Під час першого засідання Малої Ради (після повернення до Києва 9 березня 1918 року) Михайло Грушевський особисто висловив ідею вшанування пам’яті “забитих стрільців” й урочистого перепоховання їх у Києві на Аскольдовій могилі. Ця пропозиція була прийнята одностайно всіма членами Малої Ради. Таким чином саме Михайло Грушевський вперше звернувся до культивування цієї історичної події на офіційному владному рівні.
19 березня 1918 року відбулося урочисте перепоховання 18 померлих під Крутами бійців Студентського куреня, яких вдалося знайти на полі бою та ідентифікувати. Цю подію активно висвітлювала київська преса.
Культ “Героїв Крут” продовжують підтримуватися після становлення Української Держави Павла Скоропадського. Вшановуючи пам’ять загиблих, їх називають “борцями за незалежність України”.
У подальшому до теми битви під Крутами зверталися в українській еміграції. Перші праці, присвячені цій темі, належали українським емігрантам, політичним та військовим діячам національних змагань.
Новий поштовх до вшанування пам’яті “Героїв Крут” надали українські націоналістичні видання та пластунські молодіжні організації Західної України у 1930-х роках. Варто зазначити, що вони не просто зверталися до крутянських подій у своїй риториці, а розробили цілий комплексний культ цієї події.
1931 року до 13-ї річниці бою ІІ конференція Львівського студентства схвалила рішення вважати роковини бою українським всестудентським святом та оголосила проведення одноденного голодування, кошти від якого будуть зібрані на допомогу політв’язням. Таке голодування проводилось у подальшому щороку до 1939 року.
Культ “Героїв Крут” також поширюється серед вояків УПА під час Другої світової війни. Ідеологи УПА звертаються до битви під Крутами у своїй виховній та освітній роботі. У підрозділі “Історія” книги “Програми виховних гутірок, докладів і лекцій в УПА” був вміщений окремий пункт “Крути. Героїзм української молоді”.
Дереворит художника УПА Ніла Хасевича, де поміж інших героїчних жертв згадуються і Крути.
Цікаво, що під час німецької окупації України українська преса зверталась до крутянських подій. Так, у харківській газеті “Нова Україна” (1943) у статті до річниці битви під Крутами в 1943 році зазначалось, що битва під Крутами – це “легендарна дата в історії боротьби українського народу проти більшовицької загрози”.
Після закінчення Другої Світової війни культивування битви під Крутами продовжує підтримуватись лише в еміграції. Так, час від часу в різних містах Європи та Америки виходять статті, приурочені битві під Крутами.
Варто також розглянути інтерпретацію подій під Крутами радянською історіографією.
Після встановлення в Україні радянської влади про цю подію забули більш, ніж на 70 років. Лише окремі згадки про затятий опір “контрреволюційних військ Ради” під Крутами містилися в спогадах більшовицьких воєначальників – Міхаїла Муравйова, Володимира Антонова-Овсієнка, а також у радянських працях, що відображали “героїчне” становлення влади Рад в Україні.
Відзначення бою під Крутами в Україні розпочалося лише напередодні проголошення Незалежності. 29 січня 1991 року з ініціативи Народного руху України, Студентської спілки, інших національно-демократичних організацій у Крутах було встановлено березовий хрест і відбувся перший невеличкий громадський мітинг.
Перше звернення до битви під Крутами на офіційному політичному рівні в незалежній Україні відбулося за часів президентства Леоніда Кучми. 24 січня 2003 року з нагоди 85 річниці бою було видано розпорядження “Про вшанування пам’яті Героїв Крут”, яке передбачало організацію виставок, проведення тематичних вечорів і конференцій, забезпечення широкого висвітлення цих заходів у засобах масової інформації.
Проте комплексний і повноцінний культ “Героїв Крут” у незалежній Україні був вироблений лише за часів президентства Віктора Ющенка. Можна сказати, що саме ця людина найбільше вплинула на ствердження культу “Героїв Крут” у сучасному українському суспільстві.
Період президентства Віктора Ющенка (2005 – 2010 рр.) став для України часом формування нової політики пам’яті та культурної політики загалом. У цей час українська влада найбільш активно зверталась до багатьох історичних сюжетів.
У 2005 році за ініціативи Президента розробляється проект меморіально-музейного комплексу “Пам’яті Героїв Крут”, який мав знаходитися на місці битви біля села Пам’ятного Чернігівської області.
29 січня 2006 року на 88 річницю бою під Крутами на місці битви провели першу масову церемонію вшанування пам’яті героїв. Відбувся мітинг-реквієм, участь у якому взяли представники української влади. Того ж року Віктор Ющенко звернувся до київського міського голови Олександра Омельченка і депутатів Київради з ініціативою увіковічнити пам’ять героїв Крут у назвах проспектів, площ, вулиць, парків, скверів, станцій Київського метрополітену.
25 серпня 2006 року проект меморіально-музейного комплексу починає втілюватись. Тоді відкривається меморіал “Пам’яті Героїв Крут”. На залізничній станції “Крути” – 10-метрова червона колона, що символізувала Київський університет на 7-метровому насипі.
