Відомому вченому в галузі інтерметалічних сполук, одному з фундаторів Львівської кристалохімічної школи Михайлові Теслюку 14 квітня 2013 р. виповнилося б дев’яносто років. Цей талановитий науковець був відомим у світі своїми здобутками на ниві вивчення інтерметалічних сполук зі структурою фаз Лавеса та залишив по собі світлу пам’ять у серцях тих, хто знав його. Він опублікував п’ятдесяти праць у фахових журналах і написав монографію, якою зараз користуються сотні вчених для систематизації своїх досліджень.
На кафедрі неорганічної хімії 21 січня 2013 р. відбулась зустріч, присвячена пам’яті цієї великої особистості, яка згуртувала всіх людей, котрі знали чи чули про Михайла Юрійовича. Завідувач кафедри неорганічної хімії, член-кореспондент НАН України Роман Гладишевський розповів про здобутки Михайла Теслюка на науковій ниві та підкреслив, яке величезне значення мають вони сьогодні. На зустрічі також була присутня його учениця, професор кафедри аналітичної хімії Національного університету “Львівська політехніка” Дарія Семенишин. Вона багато згадувала про те, якою людиною був Михайло Юрійович та як багато він залишив по собі. “Зараз треба хімізувати Україну, повернути славу, яку здобували для неї такі великі люди, як Михайло Теслюк” – говорила Дарія Іванівна.
“Михайло Юрійович був не тільки обдарованим науковцем, але й талановитим педагогом. Завжди ввічливий і толерантний. Ніколи не підвищував голосу і передав своїм учням не тільки знання, а й людяність і моральність”, – згадував доцент кафедри неорганічної хімії Павло Стародуб, який свій перший іспит склав у Михайла Теслюка.
Лев Аксельруд, провідний науковий співробітник кафедри, виступив із доповіддю про дослідження фаз Лавеса та наголосив на важливості лепти ученого у розвиток науки. Декан хімічного факультету, професор Ярослав Каличак і професор кафедри фізичної хімії Михайло Солтис підкреслили, що ідеї Михайла Теслюка були актуальними за його життя і залишаються такими й досі.
Завідувач лабораторії кафедри неорганічної хімії Нестор Герман згадував, що завдяки розмові з Михайлом Теслюком він вирішив обрати місцем праці хімічний факультет. “Тоді набагато важче було проводити дослідження, адже з обчислювального забезпечення в наявності були лише 2 арифмометри та 11 логарифмічних лінійок і, незважаючи на це, результати, отримані Михайлом Юрійовичем, не підлягають жодним сумнівам”.
У кінці зустрічі зі словами вдячності виступив син Михайла Теслюка, науковий співробітник Львівського інституту фізичної оптики, Ігор. Зі сльозами на очах він говорив: “Зайшовши на хімічний факультет, бачиш, що тут бережуть світлу пам’ять про мого батька. Він пішов із життя, коли мені було лише 11 років. Тато часто їздив у відрядження, і я пам’ятаю безконечні поїзди, літаки і проводи… Він часто брав мене з собою сюди, на факультет. Мені, тоді малому, закарбувались ці сходи, коридори… Він багато працював. Я пам’ятаю, як сьогодні, як він сидів за великим письмовим столом і робив нотатки у своїй майбутній монографії, яка побачила світ уже після батькової смерті”.
Дуже важливо пам’ятати тих, завдяки кому можемо займатись улюбленою справою і гідно продовжувати розпочате такими великими людьми, як Михайло Теслюк.
Віталія ФЕДИНА,
аспірант кафедри неорганічної хімії
Михайло Юрійович народився у с. Батятичі Кам’янко-Бузького району в сім’ї селян. У 1937 році закінчив п’ятирічну школу з відмінними оцінками. Далі він продовжував освіту в середній школі м. Кам’янка, де за бездоганне навчання мав можливість навчатися безкоштовно. У воєнні роки продовжував навчання в хімічній школі м. Львова, що звільнило його від роботи в Німеччині. Першим місцем праці був Львівський лакофарбовий завод, де Михайло Юрійович працював спочатку робітником, а потім начальником нітро-емалевого цеху. У 1945 році екстерном закінчив школу й наступного року вступив на хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту. Але вже 1947 року він навчався на хімічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, який закінчив з відзнакою у 1952 році.
На хімічному факультеті Михайло Юрійович знайшов свою долю –майбутню дружину Ніну Якимчук, з якою щасливо прожив своє життя. У них народився син Ігор, який, наслідуючи батька, також здобув вищу хімічну освіту у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
У 1965 році Михайло Теслюк захистив кандидатську дисертацію на тему: “Потрійні тернарні сполуки зі структурою фаз Лавеса”, яка була дев’ятою по рахунку у Львівській кристалохімічній школі. Разом з Євгеном Гладишевським та Петром Крип’якевичем він написав статтю про перший структурний тип школи. Михайло Юрійович синтезував понад 100 нових сполук, серед яких були нові структурні типи, котрі досі знаходять своїх представників. Упродовж своєї наукової діяльності він прокурував 22 дипломні роботи та був керівником дисертаційної роботи. У 1969 році, коли в Москві закінчував роботу над монографією, Михайло Теслюк помер. Ця трагічна звістка залишила свій слід у серцях усіх, хто його знав.