(інтелектуальне паломництво до Америки)
У житті кожної людини часто випадковість є закономірністю, яка, як згодом виявляється, стає важливою подією її життя. Так було і з нами…
Нещодавно, 29 жовтня – 11 листопада 2012 року, викладачі й працівники Університету Наталя Долінська, Богдана Хомин, Сергій Ціхонь, Юрій Горблянський у складі української делегації в кількості 60 осіб (50 делегатів і 10 супровідних осіб – фасилітаторів) у рамках програми “Відкритий світ” побували у США.
Програму “Відкритий світ” заснував Конгрес США 1999 р. з ініціативи двох видатних учених і громадсько-культурних діячів Російської Федерації та Сполучених Штатів Америки – відомого російського філолога, культуролога, академіка РАН Дмитра Лихачова та директора Бібліотеки Конгресу США доктора Джеймса Біллінґтона. Спершу програму “Відкритий світ” було задумано для налагодження тісної співпраці та зміцнення взаєморозуміння між Російською Федерацією та Сполученими Штатами, але згодом до участі в програмі запросили Білорусь, Молдову та Україну. Програма “Відкритий світ” – це глобальна програма інтелектуальних обмінів, яку повністю фінансує Конгрес США.
Як поінформували працівники Американських рад в Україні, українці беруть участь у програмі “Відкритий світ” з 2003 р. За цією програмою українські лідери різних галузей, напрямків і сфер діяльності мають можливість побувати у США, ближче познайомитися з американськими колегами, вести професійний діалог із ними, обмінюватися досвідом та майбутніми задумами.
Звісно, поїздку до США не дарують кожному зустрічному. Як ми переконалися згодом, американці здійснюють поетапний і вкрай доскіпливий відбір кандидатур для участі в проектах. Представники нашого Університету отримали можливість стати учасником програми “Відкритий світ” завдяки рекомендаціям президента Громадської організації “Асоціація випускників Львівського національного університету імені Івана Франка” Світлани Кубів, яка звернулася за підтримкою до “Ротарі-клубу” у Львові. Спочатку ми заповнили заявки на участь та анкети українською мовою. Надалі із понад десятка заявлених претендентів відібрали 8 осіб, яким працівники Американських рад в Україні надіслали спеціальні англомовні анкети для участі в завершальному етапі конкурсного відбору претендентів. Ці анкети докладно й уважно вивчали працівники Посольства США в Україні, а потім здійснювали остаточний відбір учасників програми. Надалі відібрані у посольстві кандидати іще заповнювали докладну типову електронну анкету на сайті Посольства для отримання американської візи, і аж тоді куратори програми в Україні запросили претендентів до Києва на співбесіду в американське посольство. Цікаво, що навіть за надсерйозної, насторожливої атмосфери всі заявлені претенденти успішно пройшли співбесіди з консулами й отримали візи. Ми не йняли віри, що подорож до далекої Америки уже невдовзі стане дійсністю.
Та, як пам’ятаємо, напередодні вильоту, наприкінці листопада, у США був ураган Сенді, за руйнівними наслідками якого з жахом спостерігало чи не все людство. Зі співчутливою осторогою апелювали до учасників Програми “Відкритий світ” їхні рідні та колеги: що і як буде?! На щастя, Вашингтон не потрапив до епіцентру руйнівної дії Сенді і якраз напередодні нашого відльоту до Америки вашингтонський аеропорт імені Даллеса почав приймати літаки.
Більшість делегатів ніколи раніше не бували в Америці, тому чи не для кожного ця далека мандрівка була справжнім подарунком долі. Мандри по світу сповнені аурою несподіваності та романтичних очікувань. Що чекало нас в омріяній подорожі до держави-гіганта сучасної світової цивілізації після перельоту через Атлантичний океан?.. В очікувальному неспокої ми й летіли, відраховуючи назад години та піджартовуючи, що ми летимо супроти часу, отже, летимо назад у наївну молодість (а й справді, нам підтвердили, що у Вашингтоні різниця в часі порівняно з Україною аж на 7 годин).
