість. Він зокрема зазначив, що новостворена Асоціація здійснюватиме високу місію – розв’язання нагальних проблем щодо утвердження високого авторитету української мови у світі, а це велика відповідальність перед усіма поколіннями українців. На завершення свого виступу Ректор побажав добра та щастя, щоби «діяльність йшла передусім на користьукраїнському народові».
Від імені ініціативної групи зі словами вдячності до учасників засідання звернувся й модератор зустрічі, декан філологічного факультету, доктор філологічних наук, професор Ярослав Гарасим: «Дякую представникам понад 30 вищих навчальних закладів, усім відомим ученим й освітянам-україністам з усієї України, які зібралися сьогодні, аби стати на захист державного статусу та суспільного розвитку української мови».
Із доповіддю «Викладачі української мови і літератури: час солідарності» виступив професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Володимир Панченко, який наголосив на важливості консолідації сил задля створення фахової асоціації: «Це природна річ, коли професіонали, фахівці прагнуть до об’єднання», та висловив вдячність ЛНУ ім. Івана Франка за ініціативу створення Асоціації. Доповідач зосередив увагу на окремих тривожних чинниках, які спонукають українських філологів до консолідації. Серед них – факт прийняття антиконституційного Закону «Про засади державної мовної політики» з порушенням чинного законодавства. «Це багатоярусне лихо – документ, який провокує дезінтеграцію України», – сказав Володимир Панченко. Наступним загрозливим чинником є гуманітарна політика останніх років. Йдеться передусім про аспект історичної пам’яті, зокрема й про Інститут історичної пам’яті, який втратив свою місію, про факт, коли на офіційному рівні відбулося переакцентування подій 1930-1933 років, заперечення Голодомору як геноциду. Професор відзначив, що зараз спостерігається тенденція до повернення стереотипів радянських та імперських принципів в історіографії. До прикладу, принцип «мічення території» Росією, перетворення України у фрагмент «русского міра», ревізування підручників з історії на догоду російській (тій же радянській) історіографії. Володимир Панченко застеріг присутніх: «Україна – в небезпеці потрапляння в пастку колишньої «монархії». І ця небезпека стає все загрозливішою і віддаляє нас від Європи. Це треба знати, це треба розуміти, щоб усвідомлювати, здійснювати громадянський вибір».
Професор НУКМА окреслив конкретні завдання, які потребують першочергового вирішення: радикальні зміни внутрішньої політики (яких не відбулося з виборами); зміцнення інститутів громадянського суспільства, адже створення Асоціації – це шанс його зміцнити. Задля цього варто добре обміркувати практичне втілення згаданих завдань, а зокрема: створити мережу, осередки по областях, і щоб їх очолили авторитетні люди; створити добрий інформаційний ресурс – інтелектуальний майданчик, який був би корисним для учасників Асоціації та для широкого загалу; здійснювати експертні оцінки всіх існуючих і майбутніх законопроектів і програм, що стосуються гуманітарної політики.
Головним завданням Асоціації, за словами професора Панченка, є робота над лобіюванням позитиву. А щоби праця була максимально конкретною, необхідно створити професійні групи, які б займалися певними спеціалізованими проблемами. Володимир Панченко закликав «постійно наголошувати на соціальній престижності вчительської професії» й поділився своєю вірою в можливості «колективного розуму, зарядженого доброю громадянською позицією».
«Учитель-словесник – центральна фігура у суспільному житті. Ознака освіченості – це передусім вміння володіти художнім словом», – розповів про місію учителя-словесника, про цінність художньої літератури в навчальному процесі доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Григорій Клочик. Це важливо з огляду на виховний потенціал прекрасного. За В. Сухомлинським, «краса – гімнастика душі», а «поетичне слово – еліксир для розвитку розуму дитини». Художня література здійснює на людину вплив засобами краси і добра.
Професор Г. Клочек наголосив на необхідності інтелектуальної напруги для розвитку освітянського майбутнього, адже суспільна реформація розпочинається «рухом знизу», яким і є створення Асоціації.
Реформування літературної концепції, на думку Григорія Дмитровича, мусить мати такі основні принципи:
– збереження кращих традицій вітчизняної літературної освіти, збережених часом;
– глибоке усвідомлення основних недоліків сучасної літературної освіти;
– обережне залучення кращого досвіду світової літератури;
– принцип ощадності («відрубування всього зайвого», за Ортегою-і-Гассетом), тобто не давати студентам та учням зайвого, а лише те, що може бути засвоєне.
