У рамках свого візиту до Львова директор Італійського інституту культури в Україні професор Ніколо Франко Баллоні 12 грудня 2012 року зустрівся з Ректором Університету, професором Іваном Вакарчуком. Під час зустрічі Іван Олександрович та професор Баллоні обговорили перспективи та напрями міжнародної співпраці Львівського національного університету імені Івана Франка, шляхи подальшої роботи Університету з італійськими партнерами та можливості поглибленого співробітництва в культурній та освітній сферах.
– Як Ви розцінюєте динаміку українсько-італійських відносин на сучасному етапі?
– Взаємозв’язки між двома країнами є досить вагомими. Італія – держава, яка дуже підтримує Україну на загальноєвропейському рівні. Із точки зору культури Італійський інститут у Києві спільно з українськими партнерами організовує чимало заходів. Це означає, що ми сприяємо розвитку італійської мови й культури тут, в Україні, але в заходах беруть участь також українські партнери. Такими ж способами ми намагаємося поширювати українську культуру в Італії. Наприклад, у рамках співпраці з оперними театрами багато українських співаків їдуть на практику для здобуття досвіду до Італії.
Також ми робимо багато для України у видавничій сфері. Так, 2007 року за допомогою Італійського інституту культури опубліковані листи з Харкова. Це книга, яка розкриває італійцям проблему Голодомору – жахіття, котре пережив український народ. Видані українською мовою документи, зібрані професором Неаполітанського і Гарвардського університетів Андреа Граціозі. У них наводяться свідчення італійських дипломатів, які в 1930-х рр. працювали в Україні. Матеріали, зібрані в цій книзі, доводять, що геноцид проти українців таки був, і що однією з небагатьох країн, де зберігаються ці свідчення, є Італія.
– Колись Ви сказали, що створюється враження, ніби Україна й Італія «народжені від однієї матері»… Що найбільш спільного між нами: культурні, ментальні чи, можливо, історичні тотожності?
– Італійська й українська культури дійсно мають дуже багато спільного. Відлік наших культурних зв’язків починається із 1200-х років, коли посланець Папи Римського прибув на територію нинішньої України. Спільні у нас як переваги, так і деякі недоліки.
Краще почати з позитивного. Насамперед італійці, як і українці, закохані в прекрасне. Це два народи-естети, спільною в яких є любов до мистецтва та культури, а ще – вони надзвичайно творчі. Що стосується недоліків, то одним із них є наша неорганізованість і розв’язання своїх проблем в останні хвилини.
– Наскільки цікава українська культура для італійців? Які асоціації викликає слово «Україна» в італійців?
– Перше, що кажуть італійці про Україну, – це те, що тут прекрасні жінки. Це перша асоціація, тому що найкрасивіші жінки насправді з України. Друга – гордість футболіст Андрій Шевченко.
Оскільки зараз реалізовується ідея, згідно з якою в Києві мають відкрити пам’ятник Данте Аліг’єрі, а в Римі – пам’ятник Тарасові Шевченку, то часто італійці плутають Тараса Шевченка з Андрієм Шевченком і говорять: «Та ні, ще зарано ставити йому пам’ятник».
Щодо сприйняття сучасного українського мистецтва, то зацікавлення в італійців є. Ми знаємо відомих в Італії нинішніх художників, письменників. Хочеться також відзначити захоплення італійців скульптурами Пінзеля в Італії…
– Вперше Ви приїхали в Україну 1993 року, а нещодавно повернулися до нашої країни. Які зміни, на Вашу думку, відбулися передусім у ментальності українців?
– Зараз мені трохи важко судити, оскільки я в Україні лише три тижні. Можу говорити лише на рівні відчуттів. Те, що мені вдалося побачити, – це той факт, що, на жаль, вирази облич українців стали ще сумнішими. Я не часто користуюся послугами свого водія: мені подобається їздити громадським транспортом. Тому я бачу людей, які їдуть у метро, і вони здебільшого сумні.