У столиці США ми були дві ночі і день, тому бажано було вбирати у себе враження повними пригорщами, інтенсивно запам’ятовувати панорами американської столиці крізь вікно автобуса або в час нетривалих екскурсій меморіальними місцями поміж лекторієм у Бібліотеці Конгресу США і прийняттям в українській амбасаді (посольстві) в Америці. Тож усі ми наче наспіх “законспектовували” мерехтливу дійсність інформаційно і враженнєво насиченої програми, а поночі, хто ще мав сили, вирушали на прогулянки містом, щоб бодай на крихітку усвідомити, що ми в Америці. І все-таки, хоч-не-хоч, а ми були змушені змиритися із украй згущено-динамічним темпоритмом програми “Відкритий світ”.
Усім делегатам припала до душі колоритна екскурсійна розповідь Наталії Домбровської про історичні пам’ятні місця Вашингтона. В унісон із цікавою розповіддю ми мали змогу оглянути Білий дім, Капітолій, Ботанічний сад, монументальний Меморіал Теодора Рузвельта та багато інших знакових для американців місць. До того ж, поселили нас у розкішному вашингтонському готелі – мережі “Хілтон” “Ambassy suites”, неподалік від пам’ятника Тарасові Шевченку, який було споруджено у 50-х роках ХХ ст. з ініціативи української діаспори. Усі ми мали за святий обов’язок і високу честь побувати біля пам’ятника українському генієві. Півторадобове перебування у Вашингтоні швидко добігло кінця, і вранці всіх учасників, відповідно до розподілу на групи по 5 учасників із супровідними особами та перекладачами, скерували в різні штати, у місця безпосередньо для них спланованої програми перебування. Група, до якої ввійшли працівники нашого Університету Б. Хомин, Н. Долінська, Ю. Горблянський, проректор НУ “Львівська політехніка” Б. Моркляник, завідувач Інформаційного центру Ужгородського національного університету В. Біланчук, фасилітатор (супровідна особа) – викладач факультету іноземних мов нашого Університету Г. Калужна, перекладач Саша Етлін (з 1990-х років живе в Америці), до Штату Індіана в містечко Вінсенс, де їх приймав місцевий “Ротарі-клуб”, а група, до якої ввійшов заступник декана геологічного факультету С. Ціхонь (супровідні особи – Оленка Третяк та Ольга Зелінська), у столицю Штату Мічиґан м. Лансинг.
Кожен делегат відзначив чітку продуманість, надзвичайну динамічність підготовленої для українців програми перебування у США. Наш візит до цієї країни також був сповнений інформаційно-інтелектуальної насиченості, веселого настрою, іскрометного дотепу та неймовірної допитливості: американці перед закінченням нашої поїздки зізнавалися, що були вкрай подивовані невтомним українським інтелектуалізмом, тонкою дотепністю, принциповою відповідальністю й патріотизмом. Нам залишалося, щоправда, лише шкодувати, що програма цього багатого на враження інтелектуального турне була укладена в нетривалу часову рамку (лише десять днів), однак усі ми поверталися додому, хоч і втомлені, але щасливі.
Враженнями про поїздку за океан поділилися делегати-учасники програми “Відкритий світ”:
Сергій Ціхонь, заступник декана із заочного навчання та виховної роботи геологічного факультету:
Під час подорожі нами опікувалися дві особи, які дуже добре володіли англійською мовою, – фасилітатор і перекладач. У програмі було передбачено вивчення інноваційного досвіду американців в освітній галузі. Щодня ми мали по декілька зустрічей в установах освітньої галузі та туризму, а також зустрічі-презентації із проблематики екології та ведення водного господарства в Штаті Мічиган. Нас докладно ознайомили зі структурною специфікою американської освіти – діяльністю шкіл, коледжів і Мічиганського університету. Найбільше мене вразило, що американці надзвичайно законослухняні й не думають, як би обманути державу, обійти закон, не шукають облудних способів вирішення проблем. Вони навіть не допускають думок, що можна якось інакше поводитися. Впадала в очі чистота вулиць у Вашингтоні й Лансингу, доглянутість автівок, кількість якісних доріг і, звісно, велична краса озера Мічиган. Дивовижні були виконання блюзу на живо у ресторанчику на березі озера Мічиган і кантрі в одному клубі в Лансингу. Цікаво, що поблизу будинків, де ми мешкали, безбоязно “гуляли” білочки, бурундучки і навіть лосі. А яке там розмаїття птахів… Місцеві жителі намагаються жити в гармонії з природою.