У 2008 році меморіал був доповнений сімома вагонами і відкритою залізничною платформою військового ешелону, стилізованою під платформи початку ХХ ст. Вагони своїм виглядом мали нагадувати ті, на яких їхали на фронт учасники битви.
14 жовтня 2008 року на день Покрови в цих вагонах відкрили музей “Героїв Крут”. В експозиції музею представлені близько 500 експонатів та архівних матеріалів. Частина експозиції – історичні документи, фотографії: текст ІІІ універсалу, уривки з газет того часу, фото політичних діячів та учасників битви, тощо. Інша частина експозиції орієнтована на те, щоб передати побут учасників бою, зокрема до неї входять зброя, одяг, особисті речі.
Отже, можна сказати, що музей акцентував увагу саме на образі учасників битви, намагався створити ефект їхньої присутності. Також до меморіального комплексу входять каплиця, озеро у формі хреста, символічна могила-курган із хрестом на ній. Помітно, що більша частина експозиції має жалобну та поховальну символіку.
2008 року на державному рівні відзначається 90-та річниця битви під Крутами. Цій події передувало видання указу Президента “Про відзначення 90-річчя подвигу героїв Крут”. Того ж року виходить найбільш ґрунтовна збірка документів і досліджень битви під Крутами – “Крути. Січень 1918 року. Документи, матеріали, дослідження, кіносценарій”.
Таким чином головні заходи політики пам’яті “Героїв Крут”, здійснені Президентом України Віктором Ющенком, у незалежній Україні на державному рівні, стали частиною нової української історичної пам’яті.
Можна стверджувати, що цей культ вдало вписався в державоцентричну концепцію минулогоУкраїни, яка висвітлює історію як процес здобуття державної незалежності України та боротьби за неї.
Іншою важливою частиною сучасного культу “Героїв Крут” є пошук зв’язку цієї події зі сучасною політичною чи соціальною ситуацією. Прикладом може бути теза Президента України про зв’язок битви під Крутами з подіями Помаранчевої революції, наведена у вступі до збірки “Крути. Січень 1918 року. Документи, матеріали, дослідження, кіносценарій”.
Проте з обранням Віктора Януковича Президентом України нова влада фактично відмовилась від політики вшанування пам’яті Героїв Крут.
Значний суспільний резонанс викликало видання нових редагованих підручників з історії України для 5 класу у 2011 році.
Зміни в новому варіанті підручника були відносно невеликими: з нього прибрали згадки про Помаранчеву революцію та битву під Крутами, скорочено розділи про УПА та Січових стрільців. Але, як зазначив доктор історичних наук, професор, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Т. Шевченка, академік Академії наук вищої школи України Володимир Сергійчук в одному з інтерв’ю: “А що це дасть ініціаторам таких нововведень? Їхні попередники сотні років викреслювали з нашої історії Івана Мазепу, десятки років не давали згадувати крутянських героїв, Симона Петлюру, тих же Степана Бандеру та Романа Шухевича. Забороняли говорити про Голодомор… І чим це все закінчилося?
Зрештою, сьогодні на Аскольдову могилу приходять люди, щоб узяти наснаги від вогню самопожертви крутянських героїв.
І чи добрим словом при цьому згадують знищеного тими ж російськими більшовиками наркома освіти УСРР Володимира Затонського, який наказав зруйнувати могили полеглих під Крутами, аби українці забули про них? Хто з українців молиться за його душу тепер?”.
Нова українська влада не могла повністю відмовитися від вшанування пам’яті “Героїв Крут”. Так, на річницю бою у 2011 році урядова делегація на чолі із прем’єр-міністром України Миколою Азаровим поклала квіти до місця поховання студентів на Аскольдовій могилі.
Не міг повністю обійти увагою День пам’яті Героїв Крут і Президент України Віктор Янукович. На його веб-сайті було оприлюднено офіційну заяву, в якій Президент висловив з приводу річниці, проте давав битві під Крутами досить обережну та нейтральну оцінку, утримуючись від її культування:
“Події далекого 1918 року – важливий урок для сучасних українців. Це й урок мужності, але й урок того, якими уважними ми маємо бути в своїх рішеннях, як міцно треба думати, коли йдеться про життя молодих людей”.
Традиційні церемонії вшанування пам’яті “Героїв Крут” на 93-тю річницю битви перейшли до рук опозиційних сил та правих організацій і партій. Для них фактичне ігнорування цієї дати центральною владою стало можливістю заявити про себе.
Також аналіз церемоній вшанування пам’яті битви під Крутами демонструє, що фактично всі сучасні заходи на відзначення цієї події, пов’язані з політичною кон’юнктурою та мають політичний підтекст.
Напередодні чергової річниці битви під Крутами не виникало сумнівів, що тема “Героїв Крут” знову опиниться в епіцентрі політичної боротьби українських партій.
Проте незаперечним фактом є те, що драма, яка розгорілася під Крутами, не була марною. Адже перша кров, пролита на захист незалежної Української Держави, дозволила виграти час, укласти Брестський мир і, врешті-решт, забезпечити існування УНР, яка отримала визнання міжнародної спільноти.
Оксана СУРМАЧ,
заступник директора з виховної роботи
Педагогічного коледжу
Фото Олега ВІВЧАРИКА