– Колись Ви відзначали, що українці страждають комплексом меншовартості. Вважаєте, що ситуація не змінилася?
– Це стосується не тільки України. Більше того, цей комплекс один із дефектів, породжених тією самою «спільною мамою». Ми дуже вип’ячуємо наші недоліки.
Ви, як і італійці, дуже творчі люди, але наша історія була іншою. Ви трохи обмежені своєрідними рамками, які є результатом тоталітаризму, але ментальність молодих людей стрімко змінюється. Італійці – індивідуалісти, люди, якими дуже важко керувати. І, незважаючи на різних диктаторів, ми ніколи не були обмежені рамками. Це наша позитивна риса в порівнянні з українцями, проте вона має також і негативний аспект, оскільки кожен італієць хоче чинити так, як він вважає за потрібне.
– Які подальші плани Італійського інституту культури в Україні?
– Якщо говорити про університетську співпрацю, то ми зміцнюватимемо ті відносини, які вже є на університетському рівні, – це обміни між викладачами, професорами та студентами. Також активізуємо зв’язки, які маємо з італійськими університетами. В Україні є п’ять італійських центрів. Один із найактивніших – Центр італійської мови і культури Львівського університету, який активно працює для налагодження співпраці між Україною та Італією. Хотілося б, щоб було більше людей, на яких можна покластися.
Ми маємо багато проектів, які плануємо реалізувати наступного року з українськими партнерами. Зокрема 20 лютого відбудеться академія міланського оперного театру Ла Скала в національній опері України. Сюди повинні прибути італійські співаки, приїде диригент італійської опери. У рамках академії відбудеться спільний з оркестром виступ із національної опери України.
Також заплановано організувати виставку творів з Галереї Уффіці, що у Флоренції, які презентуватимуть в Україні. Окрім цього, відбудеться виставка творів музею Ватикану.
Ще одна річ, яку хочу додати, – це організація заходу «Премія Стрега». Кожного року цю премію вручають найкращим молодим письменникам Італії. Серед прихильників італійської культури в Україні ми створили Комітет, який складатиметься з шанувальників і знавців італійської літератури. Цей Комітет також даватиме свою оцінку п’ятьом номінантам Премії Стрега. Після цього буде зібрано інформацію з інших комітетів в Україні, які оцінюватимуть письменників, і на основі цього визначатиметься переможець. Пізніше цих п’ятеро переможців Премії Стрега приїдуть до Києва і до Львова, коли в місті відбуватиметься Форум видавців.
Зазначимо, що за сприяння Посольства Італії в Україні Центр італійської мови і культури ЛНУ ім. Івана Франка спільно з Італійським інститутом культури провів виставку італійського фотохудожника Луки Бракалі «Екосистеми», відкриття якої відбулося в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України.
Відомий у багатьох країнах світу своїми проектами, присвяченими екологічним проблемам, сучасний італійський фотохудожник Лука Бракалі представив свої мистецькі твори з навколосвітніх подорожей.
Презентовані світлини Луки Бракалі ілюструють враження майстра від його мандрівок, дають можливість «…відчути красу, поезію, а іноді й трагічне виснаження Землі, що є нескінченним через постійне втручання людини… Завдяки його зображенням небачені пейзажі стають частиною нас самих. Його світосприйняття пропонує нові шляхи налагодження стосунків людини з Планетою», – вважає професор Флорентійського міжнародного інституту дизайну та маркетингу «Полімода» Ламберто Кантоні.
У фоторепортажах постають привабливі й загадкові ландшафти з різних куточків Планети, до яких часом важко дістатися, аби побачити їх на власні очі. Усі твори фотомитця автентичні, без використання комп’ютерного дизайну. Окремої уваги заслуговує папір, на якому надруковані фотографії: для створення спеціальних листів майстри з містечка Фабріано (Італія) застосовують особливі технології та знання. До процесу його розробки долучився й сам фотограф.
Олег Вівчарик,
редактор Прес-центру
Фото Олега Гордійчука