Мені особисто було приємно, що на завершення нашого візиту американці зізналися, що зрозуміли: українці – це не росіяни, а окрема самодостатня нація зі своїми багатими й неповторними традиціями, культурою та історією.
Богдана Хомин (завідувач комп’ютерної лабораторії Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки ЛНУ ім. Івана Франка):
Подорож і враження від Америки незабутні. Напевно, доречно було сплановано перше наше місто зустрічі – Вашингтон, яке продемонструвало нам свою імпозантну величність. І пам’ятник Тарасові Шевченку спонукав нас до усвідомлення того, що ми тут, в Америці, не перші і не єдині представники України. А американці, хоч усі такі різні, заклопотані кожен своїм, але здебільшого усміхнені, поважно чемні й завжди видаються, принаймні зовні, щасливими. А скільки вражень від зустрічей і спілкування з ротарійцями, які нас приймали: постійно розмови, розмови, обмін усмішками й добрими словами.
Я звикла до монументальних будівель університетів. А там, у Вінсенсі, Овкленді наче нічого гігантського нема, зате який розкішний спортзал у Вінсенсі, з кількома гімнастичними та ігровими залами, кількома басейнами. І дитячий садок при громадській організації YMCA (Young Men City Association – організація доброчинців, які не байдужі до майбутнього Вінсенса, округу Нокс тощо).
Вразили компактність і продуманість університетського містечка. Дуже зручно, що все поряд: і гуртожиток, і їдальня, і навчальні корпуси та лабораторії, і спортзал. Це ж справжня мрія.
А розмаїті поїздки й подорожі, зустрічі з авторитетними людьми, безперервні дискусії та обмін досвідом.
А ще несподівано насичені враженнями та традиційними американськими стравами й напоями вечірки (День подяки, кукі-вечірка)…, адже їжа в Америці специфічна, але було досить-таки пізнавально. Більшість напоїв американці споживають із льодом (колу, соки, коктейлі, навіть чай, каву і воду льодують). Усі страви подають дуже великими порціями. У них, зрештою, все чомусь велике: будинки, порції, кава, автомобілі, широкі вулиці. Ця гігантоманія американців відразу впадає в око. І вони, як мені здалося, не соромляться це демонструвати людству. Я вдячна долі, що побувала в Америці та побачила все безпосередньо своїми очима…
Долінська Н.В. (асистент кафедри іноземних мов факультету міжнародних відносин):
Програма “Відкритий світ” надала можливість не лише спостерігати за стилем життя американців, а й відчути себе частиною їхньої спільноти. Надзвичайна доброзичливість і гостинність ротарійців та щире бажання показати різні аспекти життя містечка Вінсенс і Штату Індіана залишили незабутнє враження. У США я зрозуміла, що українцям не вистачає духу національної єдності, глибинного відчуття величності того, що належиш до великої української нації, усвідомлення велич нашого історичного минулого та сучасності. Впадало в очі те, як американці без зайвих зважувань і роздумувань уміють співпереживати один за одного в проблемний час і порадіти із успіхів свого ближнього – чи то рідної людини, чи то сусіда, знайомого, чи навіть просто першого зустрічного. Мені приємно, що й до сьогодні маємо можливість підтримувати контакт із тими людьми, з якими мали щастя познайомитися в Америці. Звичайно, вразило технологічне забезпечення навчального процесу, вільний доступ до інформації (Wi-Fi, вільний доступ до бібліотечних фондів кількох університетів – і через Інтернет-мережу, і через міжбібліотечний взаємообмін тощо), умови навчання та проживання студентів, офіси викладачів, їх досить-таки вільний графік праці, доступність та укомплектованість аудиторій – цей перелік переваг нескінченний. Нам потрібно до цього ще йти. А технологічна продуманість та ергономічність офісів і аудиторних приміщень в університетах?..