Реформування програми літературної освіти передбачає вивчення кожного твору й виділення оптимальної кількості часу для досягнення мети – урок літератури має бути уроком мислення. Варто відмовитися від історико-літературного принципу, скоригувати його так, аби учні мали змогу засвоїти найголовніші моменти історичного процесу на основі високохудожніх творів. «До програми мають входити лише високохудожні твори, лише вища класика. Має бути краса форми твору. Коли вчитель закоханий у твір, тоді й учень його полюбить», – додав професор. Доповідач також звернув увагу на потребу введення в програму номінацій для створення фахового літературознавчого контексту та реформації шкільної нормативної поетики, залучення основних понять із теоретико-літературної бази.
Цікавим, ілюстративним та водночас емоційним був виступ української поетеси, прозаїка, літературознавця, члена Національної спілки письменників України, професора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ольги Слоньовської, яка відзначила важливість такого зібрання. Ольга Володимирівна детально проаналізували й дала фахову оцінку чинним програмам і підручникам з української мови та літератури, наголосивши, що «програма будь-якого предмету – це своєрідна конституція». А сьогодні наші програми, на думку експерта, – «це катастрофа, кінець, з якого важко будемо «видряпуватися». Національна ідея – велика річ. А в сучасних програмах – цілковита неповага до українця. Програма – надзвичайно важкий труд. Вона не повинна містити різноманітні «ляпи і ляпсуси». Натомість нинішні програми насичені невідповідними текстами творів, через які ми творимо в дітях комплекс неповноцінності».
«Основним постулатом принципу програм має бути висока художність. Твір має бути посильним, доступним, актуальним. Сучасна дитина хоче читати те, шо її болить, пече», – переконана Ольга Слоньовська. А відтак, варто створити комісію для написання відповідних програм.
Як мовознавчі дисципліни можуть і повинні відреагувати на соціонебезпеки звуження використання української мови у різних сферах йшлося у доповіді професора кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка, доктора філологічних наук Галини Мацюк. Використовуючи показники соціологічних опитувань, Галина Петрівна проаналізувала стан українського суспільства, роль української мови в середовищі студентів і школярів, відзначивши, що «школа – опора для розвитку мови у суспільстві».
Професор розглянула «теорію суспільства» й розповіла про відсутність гуманітарної програми, маніпуляцію масовою свідомістю, відсутність знань студента про мовний стан у світі – основні ризики сучасного суспільства. З огляду на це окреслила алгоритм, як можна з ними боротися: «Соціологи кажуть: потрібно перетворити Україну з «країни ризиків у країну шансів». Без зміни способу мислення не можна змінити проблем, викликаних таким мисленням. Як засвідчує світовий досвід, через мову треба показувати світ».
Студент-філолог системно не вивчає, що таке мовна політика, мовні права, мовна стійкість, не знає про мовні процеси в інших країнах. А тому «освіта, наука, культура потребують нашого втручання. Потрібен колективний розум. Асоціація – ресурс, який може створити щось нове: підручники, запровадити нові дисципліни про взаємодію мови і суспільства», – підсумувала професор Галина Мацюк.
Проректор з науково-педагогічної роботи Львівського університету, доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету Марія Зубрицька у зверненні до присутніх філологів-україністів запропонувала виробити чітку стратегію діяльності Асоціації, зокрема наголосила на важливості створення он-лайнових курсів, використання інтерактивних методів викладання, проведення літніх шкіл для викладачів щодо методики викладання української мови. Одним із вагомих кроків має стати введення «сертифікатів знання рідної мови» за прикладом Росії та інших країн, – переконана проректор. На думку Марії Олексіївни, це сприятиме прориву українського світу у світовий «інтелектуальний простір».
Під час організаційного засідання учасники установчих зборів обговорили й затвердили Статут Всеукраїнської асоціації викладачів української мови та літератури, символіку й атрибутику, сформували керівні органи Асоціації, обговорили план її діяльності на 2013-2014 роки, а також прийняли Ухвалу й декларацію про створення Асоціації. Тож Всеукраїнська асоціація викладачів української мови і літератури має на меті ініціювати докорінне переосмислення мовно-літературної освіти та сприяти законодавчому закріпленню її нових стандартів, таким чином дієво протистояти викликам часу і виборювати культурно-освітній простір для рідного слова.
Тетяна Шемберко,
керівник Прес-центру
Фото Олега Вівчарика