Юрій Горблянський (провідний спеціаліст Інформаційно-аналітичного і профорієнтаційного центру):
Я переконався, що у всьому світі, у різних країнах живуть такі ж люди, як ми, українці. Незважаючи на релігійні переконання, колір шкіри, блискучу освіченість чи цілковиту неграмотність, людина скрізь і завжди має бути людяною. Програма “Відкритий світ” надає дивовижну можливість усвідомити насамперед оцю високу істину: за всіляких обставин потрібно бути людиною.
Зрозуміло, я вперше перетнув океан, уперше бачив Америку і чимало дивовиж там набачився (скажімо, 3D-сканер і 3D-принтер, який продукує на-гора “роздруки” об’ємних об’єктів). Але передусім впадає в очі доброчесність, застережливо-чемна шляхетність чи не кожного американця, з якими нам довелося спілкуватися. Дехто відзначить: лукавство, фальш, лицемірство та їхня показна шляхетність, та я все-таки дозволю собі заперечити: ану ж бо спробуймо й ми в Україні бодай день-другий так “полицемірити”, свідомо контролювати себе й випромінювати доокіл світло поважної доброчесності. Можливо, і в Україні вулиці засяють людськими усмішками?! У глибинах української етноментальності таке сприйняття життя давно закладене, от шкода лишень, що хтось нав’язав нам інакшу, хамську, парадигму поведінкових ролей і ми її легкома хапонули у свої душі та й експлуатуємо щоденно, нівелюючи в такий спосіб свої глибинні духовні первні. А світ українських духовних життєвих першоістин прекрасний – нам тільки потрібно очистити в собі й поза собою привнесений чи зумисно “арендований” невідь-звідки і невідь у кого отой зредуковано-хамський погляд на дійсність. Потрібно просто вилюднювати себе, прагнути скрізь бути гідною людиною. Оту шляхетність людського не потрібно шукати за океанами, вона поруч – у кожному з нас.
І не обов’язково “ходити за моря” в пошуку нових знань і істин життя, як це було в середні віки і стало вкрай “модно” в порадянський час в елітно-мажорних колах навчати дітей деінде – “за бугром”. Нам, українцям, нічого не бракує – лише кожен зокрема повинен бути більш вимогливими до себе і безкомпромісно-відповідальними за свої думки і дії…
* * *
Учасники інтелектуального турне до США висловлюють щиру вдячність координаторам програми, працівникам Американських Рад в Україні, Інні Вдовенко та Оксані Семенишин за їхню терплячість та коректну допомогу в підготовці документації, компетентно-дотепний передвізовий інструктаж і організацію поїздки. Висловлюємо подяку і представникам “Ротарі-клубу” м. Вінсенса (Штат Індіана) та Громадської організації “Дружба заради миру”, які доклали чимало зусиль, щоб ми цікаво провели час і якнайбільше дізналися про традиційну повсякденність американського способу життя, умови навчання та праці, особливості функціонування державних і недержавних установ і організацій. Адресуємо цю подяку Даррелу і Ларисі Клінтонам, Ґреґові Парслі, Дейвіду і Присциллі Селмондам, Уду і Бренді Камінґсам, Джеймсу Джіслейсону, Бреду і Шеннон Діллонам, Лорі і Джефові Кері, Дону і С’юзен Несбітам, Роберту Шіппу та іншим представникам названих організацій. Дякуємо С. Кубів, президентові ГО “Асоціація випускників ЛНУ ім. Івана Франка”, і львівським ротарійцям, які номінували нас для участі у програмі “Відкритий світ”. Висловлюємо окрему подяку і керівництву Університету за сприяння у підготовці поїздки.
Підготував
Юрій Горблянський,
провідний спеціаліст ІАПЦ